Справа № 632/1274/25
провадження № 4-с/632/5/25
Іменем України
10 вересня 2025 р. м. Златопіль
Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Библіва С.В., за участі секретаря судового засідання Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Старшого державного виконавця Златопільського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Аліни ВЕНГЕР, заінтересована особа - стягувач у виконавчому провадженні ПрАТ «Харківенергозбут», які полягають у накладенні арешту на грошові кошти в установі банку на заборонений рахунок та списанні коштів з нього,
ОСОБА_1 17.07.2025 звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Златопільського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Аліни ВЕНГЕР. Протиправні дії виконавця полягають у накладенні ним арешту на грошові кошти, які знаходяться на її рахунку в АТ КБ «Приват Банк» з призначенням - для виплати пенсії.
В обґрунтування скарги заявниця вказала, що на примусовому виконанні вказаного виконавця перебуває Судовий наказ Первомайського (тепер Златопільського) міськрайонного суду Харківської області від 05.02.2025 року у справі № 632/191/25 про стягнення з неї на користь ПрАТ «Харківенергозбут» заборгованості в сумі 944,05 грн. В рамках виконавчого провадження № 78311899 державним виконавцем постановою від 10.07.2025 року накладено арешт на грошові кошти боржника в межах стягуваної суми у всіх фінансових установах. Від АТ КБ «Приват Банк» вона дізналася про наявний арешт рахунків і 16.06.2025 року вона звернулася до виконавця з поясненнями, що арештований рахунок у НОМЕР_1 є рахунком для виплати їй пенсії та арешту такі кошти згідно із законодавством не підлягають. Проте, сума боргу разом із іншими витратами на виконавче провадження були списані банком з її рахунку та перераховані стягувачу, після чого державним виконавцем 04.07.2025 року арешт з її рахунків постановою було знято.
Вважає такі дії виконавця неправомірними та просить зобов'язати його вжити всіх необхідних заходів для повернення списаної суми в розмірі 1211,45 грн.
Також, просить поновити їй строк на подання даної скарги до суду у зв'язку із поважною причиною, а саме перебування за кордоном на лікуванні та продовженням проходження до сьогоднішнього дня реабілітації.
Державний виконавець надала письмові заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні скарги. Зокрема, зазначила, що, дійсно, своєю постановою вона наклала арешт на грошові кошти, що належать боржниці та перебувають у фінансових установах. Проте, банк не повернув без виконання постанову із зазначенням того, що з вказаного боржницею рахунку не можна списувати кошти внаслідок їхнього цільового призначення. Постановою від 04.07.2025 року виконавче провадження закінчено з фактичним виконанням та скасуванням всіх заходів примусового виконання рішення, в тому числі і арешту майна.
Не погоджуючись із вимогами скарги представник ПрАТ «Харківенергозбут» у своїх запереченнях висловився щодо правомірності дій державного виконавця, зокрема, тому, що установа Банку не повідомила останньому про наявний рахунок боржниці для виплати пенсії, який арештовано
У судове засідання сторони не прибули, від державного виконавця та стягувача надійшли заяви про розгляд скарги без їхньої участі, проти задоволення скарги заперечують.
Згідно ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка учасників розгляду скарги не є перешкодою для її розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши скаргу, письмові заперечення державного виконавця та стягувача, дослідивши письмові докази у їх сукупності, зазначає про таке.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Відповідно до частини 1статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Скаргу на рішення, дію чи бездіяльність виконавця відповідно до ст. 449 ЦПК України може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
Так, заявниця відповідно до наданих медичних документів у травні 2025 року перенесла медичне оперативне втручання з подальшим тривалим реабілітаційним терміном. Тому, не маючи від інших учасників розгляду заперечень щодо поважності пропуску заявницею строку на подання даної скарги, суд вважає ці причини поважними та знаходить підстави для його поновлення.
Розглядаючи скаргу, судом встановлено, що Судовим наказом Первомайського (тепер Златопільського) міськрайонного суду Харківської області від 05.02.2025 року у справі № 632/191/25 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПрАТ «Харківенергозбут» заборгованість в сумі 944,05 грн.
09.06.2025 Старшим державним виконавцем Златопільського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Аліною ВЕНГЕР було відкрито виконавче провадження № 78311899. Постановою виконавця від 10.06.2025 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, яка становить 1341,45 грн. грн.
03.07.2025 з рахунка ОСОБА_1 , відкритому у АТ КБ «Приват Банк» як пенсійний, було стягнуто грошові кошти у вказаній вище сумі 1341,45 грн. та 04.07.2025 року двома платіжними інструкціями вся необхідна сума була перерахована стягувану та постановою від тієї ж дати виконавче провадження закінчено з фактичним стягненням боргу.
Згідно ч. 7ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. Боржник отримує пенсію, проте тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
За змістом статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIIIвиконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року.
Відповідно до частини 7 статті 26Закону №1404-VIII уразі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арештна кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідності до статті 36 Закону № 1404-VIII розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
Частиною першою статті 48Закону №1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини 1 статті 48 Закону № 1404-VIII про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону № 1404-VIII).
Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Законом № 1404-VIII також визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частини восьмої статті 48).
У пункті 10 Розділу VIII Інструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.
При цьому пунктами 3, 14, 21 частини 3статті 18 Закону № 1404-VIIIвизначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону №1404-VIII та розділу VIII Інструкції.
Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.
При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).
Відтак, частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Разом з тим, відповідно до Закону України від 11.04.2023 за № 3048-ІХ, який набрав чинності 06.05.2023, пункту 10-2розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни РФ).
Пунктом 1 частини 4статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Судом встановлено з виписки АТ КБ «Приват Банк» від 05.07.2025 року по картковому рахунку ОСОБА_1 , яку долучено до матеріалів справи, що на вказану дату на рахунок № НОМЕР_1 боржниці проводяться зарахування коштів у вигляді пенсії з можливістю зарахування на нього будь-якої виплати (переказу).
Судом, також, встановлено, що накладаючи арешт на грошові кошти боржника державний виконавець у постанові зазначила, що арешт накладається на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Таким чином, державний виконавець визначила порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або кошти, що мають спеціальний режим використання та звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52З Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIIIзобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною встановленою законом.
Як встановлено, в порушення приписів Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було накладено на банківський рахунок № НОМЕР_1 , який є рахунком із спеціальним режимом, на який виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення такого рахунку належить до повноважень виконавчої служби, а також державним виконавцем своєчасно не вжито всіх заходів для усунення вказаного порушення.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 1ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права па грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Аналогічна норма міститься уст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Як убачається з матеріалів справи, виконавцем спірною постановою накладено арешт у тому числі на рахунок № НОМЕР_1 у АТ КБ «Приват Банк», який належить ОСОБА_1 , на який зараховується пенсія.
Суд наголошує на тому, що зазначені кошти є соціальною допомогою та є єдиним джерелом існування боржниці. Як наслідок, накладення арешту на такі кошти, на переконання суду, не є співмірним заходом примусового виконання вимог виконавчого документа, адже призводить до позбавлення заявника засобів до існування.
Враховуючи обмеження в накладенні арешту, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», та враховуючи наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на пенсійні виплати, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов'язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби. Без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений ст. 2 Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків,дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що виконавцем винесено оскаржувану постанову, не перевіривши завчасно рахунки боржника, до компетенції якої входять ці повноваження, тобто вона є передчасною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу і у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправною дію державного виконавця щодо ухвалення постанови про накладення арешту на грошові кошти боржниці, що перебувають на її пенсійному рахунку. Проте скасувати дану постанову виконавця від 10.06.2025 року суд позбавлений можливості, адже постановою від 04.07.2025 року виконавче провадження вже закінчено з фактичним виконанням та скасуванням всіх заходів примусового виконання рішення, в тому числі і арешту майна грошових коштів на рахунках фінансових установ), і вона не оскаржувалася.
Щодо вимоги заявниці зобов'язати державного виконавця вжити всіх необхідних заходів для повернення списаної суми в розмірі 1211,45 грн., як безпідставно стягнутих, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статей 447, 452 Цивільного процесуального кодексу України, учасник виконавчого провадження має право звернутися до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного або приватного виконавця, якщо вважає, що його права або інтереси порушено.
Скарга на дії виконавця є спеціальним процесуальним засобом, який використовується винятково з метою оцінки правомірності вчинених виконавцем дій, скасування таких дій або зобов'язання вчинити певні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Заявниця у межах цієї скарги, крім вимог про визнання протиправними дії виконавця про накладення арешту на рахунок, також заявила вимогу про вжиття заходів з боку виконавця щодо повернення на її пенсійний рахунок коштів
Суд зазначає, що така вимога є самостійною майновою вимогою, яка потребує встановлення: факту набуття відповідачем майна (коштів), відсутності правових підстав для його набуття, обсягу (суми) зобов'язання, причинно-наслідкового зв'язку між діями виконавця та майновими наслідками.
Вирішення такої вимоги виходить за межі предмету розгляду скарги у виконавчому провадженні, оскільки скарга, як процесуальний інструмент, не передбачає розгляд спорів про відшкодування шкоди чи повернення коштів, а її завдання полягає лише в контролі за законністю дій виконавця.
Вимога про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів не підлягає розгляду в межах скарги на дії виконавця, а має бути вирішена в порядку позовного провадження відповідно до вимог статті 4 ЦПК України.
Отже, враховуючи правову природу заявленої вимоги, суд дійшов висновку, що вона не може бути предметом розгляду у межах цього провадження, і підлягає розгляду в окремому цивільному процесі, шляхом пред'явлення позову про стягнення безпідставно набутих коштів.
У зв'язку з цим, у задоволенні даної вимоги слід відмовити із роз'ясненням заявниці права на звернення до суду в порядку позовного провадження.
На основі всебічно з'ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 4, 18, 28, 56, 74 Закону України «Про виконавче провадження»; ст. ст. 4, 12, 13, 26, 76, 81, 447, 449, 450, 451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність старшого державного виконавця Златопільського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Аліни ВЕНГЕР, заінтересована особа - стягувач у виконавчому провадженні ПрАТ «Харківенергозбут», які полягають у накладенні неправомірного арешту на грошові кошти в установі банку на заборонений рахунок та списанні коштів з нього - задовольнити частково.
Визнати дії старшого державного виконавця Златопільського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Аліни ВЕНГЕР, які полягають в ухваленні постанови від 10.06.2025 року у виконавчому провадженні № 78311899, в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що перебувають на її пенсійному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приват Банк'у
В решті скарги відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: С. В. Библів