Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/556/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 391/713/23 Доповідач в колегії апеляційного суду
Категорія 286 (215) П ОСОБА_1
03.09.2025 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12023121040000321, за апеляційною скаргою представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 , зі змінами до неї, на вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15.05.2024, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук, Полтавської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Згідно зі ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_7 та приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо -транспортної пригоди залишено без задоволення.
Витрати за проведення експертиз по справі в сумі 4 780 грн стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави.
За участі учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
представника потерпілого - ОСОБА_6
Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_7 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 02.05.2023, близько 07.58 год, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Sprinter», р/н НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою в Кропивницькому районі, від с. Сасівка в напрямку смт. Компаніївка, проігнорував вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та наближаючись по другорядній дорозі до нерегульованого перехрестя з автодорогою Н-14, проявивши особисту неуважність та безпечність при намірі переїзду нерівнозначного перехрестя, не впевнився в безпеці свого маневру, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та в порушення п. 16.11 ПДР виїхав на перехрестя, тим самим створив аварійну ситуацію водію автомобіля «Volkswagen Passat», р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який рухався по автомобільній дорозі Н-14, яка є головною дорогою та з яким у подальшому на центрі нерегульованого перехрестя відбулося зіткнення.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, що відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 просить змінити оскаржуваний вирок в частині вирішення цивільного позову, задовольнивши позовні вимоги потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_11 , Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» - в повному обсязі.
В обґрунтування свої вимог зазначає, що районний суд відхиляючи доводи потерпілого, щодо заявленого ним цивільного позову вказав, що потерпілий припускає, що розмір шкоди становить 250 000 грн. Тобто, в даному випадку, належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння обвинуваченим матеріальної шкоди потерпілому в зазначеному в цивільному позові розмірі, суду не надано, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак, апелянт вважає, що вищезазначені висновки суду першої інстанції є непереконливими, адже згідно п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належать до предмета доказування. Тобто, задля правильного вирішення місцевим судом цивільного позову потерпілого, суду апеляційної інстанції, насамперед необхідно перевірити, чи було його розглянуто відповідно до закону, в тому числі проаналізувати зміст доказів, якими обґрунтовано доведеність розміру сум, що підлягають стягненню з відповідачів на користь потерпілого, а також зазначити правові позиції щодо оцінки таких доказів із точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення.
Згідно ч. 2-3 ст. 349 КПК України, обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 349 КПК України, якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.
Отже, 19.12.2023, після призначення судом обвинувального акту до судового розгляду, судом поміж всього зобов'язано представника потерпілого направити примірники позовної заяви.
Після чого 29.12.2023 по завершенню оголошення стороною обвинувачення обвинувального акту обвинувачений повідомив, що як пред'явлене йому обвинувачення так і цивільний позов потерпілого він визнає повністю.
Далі, 04.03.2024 судом за спільною згодою учасників справи, встановлено порядок дослідження доказів в скороченому вигляді, тобто саме в порядку, що визначений ч. 3 ст. 349 КПК України.
Як наслідок цього ж дня судом допитано обвинуваченого, котрий повністю підтвердив обставини ДТП та вкотре визнав пред'явлені до нього позовні вимоги.
01.04.2024, в чергове судове засідання не з'явився до зали судового засідання відповідач - страхова компанія та не повідомив суду про причини неявки.
25.04.2024 після дослідження документів наданих представником потерпілого, головуючим суддею повідомлено учасникам провадження, що на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача - страхової компанії. За загальним змістом якого останній повністю не погоджується з цивільним позовом потерпілого.
У наступному судовому засіданні, що відбулось 03.05.2024, обвинувачений повідомив суду, що ним добровільно на користь потерпілого відшкодовано лише 5000,00 грн, після чого судом також роз'яснено обвинуваченому право на закриття кримінального провадження в разі його примирення з потерпілим.
Проте, 14.05.2024, під час судового засідання обвинувачений та представник потерпілого повідомили суду, що взаємних умов примирення з потерпілим не досягнуто.
Як правильно зазначено місцевим судом, вартість транспортного засобу потерпілого після дорожньо-транспортної пригоди не визначена, сторони кримінального провадження та потерпілий клопотань про залучення експерта для визначення такої вартості не заявили, а суд, у відповідності до ст.ст. 332, 242 КПК України, з власної ініціативи залучити експерта у даному випадку не вправі.
Не заявив такого клопотання і представник цивільного відповідача - страхова компанія, який заперечуючи проти задоволення позовних вимог, не надав доказів того, що визначена потерпілим сума є сумнівною чи непідтвердженою.
У той же час коли обов'язок представити ці докази, у разі заперечення проти позову з цієї підстави, покладається саме на відповідача, адже ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, повертаючись до визначеного судом порядку розгляду даного кримінального провадження, а саме в порядку спрощеного (ч. 3 ст. 349 КПК України), місцевий суд визначаючи обсяг та порядок дослідження доказів, якщо сторони погодилися на застосування зазначеної процедури судового розгляду, мав виходити з безумовного обов'язку досліджувати лише докази щодо обставин, які оспорюються сторонами, що не перешкоджало суду у разі з'ясування неправильності розуміння учасниками судового провадження змісту інших обставин, які підлягають доказуванню, змінити такий обсяг та порядок.
Виходячи з наведеного апелянт вважає, що в означеній ситуації, тобто за наявності відзиву на позовну заяву від страхової компанії, що власне і свідчить про незгоду даного учасника кримінального провадження з обставинами, які відносяться до предмету доказування, а саме розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України), все це призвело до передумов в необхідності зміни обсягу та порядку дослідження доказів, згідно до ч. 2 ст. 349 КПК України.
Проте, головуючим суддею не ставилось на обговорення питання, щодо доцільності зміни порядку дослідження доказів, саме після надходження від відповідача - страхової компанії, відзиву на позовну заяву.
Як наслідок саме не дотримання місцевим судом вищезазначеного спричинило до порушення одних із загальних засад кримінального провадження - рівність перед законом і судом та диспозитивність, що в свою чергу тісно пов'язується з положеннями ч. 1 ст. 332 КПК України, а саме право потерпілого заявити клопотання про проведення експертизи.
В змінах до апеляційної скарги, представник потерпілого просить вирок змінити в частині вирішення цивільного позову, задовольнивши позовні вимоги потерпілого до обвинуваченого ОСОБА_7 , Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» в наступному порядку:
- стягнути із ОСОБА_7 , на користь ОСОБА_8 - 65 052,90 грн.;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» на користь ОСОБА_8 - 160 000,00 грн.;
- стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 - 11004,88 грн. в якості витрат за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи.
Вирішити долю речового доказу автомобіля марки «Volkswagen Passat» р/н НОМЕР_3 .
Зазначає, що в раніше поданій апеляційній скарзі міститься клопотання про вирішення питання, щодо призначення судової експертизи для визначення розміру завданої потерпілому шкоди.
Натомість, зазначає, що 20.08.2024 судовим експертом Кіровоградського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на замовлення представника потерпілого зроблено висновок № СЕ-19/112-24/9985-АВ.
Вважає, що вищезазначений документ і є тією обставиною, котра фактично стала відомою після ухвалення вироку місцевим судом, а тому як наслідок має бути оцінена судом апеляційної інстанції при розгляді даного кримінального провадження, що узгоджується з висновком Суду Касаційної інстанції у справі № 686/17341/18 від 24.08.2022.
В запереченні на апеляційну скаргу, представник ПАТ «АК Омега», просить вирок суду першої інстанції залишити без зміни, а апеляційні вимоги представника потерпілого без задоволення у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Заслухавши доповідача, пояснення представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу, думку прокурора та захисника - адвоката ОСОБА_10 ,які заперечили її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги представника потерпілого, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 винним себе у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, погодився на розгляд провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, апеляційний суд переглядає вирок лише у межах апеляційної скарги представника потерпілого виходячи з того, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за обставин, зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим, а дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції приписів ч. 3 ст. 349 КПК України, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки вони суперечать матеріалам провадження.
Як убачається з журналу судового засідання 29.12.2023 в судовому засіданні вирішено обсяг та порядок дослідження доказів по кримінальному провадженню, зокрема прийнято рішення про дослідження усіх доказів по кримінальному провадженню.
У подальшому, в судовому засіданні 04.03.2024, суд з'ясувавши думку учасників процесу, прийняв рішення про зміну обсягу та порядку дослідження доказів, а саме: допитати обвинуваченого, дослідити експертизи, страховий поліс, дані, які характеризують особу обвинуваченого.
При цьому, суд першої інстанції після дослідження письмових доказів по справі, в тому числі і щодо обґрунтованості заявленого цивільного позову, зауважив представнику потерпілого про необхідність обґрунтування його розміру. Проте, представник потерпілого заперечив щодо необхідності залучення спеціаліста, проведення експертиз, тощо.
Таким чином, суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення, дотримуючись вимог ст. 337 КПК України, безпосередньо дослідив докази у справі та з'ясував усі обставини, які мають істотне значення для її правильного вирішення.
Порушення судом першої інстанції приписів ч. 3 ст. 349 КПК України, як про те зазначає апелянт, колегією суддів не встановлено.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги стосовно незаконності вироку щодо необґрунтованої відмови у задоволенні заявленого цивільного позову, апеляційний суд виходить з наступного.
Приймаючи рішення щодо відмови у задоволенні цивільного позову потерпілого, суд першої інстанції виходив з того, що належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння обвинуваченим матеріальної шкоди потерпілому в зазначеному в цивільному позові розмірі, суду не надано, а доказування не може ґрунтуватися лише на припущеннях.
Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що під час судового провадження у місцевому суді потерпілий ОСОБА_8 пред'явив цивільний позов до ОСОБА_7 (Відповідач № 1) та приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (Відповідач № 2) про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, вважаючи, що пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль «Volkswagen Passat» відновленню не підлягає, а середня вартість подібного автомобіля на вторинному ринку сягає приблизно 250 000 грн, а тому на його користь підлягає відшкодуванню матеріальна шкода, пов'язана з втратою автомобіля, з Відповідача № 2 в розмірі 160 000 грн, а з Відповідача № 1 у сумі 90 000 грн.
На підтвердження вартості пошкодженого майна суду надано копію скріншоту з сайту AUTO.RIA, а також копію технічного паспорту на автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Вирішуючи даний позов, місцевий суд зазначив, що вартість транспортного засобу потерпілого після дорожньо-транспортної пригоди не визначена, сторони кримінального провадження та потерпілий клопотань про залучення експерта для визначення такої вартості не заявили, а суд у відповідності до положень ст.ст. 332, 242 КПК України, з власної ініціативи залучити експерта не вправі, а тому у даному випадку належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння обвинуваченим матеріальної шкоди потерпілому в зазначеному в цивільному позові розмірі не надано, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, через що у задоволенні позовних вимог районний суд відмовив.
Вже під час апеляційного розгляду справи представник потерпілого надав суду висновок експерта № СЕ-19/112-24/9985-АВ від 20.08.2024, з якого убачається, що: - ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Passat», р/н НОМЕР_2 , станом на 02.05.2023 становить 230 052,90 грн; - вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля станом на 02.05.2023 становить 1 084 907,97 грн; - вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого в результаті ДТП автомобіля, на 02.05.2023 становить 230 052,90 грн.
Отже, зазначений висновок експерта не був предметом розгляду суду першої інстанції, оскільки був наданий захисником вже після винесення вироку, що не дає можливості апеляційному суду прийняти своє кінцеве рішення в частині цивільного позову у даному кримінальному провадженні, оскільки відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 7, ч. 2, ч. 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом, а суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
З огляду на викладене, апеляційна скарга представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - скасуванню в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_7 та приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега», з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 , зі змінами до неї - задовольнити частково, а вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 15.05.2024 стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України, в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 , - скасувати та призначити в цій частині новий судовий розгляд у тому ж суді в іншому складі суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, як до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
З оригіналом згідно:
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2