11 вересня 2025 року місто Чернівці справа №727/7308/25
провадження №22-ц/822/707/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н.К.,
суддів: Кулянди М.І., Лисака І.Н.
секретар Факас А.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , Державна міграційна служба України
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 16 червня 2025 року та на ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівців від 03 липня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівців від 03 липня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної міграційної служби України про усунення матері перешкод у вихованні дитини, головуючі в суді першої інстанції суддя Смотрицький В.Г., Скуляк І.А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м.Черніцвів із позовом до ОСОБА_2 , Державної міграційної служби України про усунення матері перешкод у вихованні дитини.
Просила усунути ОСОБА_1 перешкоди у вихованні малолітнього сина - ОСОБА_3 , шляхом заборони ОСОБА_2 звертатись до територіальних управлінь Державної міграційної служби України із заявами про оформлення та видачу на ім'я дитини ОСОБА_3 більше одного паспорту громадянина України для виїзду за кордон та заборони ОСОБА_2 отримувати у територіальних управліннях Державної міграційної служби України більше одного паспорту громадянина України для виїзду за кордон виготовленого на ім'я дитини ОСОБА_3 .
Зобов'язати Державну міграційну службу України через її територіальні управління видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виготовлений на ім'я дитини - ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_2 .
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 16 червня 2025 року у зв'язку з непідсудністю справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної міграційної служби України про усунення матері перешкод у вихованні дитини Шевченківському районному суду м. Чернівці надіслано її до Чернівецького районного суду міста Чернівців.
Ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 03 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державної міграційної служби України про усунення матері перешкод у вихованні дитини - передано на розгляд Святошинському районному суду м. Києва.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційних скарг
Не погоджуючись з ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 16 червня 2025 року та з ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 03 липня 2025 року, ОСОБА_2 подав апеляційні скарги на вказані ухвали судів.
В поданій апеляційній скарзі на ухвалу суду від 16 червня 2025 року вказував на те, що Шевченківський районний суд м.Чернівців під час постановлення ухвали не наділений повноваженнями самостійно на власний розсуд обирати підсудність справи, яка не підсудна цьому суду, але наявна альтернатива з огляду на те, що у справі є два відповідачі, зареєстровані у різних адміністративно-територіальних одиницях.
Зокрема місце проживання позивача, а тим більше - місце проживання представника позивача, не має жодного значення для встановлення підсудності, яка має визначатися за місцем проживання та місцезнаходженням відповідачів.
Наведене свідчить про надання переваги судом стороні позивача та порушення засад рівності і змагальності.
Відповідач ОСОБА_2 фактично проживає в Києві, а представник ОСОБА_2 адвокат М. Якименко має в Києві робоче місце.
Також, позивачка ОСОБА_1 хоча і зареєстрована у м. Чернівці, однак не проживає там, а, викравши дитину у травні 2024 року, виїхала за межі України і її місцеперебування, як і місцеперебування дитини невідоме.
Просив визнати зловживанням процесуальними правами зі сторони ОСОБА_1 та її представника необґрунтоване і штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи та завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) ОСОБА_2 з тією самою метою та застосувати до них заходи, визначені Цивільним процесуальним кодексом України.
В апеляційній скарзі на ухвалу суду від 03 липня 2025 року вказує, що ухвала Чернівецького районного суду міста Чернівців від 03 липня 2025 року є передчасною і не могла бути постановлена до розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 червня 2025 року.
Висновок суду першої інстанції про те, що справу слід передати до Святошинського районного суду міста Києва, у зв'язку з тим, що «відповідач ОСОБА_2 хоча фактично і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте, реально проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що згідно адміністративно-територіального поділу України знаходиться на території Святошинського району м. Києва» прямо суперечить статті 27 Цивільного процесуального кодексу України, яка вказує на те, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
В нормах Цивільного процесуального кодексу України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Суд першої інстанції не встановив, що Державна міграційна служба України зареєстрована в межах Шевченківського району міста Києва.
Наведене свідчить про те, що діючи у межах повноважень і у визначений Цивільним процесуальним кодексом України спосіб, суд першої інстанції зобов'язаний був застосувати частину другу статті 27 Цивільного процесуального кодексу України - позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 16 червня 2025 року та ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівців від 03 липня 2025 року та направити справу на розгляд за місцем знаходження відповідача, юридичної особи, Державної міграційної служби України до Шевченківського районного суду міста Києва.
Просив зобов'язати ОСОБА_1 письмово повідомити суд та батька дитини ОСОБА_2 фактичну адресу перебування дитини ОСОБА_3 з наданням доказів фізичного, психологічного стану дитини та перебування дитини саме за вказаною адресою.
Завантажити позовну заяву та додатки до заяви ОСОБА_1 у справі №727/7308/25 до підсистеми «Електронний суд» та надіслати копію відповідачу ОСОБА_2 на адресу для листування;
Зобов'язати позивача надіслати копію позовної заяви та додатки до заяви ОСОБА_1 у справі № 727/7308/25 відповідачу ОСОБА_2 на адресу для листування «адвокату М.Якименку, 02105, м. Київ, пр-т. Миру, 15-А, офіс № 415 тел.: НОМЕР_2 »;
Зобов'язати позивача та її представника ОСОБА_4 в подальшому надсилати документи та копії по даній справі № 727/7308/25 відповідачу ОСОБА_2 на адресу для листування адвокату.
Не погоджуючись з ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 03 липня 2025 року, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Вказала, що з висновками викладеними судом в ухвалі від 03 липня 2025 року не погоджується, оскаржувану ухвалу вважає передчасною, безпідставною, незаконною, необґрунтованою та винесеною із порушенням норм матеріального права, шляхом не повного та поверхневого з'ясування усіх обставин справи, зокрема без належного встановлення місця реєстрації відповідача по справі - ОСОБА_2 , а також невірного застосуванням вимог ст. 27 ЦПК України.
Суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків щодо відсутності підстав для відкриття провадження за місцем реєстрації ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та безпідставно передав матеріали позовної заяви з додатками до Святошинського районного суду м. Києва за начебто фактичним місцем проживання ОСОБА_2 .
Зареєстрованим місцем проживання одного із відповідачів - ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 . Тому, згідно територіальної підсудності, на думку ОСОБА_1 , дана цивільна справа підсудна саме Чернівецькому районному суду м. Чернівців.
На переконання ОСОБА_1 , у матеріалах позовної заяви взагалі відсутні будь-які докази на підтвердження фактичного місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 станом по день звернення ОСОБА_1 із позовом до суду.
Судом першої інстанції безпідставно не враховано вимоги ст. 27 ЦПК України, згідно яких позовна заява може бути подана у визначений законом порядок до суду за місцем реєстрації відповідача.
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 станом на день подання позовної заяви ОСОБА_1 про усунення матері перешкод у вихованні дитини дійсно проживав або надалі проживає по бульвару Кольцова у місті Києві в матеріалах позовної заяви не було.
Крім того, фізична особа може мати одночасно декілька різних місць проживання, які постійно можуть нею змінюватись. Проте задекларованим місцем реєстрації фізичної особи, може бути виключно одна адреса.
Просила ухвалу Чернівецького районного суду м. Чернівців від 03 липня 2025 року скасувати, направивши справу для продовження судового розгляду до Чернівецького районного суду міста Чернівців.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивачка ОСОБА_1 у відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_2 просила залишити апеляційні скарги ОСОБА_2 без задоволення.
Вказала, що погоджується з ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 16 червня 2025 року, оскільки суд прийшов до правильного висновку про направлення даної справи за підсудністю до Чернівецького районного суду міста Чернівців.
ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавав.
Мотивувальна частина
Межі розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до пункту 9 частини 1 ст.353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.
Згідно ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступних висновків.
Мотиви та доводи, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи ухвали судів
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 червня 2025 року відповідає зазначеним вимогам закону.
Передаючи справу на розгляд Чернівецького районного суду міста Чернівців, Шевченківський районний суд м.Чернівців виходив з того, що згідно з інформацією з ЄДДР відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 , а другий відповідач знаходиться у м. Києві.
Зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача відноситься до юрисдикції Чернівецького районного суду м. Чернівців, представник позивача немає права подавати позов відповідно до ст. 28 ЦПК України, отже ця справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Чернівці, а тому, враховуючи, що позивач та її представник, проживають у м. Чернівці, її необхідно надіслати до Чернівецького районного суду м. Чернівців.
Чернівецький районний суд міста Чернівців в своїй ухвалі від 03 липня 2025 року прийшов до висновку, що справа підсудна Святошинському районному суду м. Києва, оскільки відповідач 1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідач 2 - Державна міграційна служба України, знаходиться за адресою: вул.Володимирська, 9, м. Київ, а тому обидва відповідачі реально перебувають та знаходяться в м. Києві.
Апеляційний суд погоджується з висновком Шевченківського районного суду м.Чернівців, що справа підсудна Чернівецькому районному суду міста Чернівців і не погоджується з висновками Чернівецького районного суду міста Чернівців, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Підсудність це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Для визначення підсудності спору суду необхідно з'ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.
Територіальна підсудність (юрисдикція) це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Положеннями ст. 27 ЦПК України визначено загальні положення підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача.
За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Положення частини п'ятнадцятої статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
Згідно ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів, на момент звернення позивача до суду з позовом встановлювалися Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила).
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил).
В абзаці 1 пункту 9 Правил встановлено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
У пункті 18 Правил наведений перелік документів, які подає особа або її представник для реєстрації місця проживання. Зокрема, документами, що підтверджують право на проживання в житлі, можуть бути: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.
Зняття з реєстрації місяця проживання передбачено пунктом 26 Правил, яким, крім іншого, визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, й інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів) (абзац 8 пункту 26 Правил).
Аналогічні положення визначені і Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватися чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2024 року у справі №175/4316/19.
Як вбачається з матеріалів справи у червні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м.Черніцвів із позовом до ОСОБА_2 , Державної міграційної служби України про усунення матері перешкод у вихованні дитини.
Шевченківський районний суд м.Чернівців встановивши, що згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.84), а другий відповідач знаходиться у м. Києві, а тому дана справа відноситься до юрисдикції Чернівецького районного суду м. Чернівців, що відповідає вимогам статті 28 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Оскільки позивач помилково пред'явив позов до Шевченківського районного суду м.Чернівців, то суд першої інстанції правомірно направив справу за підсудністю до найбільш наближеного суду за місцем реєстрації одного з відповідачів.
Будь-яких належних доказів, що містять інформацію про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_2 чи реєстрацію його місця перебування в м. Київ, матеріали справи не містять.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що позивач всупереч вимогам частини першої статті 28 ЦПК України подала до Шевченківського районного суду м.Чернівців даний позов, тому ухвала Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 червня 2025 року є законною та обґрунтованою.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновків суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали Шевченківського районного суду м.Чернівців від 16 червня 2025 року.
При цьому, Чернівецький районний суд м.Чернівців передаючи справу за підсудністю до Святошинського районного суду м.Києва в порушення норм процесуального права та всупереч фактичним обставинам справи помилково дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи до іншого суду, внаслідок чого виник спір про підсудність, що є недопустимим.
Отож, не прийнявши до свого провадження справу, отриману з Шевченківського районного суду м.Чернівців, суд першої інстанції, у порушення ст. 32 ЦПК України, допустив спір про підсудність.
У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Крім того, з огляду на положеннями ч. 1 ст. 32 ЦПК України, її застосування судом першої інстанції можливе лише один раз в одній справі. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 203/2372/18 (провадження № 61-5339св19) та у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 933/742/20 (провадження № 61-1961св21).
Отож доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 заслуговують на увагу і ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівців слід скасувати і справу направити до районного суду для продовження розгляду.
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 про зловживання позивачкою процесуальними правами, оскільки такі твердження не знайшли свого підтвердження. Крім цього, на даній стадії розгляду такі питання не входять до компетенції апеляційного суду.
Також апеляційний суд зазначає, що вимоги апелянта ОСОБА_2 про передачу справи до Шевченківського районного суду м.Києва для розгляду не можуть прийматися до уваги, оскільки суперечать вимогам ст. 32 ЦПК України. Тому в цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів приходить висновку, що Чернівецький районний суд міста Чернівців допустив порушення норм процесуального права, тому оскаржувана ухвала від 03 липня 2025 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції згідно вимог ст. 379 ЦПК України для продовження її розгляду по суті.
Ухвала Шевченківського районного суду м.Чернівців від 16 червня 2025 року є законною і обгрунтованою і підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 16 червня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 16 червня 2025 року - залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівців від 03 липня 2025 року - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівців від 03 липня 2025 року - задовольнити.
Ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівців від 03 липня 2025 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до Чернівецького районного суду міста Чернівців.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 11 вересня 2025 року.
Головуючий Н.К. Височанська
Судді: М.І. Кулянда
І.Н. Лисак