Суддя Бабенко Ю. П.
Справа № 644/9242/24
Провадження № 2/644/363/25
11.09.2025
(ЗАОЧНЕ)
11 вересня 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Бабенко Ю.П., за участю секретаря - Книшенко Я.С., розглянувши в м. Харкові позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Позивачка в особі представника- адвоката Могилян Л.В. звернулася з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №13/06/24 від 13.06.2024 року у розмірі 49332 долара США, що становить 2047278 грн., пеню в розмірі 408871,69 грн., інфляційні втрати в розмірі 43177,09 грн. та судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 червня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір позики №13/06/24. Згідно умов договору позики позивачка надала відповідачу позику в сумі 2060947 грн., що на день укладення договору становить еквівалент суми 50267 доларів США, які позичальник зобов'язується повернути не пізніше 13 грудня 2024 року. Відповідно до п. 2 договору повернення позиченої суми грошей повинне проходити в готівковій формі у м. Києві за курсом продажу доларів ПАТ КБ «ПриватБанк». Відповідно п. 6 договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного повернення грошей за цим договором позичальник сплачує позикодавцю за кожний день прострочення пеню у розмірі 1% від позиченої суми. Розмір заборгованості за договором станом на 18.10.2024 року становить 49332 долара США, що за курсом ПАТ КБ «Приватбанк» ( 1 долар США= 41.50 гривень) на день проведення розрахунку становить 2047278 грн. Заборгованість по пені нараховано за 98 днів та складає 49461,66 дол. США (Розрахунок: 50267 дол. США х 1%=502,67 дол. США в день; 98 днів х 502,67 дол. США = 49461,66 дол. США, що на день проведення розрахунку становить 2052658,89 грн.) За рішенням позивачки заборгованість по пені зменшено до 9852,33 дол. США, що на день проведення розрахунку становить 408871,69 грн. Інфляційне збільшення становить 43177,09 грн. з 13.07.2024 року по 18.10.2024 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір закладу транспортного засобу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ліпатовою Л.А. Таким чином загальний розмір заборгованості за договором №13/06/24 від 13 червня 2024 року становить 2499326,78 грн. 12.09.2024 року на адресу ОСОБА_2 було направлено досудову вимогу про погашення боргу за договором позики, яку відповідач не виконав.
Ухвалою суду від 07.11.2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду, розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, представник позивача подала до суду заяву про проведення розгляду справи без участі представника позивача. В заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.
Приймаючи до уваги викладене, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, що судом ухвалено про заочний розгляд справи, то в відповідності до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_3 , та відповідач ОСОБА_2 13 червня 2024 року уклали між собою письмовий договір позики №13/06/24.
Відповідно до п. 1 вказаного договору позики, позикодавець передав, а позичальник прийняв у позику гроші в сумі 2060947 грн., що на день укладення договору становить еквівалент 50267 доларів США за курсом продажу доларів США в ПАТ КБ «ПриватБанк», які позичальник зобов'язався повернути позикодавцю не пізніше 13.12.2024 року.
Відповідно до п. 2 вказаного договору позики, позика є безпроцентною. Повернення позиченої суми грошей повинне проходити в готівковій формі у м. Києві за курсом продажу доларів ПАТ КБ «ПриватБанк» на день проведення розрахунку за цим договором в наступному порядку: 22.06.2024 року- грошову суму в розмірі 38335 грн., що становить еквівалент 935 доларів США; 13.07.2024 року -грошову суму в розмірі 337102 грн., що становить еквівалент 8222 доларів США; 13.08.2024 року -грошову суму в розмірі 337102 грн., що становить еквівалент 8222 доларів США;
13.09.2024 року -грошову суму в розмірі 337102 грн., що становить еквівалент 8222 доларів США; 13.10.2024 року -грошову суму в розмірі 337102 грн., що становить еквівалент 8222 доларів США; 13.11.2024 року- грошову суму в розмірі 337102 грн., що становить еквівалент 8222 доларів США; 13.12.2024 року- грошову суму в розмірі 337102 грн., що становить еквівалент 8222 доларів США.
Відповідно п. 6 вказаного договору, у разі несвоєчасного повернення грошей за цим договором позичальник сплачує позикодавцю за кожний день прострочення пеню у розмірі 1% від позиченої суми.
Відповідно до п. 10 вказаного договору, позичальник, в забезпечення своєчасного виконання зобов'язання, що випливає з цього договору, зобов'язується передати позикодавцю в заклад належне йому рухоме майно, а саме: автомобіль марки Land Rover, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позичальнику на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
В пункті 13 вказаного договору позики зазначено, що позичальник своїм підписом на цьому договорі підтверджує факт отримання грошей від позикодавця.
Договір позики №13/06/24 від 13.06.2024 року підписаний позичальником.
Сторонами по справі було укладено договір закладу транспортного засобу від 13.06.2024 року, відповідно до умов якого забезпечується закладом виконання заставодавцем зобов'язань за договором позики №13/06/24 від 13.06.2024 року.
Відповідач ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання за вказаним договором позики №13/06/24 від 13.06.2024 року, в повному обсязі не повернув позивачці позичену суму грошових коштів. Згідно позовної заяви розмір заборгованості за договором станом на 18.10.2024 року становить 49332 долара США, що за курсом ПАТ КБ «Приватбанк» ( 1 долар США= 41.50 гривень) на день проведення розрахунку становить 2047278 грн. Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, на надання суду відзиву на позов або письмових пояснень, тобто не надав суду заперечень проти обставин, викладених в позовній заяві. Відповідач не надав суду докази повернення суми позики в більшій сумі, ніж зазначає представник позивача - еквівалент 935 доларів США. Матеріали справи не містять доказів щодо повного повернення ОСОБА_2 грошових коштів на підставі договору позики.
Відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язання за договором позики, на час ухвалення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить - 2047278 грн. (Розрахунок: курс продажу долара США в відділеннях ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 11.09.2025 року становить 41,5 грн. за 1 долар США; 41,5 грн. помножити на 49332 долара США)
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року по справі №373/2054/16-ц, заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Згідно договору позики №13/06/24 від 13.06.2024 року, предметом грошового зобов'язання між сторонами є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті. За договором позики від 13.06.2024 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 у позику гроші в сумі 2060947 грн., що на день укладення договору становить еквівалент 50267 доларів США за курсом продажу доларів США в ПАТ КБ «ПриватБанк». Представник позивачки не заперечує, що у позику передавалась саме сума у гривні.
Відповідно до статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно із частинами першою, другою статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Отже, за правилами статті 533 ЦК України у зобов'язанні, де сторони визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума заборгованості, що підлягає сплаті у гривні, визначається спочатку у сумі відповідної іноземної валюти, яка визначена еквівалентом зобов'язання, а потім переводиться за офіційним курсом у гривню на день платежу чи на день визначення розміру заборгованості.
Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов'язання (частина перша статті 192, частина перша статті 524, частина перша статті 533 ЦК України), проте не забороняють вираження у договорі грошового зобов'язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України щодо іноземної валюти.
Виконання зобов'язання у гривнях з урахуванням еквівалента іноземної валюти можливе лише у разі, якщо сторони узгодили це у договорі.
Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов'язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов'язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов'язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами (див. постанову Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21), постанову Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 753/14634/22 (провадження № 61-14332св23)).
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Схожий за змістом правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19), постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 200/16729/15 (провадження № 61-16100св20), від 21 червня 2022 року у справі № 766/12555/16 (провадження № 61-19280св21).
Аналогічні висновки щодо стягнення боргу в гривні за курсом іноземної валюти на час ухвалення рішення викладені у постановах Верховного Суду від 05 листопада2020 року у справі № 531/251/19 (провадження № 61-22966св19), від 20 січня 2021 року у справі № 635/8483/18 (провадження № 61-16738св19), від 22 серпня 2022 року у справі № 752/1500/21 (провадження № 61-20191св21), від 05 квітня 2023 року у справі № 754/16388/19 (провадження № 61-1012св23), від 13 грудня 2023 року у справі № 754/5522/22 (провадження № 61-10415св23).
Враховуючи, що сторони визначили у договорі позики еквівалент позики у доларах США, що відповідач належним чином добровільно не виконав умови договору позики, не повернув борг, тому наявні підстави для стягнення з нього заборгованості у гривні за курсом продажу доларів США в ПАТ КБ «ПриватБанк», як це передбачили сторони в договорі, з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, як просить представник позивача.
Пред'являючи вимоги до ОСОБА_2 представник позивачки просить стягнути суму боргу за договором позики в розмірі 49332 дол. США, що за курсом ПАТ КБ «ПриватБанк» становить 2047278 грн.
Проте, суд зауважує, що відповідач отримав у позику кошти в гривні і зобов'язався повернути кошти в гривні, але по курсу до долара США, а тому відсутні підстави для стягнення боргу в доларах США.
З урахуванням викладеного, що позивачкою зобов'язання виконано, що відповідачу передані у борг кошти у розмірі 2060947 грн., що на день укладення договору становить еквівалент суми 50267 доларів США, що відповідач зобов'язання по поверненню боргу не виконав, суд частково задовольняє позовні вимоги та стягує з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 13.06.2024 року в розмірі 2047278 грн., що становить еквівалент суми 49332 доларів США.
За прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позики, представник позивача на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 43177,09 грн. за період з 13.07.2024 року по 18.10.2024 року. Крім того, представник позивача на підставі п.6 договору позики просить суд стягнути пеню в сумі 408871,69 грн.
Проте, суд не може погодитися із законністю таких вимог представника позивачки, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Наведеними вище нормами передбачено, що право на стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних виникає у позикодавця з часу прострочення виконання зобов'язання. Також передбачено звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за укладеним з позивачем договором позики на період дії воєнного стану.
Верховний Суд у постанові від 31 січня 2023 року, справа № 183/7850/22, вказав, що касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23). Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Представник позивачки просить стягнути заборгованість по пені за 98 днів за період з 13.07.2024 року по 18.10.2024 року та інфляційні втрати за цей же період.
Разом з тим, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.
Враховуючи, що строк дії зазначених вище обмежень триває включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені та інфляційних втрат відсутні.
Крім того, суд враховує, що у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Викладене також свідчить про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 грн. представник позивачки надала суду: договір про надання правничої допомоги від 22.12.2022 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Могилян Л.В.; додатковий договір № 1 до договору про надання правничої допомоги від 10.10.2024 року; квитанцію про сплату за послуги на суму 14000 грн.; акт від 09.06.2025 року приймання виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги з детальним описом робіт, виконаних на підставі договору правничої допомоги, в якому зазначена послуга, яка надається, кількість годин та вартість.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідач по справі не надав суду заперечення щодо витрат позивачки на правничу допомогу у розмірі 14000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню сума за договором позики в розмірі 2047278 грн., що становить еквівалент суми 49332 доларів США, а також судові витрати, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з яких 20472,77 грн. - сплачений позивачем судовий збір та 11467,84 грн. - витрати на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 5, 10-13, 81-86, 133, 137, 141, 264-265, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 524, 526, 533, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, - суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму боргу за договором позики №13/06/24 від 13.06.2024 року у розмірі 2047278 грн., що становить еквівалент суми 49332 доларів США.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 20472,77 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 11467,84 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Повне судове рішення складено 11.09.2025 року.