Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/4392/25
Провадження № 2/279/1986/25
11 вересня 2025 року м. Коростень
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 279/4392/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
21.07.2025 року до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з відповідачем перебувають у шлюбі з 18 травня 1994 року, шлюб зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 210.
Від шлюбу мають четверо спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Мотиви, за якими шлюб між сторонами має бути розірваний, полягають в тому, що їх сімейне життя з відповідачем не склалось, кожен з них має різні погляди на життя, шлюб та сім'ю. Між ними зникло взаєморозуміння, взаємоповага, взаємодопомога, стали частими сварки. Проживають окремо, спільного господарського та сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують. Сім'я фактично припинила своє існування.
Примиритись з відповідачем, не бажає.
Спір про розподіл спільно нажитого майна наразі відсутній.
Просить суд постановити рішення про розірвання шлюбу між нею та відповідачем, неповнолітнього сина - ОСОБА_7 залишити на її вихованні. Одночасно просить суд стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28.07.2025 року відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації.
Ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 02.08.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у встановлений строк правом подачі відзиву на позов не скористався, будь яких заяв, клопотань, що стосуються розгляду справи до суду не подав.
Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5,8 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 18 травня 1994 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстровано міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану м. Коростень, про що в Книзі реєстрації актів про укладання шлюбу зроблено запис за №210 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
За час перебування в шлюбі сторони мають дітей: малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 23 серпня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного по місту Коростеню реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області складено відповідний актовий запис №482, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02.04.2025 року повторно виданого Коростенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя подружжя не склалося. Сторони втратили почуття любові, зникло взаєморозуміння та взаємоповага один до одного, в останні роки між ними часто виникали сварки, проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюбних відносин не підтримують, що є підставами для розірвання шлюбу між ними. Примирення не бажають.
Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно зі частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частинами 3, 4 статті 56 Сімейного Кодексу України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до частини 1 статті 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
З урахуванням того, що жоден з подружжя не бажає примиритися, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам.
Згідно зі частиною 2 статті 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Враховуючи те, що укладення та розірвання шлюбу є добровільним, примушування до шлюбу не допускається, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що збереження сім'ї є неможливим, подальше спільне життя подружжя буде суперечити інтересам сторін, а тому позов слід задовольнити, а шлюб розірвати.
Вирішуючи клопотання позивача щодо залишення проживання малолітнього сина після розірвання шлюбу з нею, суд виходить з того, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати малолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Положенням частини 3 статті 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Згідно зі частиною 2 статті 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
У розрізі заявлених вимог в межах розгляду даної цивільної справи судом не вирішується питання про визначення місця проживання спільної дитини, судом вирішується лише питання про залишення проживання дитини з тим із батьків після розірвання шлюбу, з ким наразі він проживає. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів про наявність спору між сторонами щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, втім позивачем заявлено вимогу про залишення проживання малолітнього сина разом із нею після розірвання шлюбу, відповідач вказану позивачем вимогу не заперечує, відтак суд дійшов висновку про залишення проживання сина разом із матір'ю.
При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.29 ЦК України та ст. 104, 105, 110, 112, 160 Сімейного кодексу України,
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 травня 1994 року міським відділом ЗАГС м. Коростень, запис в книзі реєстрації актів про укладання шлюбу № 210 - розірвати.
Залишити проживати малолітню дитину, сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Коростень, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець м. Коростень, місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ