ОСНОВ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА
Справа № 646/6538/25
№ провадження 2/646/3560/2025
15.08.25 місто Харків
Суддя Основ'янського районного суду міста Харкова Іщенко О. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області про визнання права власності,
До Основ'янського районного суду міста Харкова надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області з вимогою визнати за ним право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 14,39 кв. м, житловою площею 12,51 кв. м з надвірними будівлями.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов такого висновку.
Згідно із пунктом 3) частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до пункту 2) частини першої статті 176 Цивільного процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 вказано, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Як виснує Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 727/3827/22, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна як рухомих речей, так і нерухомості визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Згідно із пунктом 12. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Суд наголошує, що у позовній заяві представником позивача помилково зазначено, що позов не містить вимог майнового характеру, хоча у позовній заяві заявлено вимогу про визнання права власності, яка за своєю суттю є вимогою майнового характеру.
Відповідно до частини четвертої статті 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві представник ОСОБА_1 у якості підстави звільнення позивача від сплати судового збору посилається на пункт 21) частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно із яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Згідно із частинами першою та третьою статті 42 Цивільного процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Відповідно до частини першої та пункту 5) частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За результатами аналізу змісту поданої позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою, яка за своєю суттю та характером свідчить про наявність між сторонами спору про право. Такий спір потребує встановлення та оцінки прав та обов'язків сторін, дослідження доказів і вирішення питання по суті у змагальному процесі.
Відтак, зазначена позовна заява підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а не у порядку окремого провадження, яке застосовується лише у випадку відсутності спору про право.
Суд зазначає, що положення пункту 21) частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», на які посилається представник позивача як на підставу звільнення позивача від сплати судового збору, не підлягають застосуванню у даному випадку, оскільки ОСОБА_1 у цій справі виступає в процесуальному статусі позивача, а не заявника, тоді як справа підлягає розгляду за правилами позовного провадження.
Позивач звернувся до суду за захистом порушеного права власності на житло шляхом його визнання. Отже, зазначені правовідносини напряму не виникли у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об'єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України.
Отже, оскільки матеріали позовної заяви не містять інших доказів та обгрунтувань на підтвердження звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону, позивач повинен сплатити судовий збір на загальних підставах.
Згідно із частиною другою статті 133 Цивільного процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як зазначено у преамбулі Закону України «Про судовий збір» цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до положень частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом встановлено, що матеріали позовної заяви не містять жодних доказів на підтвердження фактичної (ринкової) вартості спірного нерухомого майна, тому, суд позбавлений можливості визначити належну ціну позову, а, відповідно, і розмір судового збору, який має бути сплачений позивачкою відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків шляхом долучення до позовної заяви доказів на підтвердження ринкової вартості спірного майна відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав, зокрема, звіту про оцінку майна, виданого уповноваженим на те суб'єктом, та доказів сплати судового збору, з урахуванням ціни позову, визначеної у встановленому законодавством порядку.
Керуючись частиною першою статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Дворічанської селищної ради Куп'янського району Харківської області про визнання права власності - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, а саме: подання до суду належного доказу на підтвердження ринкової вартості спірного майна та доказу сплати судового збору у розмірі, встановленому законодавством.
Строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем цієї ухвали.
Суд попереджає позивачів, що у разі не усунення вказаних недоліків заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Іщенко