Справа № 283/1543/25
провадження №2/283/910/2025
10 вересня 2025 року Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судового засідання Кравець Л.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про поділ майна подружжя
Стислий виклад позицій сторін.
20.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначила, що 06 грудня 1999 року між сторонами був зареєстрований шлюб. За час перебування сторін в шлюбі 26.04.2011 виконавчим комітетом Луківської сільської ради на чоловіка - ОСОБА_2 було видано свідоцтво про визнання права власності на спільний з позивачем житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
16.06.2022 рішенням Малинського районного суду Житомирської області в справі № 283/456/22 шлюб між сторонами розірвано.
Позивач вказує, що будь-яких домовленостей між нею та відповідачем не досягнуто, оскільки, вищезазначене майно було придбане в період шлюбу і належить подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити вищезазначене майно, шляхом визначення за нею 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Вимогами позову ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказані об'єкти нерухомого майна були придбані в інтересах сім'ї під час шлюбу, а отже мають статус об'єктів права спільної сумісної власності, що підлягають поділу між нею та відповідачем у рівних частинах. Тому ОСОБА_1 змушена звернутися з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Явка та позиція сторін по справі:
09.09.2025 представник позивача Коваль Тетяна Іванівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000643 від 11.07.2025, яка діє на підставі ордеру серії АМ № 1146029 про надання правничої допомоги подала до суду клопотання про доручення доказів. В якому вказала, що у зв'язку з отриманням відповіді на адвокатський запит до Комунального підприємства «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради про витребування інвентарної справи на спірний будинок, просить долучити до матеріалів справи відповідні документи: копії з інвентарної справи на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
10.09.2025 представник позивача ОСОБА_3 подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та представника, заявлені позовні вимоги підтримала повністю, просила їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився про день та час слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі, заяв чи клопотань в судове засідання не направляв.
Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду представника позивача по справі, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі тих доказів, які є в матеріалах справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, всі обставини, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 06 грудня 1999 року виконавчим комітетом Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області (а.с.8).
За час перебування в шлюбі народилися спільні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16 червня 2022 року рішенням Малинського районного суду Житомирської області було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.9-10).
За час проживання у шлюбі, 26 квітня 2011 року виконавчим комітетом Луківської сільської ради на ім'я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про визнання права власності на спільний з відповідачем житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок належить сторонам на праві спільної сумісної власності, оскільки був побудований спільно за час шлюбу.
Згідно зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Луківської сільської ради серії НОМЕР_1 від 26.04.2011 житловий будинок в АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності у частці 1/1 ОСОБА_2 , житлова площа 56,4 кв.м. (а.с.11).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 422069862 від 10.04.2025 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 зареєстровано 25.06.2011 за ОСОБА_2 , частка власності 1/1, підстава виникнення права власності; свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 26.04.2011, виданого виконавчим комітетом Луківської сільської ради № 7396 (а.с.12).
05.08.2010 виготовлено технічну документацію на житловий будинок (а.с.13-15).
Оригінал технічного паспорту та правовстановлюючі документи на будинок знаходяться у відповідача.
Відповідно до наданих представником позивача ОСОБА_3 копій з інвентарної справи № 11160 від 03.08.2010 на будинок за адресою: в АДРЕСА_1 , свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 - власником є ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Луківської сільської ради № 4 від 20.05.2010 (а.с.30-49).
Мотиви та застосовані норми права.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 61 СК України визначено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
З аналізу вказаних вище норм матеріального закону вбачається, що згідно загальних правил змагальності цивільного процесу предметом доказування в справах про поділ спільного майна подружжя, є: наявність спільного майна з конкретно визначеними ознаками взагалі і на час розгляду справи, його вартість, час його придбання і джерело коштів і час його придбання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки житловий будинок в АДРЕСА_1 набуто під час перебування в зареєстрованому шлюбі, не відноситься до переліку майна, яке є приватною власністю чоловіка або дружини, то вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя і частки кожного з них є рівними. Ні домовленістю, ні шлюбним договором не було визначено інший порядок поділу майна подружжя.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно якої дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбуватись шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Способи та порядок поділу майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя визначаються статтею 71 СК України.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При цьому дана стаття акцентує увагу лише на поділі речей у натурі. Особливостей розподілу майнових прав та обов'язків СК України не передбачає.
При здійсненні права власності співвласниками відносно спільного майна враховується правова природа такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка в праві власності на спільне майно, яка є абстрактним виразом співвідношення в обсягах прав співвласників спільної власності. Тобто їм належить не частка в спільному майні, а частка в праві власності на це майно.
Поняття ж реальної частки використовується при розподілі спільного майна у натурі у випадку припинення його спільного правового режиму.
Спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності шляхом виділення в натурі частки майна.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з вимогами статті 392 цього ж Кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.
Тому, якщо титульним власником спільного майна є лише один співвласник, у даному випадку спірний житловий будинок зареєстровано лише на ім'я відповідача, а право власності позивача не підтверджене документально, то на підставі норми ст. 392 ЦК України позивач може в судовому порядку захистити своє суб'єктивно непідтверджене, невизнане, порушене чи оспорене право власності на частку у майні.
За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані, доведені належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, вважає необхідним в зв'язку з задоволенням позовних вимог стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 3,10,11, 60, 209,212-215 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої в АДРЕСА_2 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_1 .
Суддя