Справа № 344/2098/23
Провадження № 22-ц/4808/446/25
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.
Суддя-доповідач Томин
08 вересня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,
за участю секретаря Струтинської Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Компанієць Наталії Григорівни на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2024 року, ухвалене в складі судді Антоняка Т.М. в м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства,
У лютому 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Андрусенко Ігор Ярославович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що сторони познайомилися у 2010 році, при цьому жоден із них не перебував у зареєстрованому шлюбі. З 2011 року вони проживали однією сім'єю у м. Мукачеві, вели спільне господарство та мали близькі інтимні стосунки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка - ОСОБА_3 . Оскільки мати на час народження дитини не перебувала у шлюбі, походження останньої було визначено відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
ОСОБА_1 разом із дочкою забрав позивачку з пологового будинку, до 2014 року брав участь у вихованні дитини. Хрещеним батьком дитини сторони обрали друга відповідача.
З 2014 року спільне проживання сторін припинилося.
Позивач зазначала, що з часу знайомства з відповідачем не мала близьких відносин з іншими чоловіками, тому вважає його батьком дитини.
Просила суд визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 ; зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) внести відповідні зміни до актового запису про народження, а саме: зазначити відповідача батьком ОСОБА_3 , змінити прізвище дитини із « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2024 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 батьком дитини - ОСОБА_3 . Зобов'язано Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) внести відповідні зміни до актового запису №508 від 13 червня 2012 року про народження ОСОБА_3 , яка народилася у м. Мукачеві, Закарпатська область, а саме: зазначити відповідача ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 . Змінено прізвище дитини із « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 1073 грн. 60 коп. понесених витрат на оплату судового збору.
Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 20 серпня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6900 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Компанієць Наталія Григорівна подала апеляційну скаргу. Вважає таке рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилається на неповне з'ясування обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Зазначає, що з народженням дитини апелянт не володів достовірною інформацією про те, чи є вона його рідною донькою. Між сторонами у 2010-2011 роках були відносини у вигляді періодичних зустрічей, проте вони були недовготривалими та припинилися влітку 2011 року, після чого сторони не підтримували контактів і всі зв'язки між ними були обірвані. Позивачка з'явилася в житті апелянта знову лише на останньому місяці вагітності. Згодом вона народила доньку ОСОБА_6 , при цьому питання внесення відомостей про батька - ОСОБА_1 - до актового запису про народження не обговорювалося. Після появи дитини сторони певний час проживали разом, однак у 2014 році їхні стосунки припинилися, і позивачка заявила, що апелянт не є батьком ОСОБА_6 .
Враховуючи ці обставини, ОСОБА_1 вважає, що дитина не може бути його біологічною донькою. Натомість, обставини, на які посилається ОСОБА_2 у позові, нічим не підтверджуються.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що неявка відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини. Він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце відібрання зразків експертною установою. Також звертає увагу на територіальну віддаленість місця проживання апелянта, запроваджений воєнний стан та його стан здоров'я. Зазначає, що постійне загострення хвороб призводить до необхідності у тривалому лікуванні, зокрема, оперативному втручанні, перебуванні під стаціонарним наглядом лікарів і, відповідно, відсутності за місцем проживання. Крім того, на утриманні апелянта перебуває його мати, яка за станом здоров'я та віком неспроможна самостійно дбати про себе, а відтак потребує постійного догляду з боку сина. Вищезазначені обставини в сукупності стали причиною неможливості отримання відповідачем повідомлення про розгляд справи та участі у судовому процесі.
Зазначає, що для з'ясування питання щодо батьківства необхідним є проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, яка не була проведена на етапі розгляду справи в суді першої інстанції. Тому до апеляційної скарги долучає клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи.
При цьому, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я ОСОБА_1 та територіальною віддаленістю Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (далі - НДЕКЦ) вважає за доцільне проведення експертизи доручити експертам Закарпатського НДЕКЦ. На вирішення експертизи просить поставити такі питання: 1. Чи може бути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 2. Чи є біологічна спорідненість між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання батьківства відмовити.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Андрусенко Ігор Ярославович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що позивачка ніколи не заперечувала батьківства відповідача та послідовно стверджує, що батьком її дочки ОСОБА_6 може бути лише ОСОБА_1 , оскільки саме з ним вона проживала однією сім'єю у період зачаття та народження дитини. Для підтвердження цього факту стороною позивача неодноразово подавалися клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, які ухвалами суду задовольнялися. Суд вживав заходів для забезпечення явки відповідача до експертної установи та відбору необхідних біологічних зразків, надсилав відповідні повідомлення, однак відповідач ухилявся від участі у проведенні експертизи. Представником позивачки також особисто вживалися заходи для повідомлення відповідача, проте останній свідомо ухилявся від явки для відбору біологічних зразків, необхідних для проведення експертизи.
Позивачка не заперечує щодо задоволення клопотання представника апелянта про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, проте просить виконання такої доручити Івано-Франківському або Львівському НДЕКЦ МBC України, оскільки дитина є малолітньою та навчається, отже доцільним буде проведення експертизи в експертній установі найбільш наближеній до iї місця проживання.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Сторони у справі, третя особа в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги, колегія суддів ухвалила розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька зазначено відповідно за ч. 1 ст. 135 СК України зі слів матері, про що свідчить копія Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13 червня 2012 року (т. 1, а.с. 11).
Згідно з копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00020756730 від 11 серпня 2018 року відомості про батька ОСОБА_3 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (т. 1, а.с. 12-13).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11 квітня 2023 року за клопотанням представника позивачки у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України (т. 1, а.с. 28), про що повідомлено сторін (т. 1, а.с. 29).
10 травня 2023 року на адресу Івано-Франківського міського суду надійшло клопотання експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України №CЕ-19/109-23/5212-БД від 04 травня 2023 року щодо надання зразків біологічного матеріалу (кров або букальний епітелій) ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відібраних медичними працівниками (наприклад, фахівцями бюро СМЕ) у встановленому порядку; або забезпечення явки зазначених вище осіб разом для відбору експериментальних зразків до Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України за адресою: вул. Національної Гвардії, 14, м. Івано-Франківськ, 31 травня 2023 року з 09:00 до 12:00 години (т. 1, а.с. 31-33), про що повідомлено ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 34).
29 травня 2023 року до Івано-Франківського міського суду повернулась поштова кореспонденція, яка направлялась судом, без вручення адресату, причиною невручення вказано, що «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1, а.с. 35-37).
22 червня 2023 року на адресу Івано-Франківського міського суду надійшло клопотання експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України №CE-19/109-23/5212-БД від 16 червня 2023 року про неможливість проведення судової експертизи за експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження» у зв'язку з неявкою ОСОБА_1 для відбору порівняльних зразків та ненадання біологічного матеріалу на дослідження (т. 1, а.с. 38-41).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 07 листопада 2023 року за клопотанням представника позивачки у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України (т. 1, а.с. 65-66).
20 листопада 2023 року на адресу Івано-Франківського міського суду надійшло клопотання експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/109-23/13391-БД від 14 листопада 2023 року щодо надання зразків біологічного матеріалу (кров або букальний епітелій) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відібрані фахівцями бюро СМЕ в установленому порядку; або забезпечення явки вищезазначених осіб разом для відбору експериментальних зразків 05 грудня 2023 року з 9 до 12 години до Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії (т. 1, а.с. 69-71), про що повідомлено сторони (т. 1, а.с. 72).
18 грудня 2023 року на адресу Івано-Франківського міського суду надійшло клопотання експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України №CE-19/109-23/13391-БД від 11 грудня 2023 року щодо надання зразків біологічного матеріалу (кров або букальний епітелій) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відібрані фахівцями бюро СМЕ в установленому порядку; або повторного забезпечення явки вищезазначених осіб разом для відбору експериментальних зразків 27 грудня 2023 року з 9 до 12 години до Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії (т. 1, а.с. 73-76).
01 січня 2024 року на адресу Івано-Франківського міського суду надійшло клопотання експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України №CE-19/109-23/13391-БД від 28 грудня 2023 року про неможливість проведення судової експертизи за експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження» у зв'язку з неявкою ОСОБА_1 для відбору порівняльних зразків та ненадання біологічного матеріалу на дослідження (т. 1, а.с. 77-80).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2024 року за клопотанням представника позивачки у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України (т. 1, а.с. 97-99), про що повідомлено сторони (т. 1, а.с. 101).
22 лютого 2024 року на адресу Івано-Франківського міського суду надійшло клопотання експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/109-24/2313-БД від 16 лютого 2024 року щодо надання зразків біологічного матеріалу (кров або букальний епітелій) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відібрані фахівцями бюро СМЕ в установленому порядку; або забезпечення явки вищезазначених осіб разом для відбору експериментальних зразків 12 березня 2024 року з 9 до 12 години до Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії (т. 1, а.с. 103-105), про що повідомлено сторони по справі (т. 1, а.с. 106).
18 березня 2024 року на адресу Івано-Франківського міського суду надійшло клопотання експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/109-23/2313-БД від 12 березня 2024 року щодо надання зразків біологічного матеріалу (кров або букальний епітелій) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відібрані фахівцями бюро СМЕ в установленому порядку; або повторного забезпечення явки вищезазначених осіб разом для відбору експериментальних зразків 29 березня 2024 року з 9 до 12 години до Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Національної Гвардії (т. 1, а.с. 107-109), про що повідомлено сторони по справі (т. 1, а.с. 110).
05 квітня 2024 року на адресу Івано-Франківського міського суду надійшло клопотання експерта Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України №CE-19/109-24/2313-БД від 01 квітня 2024 року про неможливість проведення судової експертизи за експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження» у зв'язку з неявкою ОСОБА_1 для відбору порівняльних зразків та ненадання біологічного матеріалу на дослідження (т. 1, а.с. 119-121).
З матеріалів справи вбачається, що представником ОСОБА_2 - адвокатом Андрусенком І.Я. неодноразово направлялися адвокатські звернення на адресу ОСОБА_1 про зобов'язання останнього прибути на виклик експерта (т. 1, а.с. 87-88, 89-90, 91-92,112-115, 116-118).
Також в матеріалах справи міститься фотокартка сторін по справі з дитиною (т. 1, а.с. 10).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судом вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та забезпечення участі відповідача у її проведенні. Відповідач не довів наявність поважних підстав, які перешкоджали йому з'явитися до експертної установи для забору відповідних зразків. Такі його дії та бездіяльність разом з іншими доказами, наданими позивачкою, дали можливість визнати факт та встановити походження дитини від відповідача. А визнання останнього батьком відповідає інтересам дитини; негативних наслідків для неї судом не встановлено.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно з ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини, а походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення (ст. 89 ЦПК України).
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають ураховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти росії» від 07 травня 2009 року, заява №3451/05).
Згідно із ч. 4, п.п. 3-5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У ч. 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції за клопотанням представника позивачки у справі тричі призначалася судова молекулярно-генетична експертиза для встановлення, чи є відповідач ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проведення експертизи доручалося Івано-Франківському НДЕКЦ МВС України. Однак вказана експертиза проведена не була у зв'язку з неявкою відповідача для відбору порівняльних зразків та ненадання біологічного матеріалу на дослідження.
При цьому у матеріалах справи на момент її розгляду судом першої інстанції відсутні будь-які клопотання відповідача про неможливість його прибуття до експертної установи чи надання пояснень щодо причин неявки. Матеріали справи містять докази належного інформування відповідача судом щодо дати, часу та місця відбору зразків, а також докази отримання ним адвокатських звернень представника позивачки із вимогою з'явитися на виклик експерта.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день постановлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітку про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 вважається таким, що був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, призначеної судом першої інстанції.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, урахувавши доводи, викладені представником Гранила М.І. в апеляційній скарзі та представником ОСОБА_2 у відзиві щодо визначального значення висновку молекулярно-генетичної експертизи для вирішення питання щодо встановлення батьківства, а також те, що в суді першої інстанції експертною установою судову молекулярно-генетичну експертизу, яка б підтверджувала, чи спростовувала батьківство ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_3 не проведено, колегія суддів за клопотанням представника апелянта вважала за необхідне призначити судову молекулярно-генетичну експертизу.
Відтак, ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 березня 2025 року задоволено частково клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Компанієць Н.Г. про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи у справі. Призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Закарпатського НДЕКЦ МВС України.
28 липня 2025 року до Івано-Франківського апеляційного суду надійшов Висновок експерта Закарпатського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/107-25/4778-БД від 22 липня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічною матір'ю якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність походження ДНК-профілів від дитини та біологічних батьків становить не менше ніж 99,999999997704% (т. 2, а.с. 62-79).
Водночас, суд першої інстанції правильно визначив і те, що за відсутності висновку судової молекулярно-генетичної експертизи не виключається можливість встановлення батьківства на підставі інших доказів, оскільки висновок експертизи є лише одним із засобів доказування, який підлягає оцінці у сукупності із іншими доказами у справі.
Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. В якості доказів можуть розглядатися різноманітні документи, усні заяви та поведінка відповідача під час вагітності матері та після народження дитини (турбота про матір, вітання з новонародженим, обрання імені дитині та інше). Усе це може прямо чи опосередковано свідчити про те, що батьком дитини є саме відповідач (див. постанову Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №444/526/18 (провадження №61-7126св22)).
Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів виходить з того, що суди першої та апеляційної інстанції виконали обов'язок щодо сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, зокрема, підтвердити або спростувати факт батьківства на підставі проведення судової молекулярно-генетичної експертизи та ДНК-тесту.
Тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) на сьогодні є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) становить 99,999999%). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має ключове значення у вирішенні спору цієї категорії справ.
Колегія суддів бере до уваги Рішення ЄСПЛ у справі «Міфсуд проти Мальти» та Постанову Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №478/690/18, де констатовано, що ДНК-тест це науковий метод, наявний для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази.
Таким чином, ключовим доказом в цій справі є експертний висновок молекулярно-генетичної експертизи від 22 липня 2025 року №СЕ-19/107-25/4778-БД, яким встановлено батьківство ОСОБА_1 щодо дочки ОСОБА_3 з ймовірністю не менше ніж 99,999999997704%.
Колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права, та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], §41» (Gorou v. Greece no.2).
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належно дослідив і проаналізував надані докази та дійшов правильного висновку про задоволення вказаного позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Компанієць Наталії Григорівни слід залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2024 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Компанієць Наталії Григорівни залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: І.В. Бойчук
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 11 вересня 2025 року.