11 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 953/223/25
провадження № 22-ц/818/3437/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» в особі представника Сахабутдінова Віктора Юрійовича на рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2025 року, ухвалене суддею Губською Я.В., -
У січні 2025 року до суду звернувся представник Акціонерного товариства «Універсал банк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання послуг «Monobank» від 28.02.2020 у розмірі 47141,02 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування вимог позову представник позивача посилався на те, що між Акціонерним товариством «Універсал Банк» та відповідачем укладено Договір про надання банківських послуг «Monobank» від 28.02.2020, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у розмірі 60000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку із чим виникла заборгованість в сумі 47141,02 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 47141,02 грн. Станом на 15.10.2024 року у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п.5.16 п.5 Розділу II Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 15.10.2024 року направив повідомлення про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Порушення відповідачем зобов'язань по укладеному Договору щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення Акціонерного товариства «Універсал Банк» до суду з відповідним позовом.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву представник Янченко Ю.О. посилалася на те, що на дату укладення Договору про надання банківських послуг тобто 28.02.2020 року мали діяти інші Умови, ніж надані позивачем Умови і правила обслуговування фізичних осіб ПАТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг. Крім того, посилається на те, що роздруківка з сайту позивача не може бути визнана належним доказом, оскільки цей електронний доказ не має відомостей підтвердження, що саме в такій реакції він був розміщений на зазначеному сайті банку в мережі Інтернет, з огляду на мінливий характер умов та правил кредитування. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК вважає, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. В Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг від 28.02.2020 року процентна ставка не зазначена. Матеріали справи не містять доказів видачі відповідачці кредитної картки з відповідним кредитним лімітом, доказів досягнення сторонами домовленості щодо розміру процентів або встановлення сторонами у договорі обов'язку сплати пені та штрафів за порушення умов кредитного договору, відсутня банківська виписка з рахунку відповідача. Жодних доказів на підтвердження того, чи дійсно відповідачка підписувала витяг з тарифів позивачем не надано. Щодо розміру нарахованих штрафних санкцій відповідач заперечує, посилаючись на п.15 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Зазначає, що положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірник у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови. Крім того, в Анкеті зазначено, що підписанням цього договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, які йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Вважає, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Виконаний Банком розрахунок заборгованості за договором укладеним між Банком та Боржником є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, тощо. Власного контррозрахунку боржником до суду не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.
Такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг та підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які були надані їй для ознайомлення (а.с. 11).
Відповідно до довідки про розмір встановленого кредитного ліміту спочатку, 28.02.2020 позивач встановив ОСОБА_1 кредитний ліміт на картковий рахунок в розмірі 30000грн., який в подальшому було зменшено до 25700,00 грн.
Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 25.10.2024 становить 47141,02 грн.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зазначене вище дає підстави дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2020 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, якою було визначено, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
В п. 3 вказаної Анкети-заяви зазначено, що пільговий період користування кредитом становить 62 дні, у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,2 % на місяць (а.с. 11).
Таким чином, сторонами було погоджено розмір процентів за користування кредитом.
АТ «Універсал Банк» на підтвердження позовних вимог надано розрахунок заборгованості.
Також АТ «Універсал Банк» надало виписку з рахунку ОСОБА_1 за період з 28.02.2020 року по 25.10.2024, з якої вбачається надання відповідачу кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, факт користування ним карткою, рух коштів по рахунку та наявність заборгованості (а.с. 40-55).
При цьому виписка з рахунку є первинним бухгалтерським документом відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18,від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі №381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
Надана АТ «Універсал Банк» виписка з рахунку ОСОБА_1 відповідає наданому ним розрахунку заборгованості.
В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості та виписку з рахунку відповідача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що анкета-заява не містить істотних умов договору кредиту та позивачем не надано належних і допустимих доказів наявності заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів зазначає, що розмір відсотків за користування кредитними коштами є узгодженим, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, виписка з особового рахунку позичальника, а також довідка про рух коштів по картці, що підтверджують наявність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 28.02.2020 у сумі 47141,02 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитному договору. Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову АТ «Універсал Банк».
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню 3 028,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 4 542,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.268,367,374,376,381-384,389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 28.02.2020 станом на 25.10.2024 в розмірі 47141,02 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 3 028,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 4 542,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді: О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова