Суддя Черняк В. Г.
Справа № 644/10912/24
Провадження № 2/644/625/25
08.09.2025
08 вересня 2025 року м. Харків.
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді - Черняка В.Г.,
за участю:
секретаря судових засідань - Костильова О.В.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Моргун Н.І.,
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - Тимошенко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,-
Позивач ОСОБА_1 через представника - адвоката Моргун Н.І. звернувся з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні в якому просив суд зобов'язати відповідача на час перебування за кордоном організувати безперешкодне спілкування з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та участі у її вихованні, недопущення розриву сталого психологічного зв'язку протягом років до повноліття з позивачем наступним чином: у режимі відеозв'язку (онлайн) через будь-який додаток або месенджер щоденно бе присутності матері: з понеділок-п'ятниця з 15-00 до 21-00 за київським часом, субота неділя з 12 до 21 за київським часом, за можливості приїзду батька за кордон - офлайн зустрічі, можливість періодичного відпочинку разом з батьком ОСОБА_1 не менше 14 днів поспіль з можливістю виїзду за межі міста та закордон, в тому числі під час літніх та/або зимових канікул у період його відпустки; а також зобов'язати ОСОБА_3 , усунути будь-які перешкоди (приховання місця знаходження дитини, зачинення дверей у приміщенні, де знаходиться дитина, фізичне обмеження доступу до дитини, погрози дитині та вмовляння не зустрічатись з батьком тощо) у спілкуванні з батьком ОСОБА_1 ; при зміні місця перебування та/або переїзду на інше місце мешкання (адресу/місто або іншу країну) та/або зміну номеру телефону, - зобов'язати ОСОБА_3 повідомити батька ОСОБА_1 у продовж п'яти календарних днів з наданням актуальної адреси місця мешкання та номеру телефону доньки ОСОБА_4 ; зобов'язати відповідача в разі зміни перебування дитини або повернення її на територію України невідкладно повідомити про це позивача; зобов'язати службу у справах дітей по Індустріальному району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради скласти висновок з встановленням часу для спілкування з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з позивачем у режимі відеозв'язку через будь-який додаток або месенджер щоденно: з понеділок-п'ятниця з 15-00 до 21-00 за київським часом, субота-неділя з 12 до 21 за київським часом; попередити відповідача про відповідальність, визначену діючим законодавством України, в разі невиконання законних рішень органів виконавчої та судової влади України; стягнути сплату судового збору з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони по справі з 27.06.2014 року перебували у шлюбі, який рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 12.11.2024 року розірвано. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з відповідачем. Крім того, після першого шлюбу (укладеного ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після початку повномасштабного вторгнення на територію України вони разом із родиною 10 березня 2022 року були вимушені покинути Україну та переїхали тимчасово, до закінчення військових дій до Швейцарської конфедерації, де проживали разом родиною у окремій квартирі до 25 грудня 2023 року. Позивач разом із сином 25 грудня 2023 року повернулися в Україну. Дочку ОСОБА_4 відповідач залишила за місцем постійного перебування їх за кордоном. Після повернення в Україну, спілкування позивача із 10-річною донькою ставало з кожним днем все менше, а на даний час стало дуже рідким. Донька з часом почала приховувати причини обмежень спілкування, під час розмов замкнута, розгублена, але у цей час каже що дуже скучила та любить тата та брата з іншими членами родини, що залишилися в Україні. На думку позивача, відповідач навмисно зловживає своїм становищем, відстанню між країнами, можливо погрожує своїм впливом на дитину, тисне морально та позбавила доньку можливості спілкування для нанесення їй та позивачу душевних страждань, що суперечить принципам моралі та здорового глузду, маніпулює родинними почуттями, чим порушує законні права позивача, передбачені ст. 51 Конституції України та ст. ч. 3 ст. 157 Сімейного кодексу України, де чітко вказано, що той із батьків, з ким наразі проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, який наразі проживає окремо, спілкуватися з дитиною та приймати учать в її вихованні. Оскільки у позивача немає іншого способу поновити свої права щодо спілкування та виховання доньки та захистити її права щодо спілкування з батьком, просить суд задовольнити даний позов.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 12.12.2024 року провадження по справі відкрито, ухвалено проводити розгляд в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
31.12.2024 року відповідачем ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Тимошенко Л.В. подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить суд в задоволенні позову відмовити, визнати, що відповідач не чинить перешкод у спілкуванні позивача з дітьми; врахувати психологічний стан дитини та її бажання спілкуватися з батьком у зручному для неї форматі та в обсязі, який вона вважає комфортним; у разі необхідності доручити органам опіки та піклування провести психологічне обстеження дитини для визначення оптимального режиму спілкування, що відповідає її інтересам; у разі необхідності обмежити спілкування позивача з дитиною до рівня, який не порушуватиме її психологічного стану.
20.01.2025 року позивачем ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Моргун Н.І. подано відповідь на відзив, в якому він просить суд відзив на позовну заяву від 30.12.2024 р. вважати недоведеним, необґрунтованим та заснованим лише на оціночних особистих судженнях представника відповідача та не підтвердженим жодними належними та допустимими доказами у відповідності до вимог чинного законодавства України та таким, що не заслуговує на увагу; всі інші позовні вимоги залишити без змін.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 12.02.2025 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. Залучено Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
27.03.2025 року відповідачем ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Тимошенко Л.В. подано додаткові пояснення по справі, в яких вважає, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з донькою, слід відмовити у повному обсязі через недоведеність даних вимог позивачем.
12.06.2025 року представником третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Малько О.П. подано пояснення щодо позову або відзиву.
13.06.2025 року відповідачем ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Тимошенко Л.В. подано додаткові пояснення по справі, в якому вона вважає, що встановлення фіксованого порядку участі батька у вихованні дитини є недоцільним і формальним, а суд має право відступити від висновку Служби, оскільки він не ґрунтується на повному вивченні обставин та не відповідає найкращим інтересам дитини.
30.06.2025 року позивачем ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Моргун Н.І. подано додаткові пояснення по справі, в яких вони підтримують свої позовні вимоги в повному обсязі, всі заперечення та докази відповідача вважають неналежними, недопустимими та просять залишити без уваги.
18.08.2025 року представником третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Малько О.П. подано додаткові пояснення у справі.
20.08.2025 року відповідачем ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Тимошенко Л.В. подано додаткові пояснення по справі, в яких вони просять суд при ухваленні рішення керуватись принципом найкращих інтересів дитини.
08.09.2025 року позивачем ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Моргун Н.І. подано заяву про уточнення позовних вимог, в якому просить суд зобов'язати відповідача ОСОБА_3 усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною дочкою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши спосіб його участі у спілкуванні та вихованні доньки шляхом надання систематичних побачень з дитиною, визначивши час: з понеділок-п'ятниця з 15-00 до 21-00 за київським часом, субота-неділя з 12 до 21 за київським часом на спілкування доньки з батьком в онлайн (відеозв'язку) та оффлайн (наживо) форматах) та не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні доньки у час, встановлений для побачень, спілкування та спільного відпочинку; на час перебування за кордоном організувати спілкування з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , забезпечити телефонний та/або інтернет зв?язок з позивачем у режимі відеозв'язку через будь-який додаток або месенджер (Telegram, WhatsApp, Zoom, Skype тощо); зобов'язати відповідача ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в разі зміни перебування дитини або повернення її на територію України невідкладно повідомити про це позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у продовж п'яти календарних днів з наданням актуальної адреси місця мешкання та номеру телефону доньки ОСОБА_4 ; сплату судового збору покласти на відповідача ОСОБА_3 .
08.09.2025 року позивачем ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Моргун Н.І. подано додаткові пояснення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Моргун Н.І. позовні вимоги підтримали, просили уточнений позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат Тимошенко Л.В. в судовому засіданні позов не визнали, вважали, що ніяких перешкод у спілкуванні батька з донькою не має.
Представник третьої особи Служби у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, рішення прийняти на розсуд суду з врахуванням інтересів дітей.
Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, письмово просив про розгляд справи у його відсутність. Крім того, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надав суду висновок №224 від 03.06.2025 року, згідно якого Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне встановлення порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши час: щовівторка з 17.00 до 19.00 год. та щонеділі з 14.00 до 18.00 год. особисті зустрічі батька з дочкою; щороку 10 днів влітку для спільного відпочинку; у разі перебування дитини за межами України або неможливості особистого побачення - спілкування батька з дочкою щовівторка з 17.00 до 19.00 год. та щонеділі з 14.00 до 18.00 год. за допомогою відео та /або аудіо зв'язку.
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Так по справі судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12.11.2024 року по справі №645/7050/16-ц 2/645/599/24 розірвано.
Від даного шлюбу у подружжя народилася дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 23.07.2014 року Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.
В процесі судового розгляду також встановлено, що після початку повномасштабного вторгнення країни агресора - рф на територію України родина ОСОБА_7 10 березня 2022 року була вимушені покинути Україну та переїхали до Швейцарської конфедерації, де проживали разом родиною у окремій квартирі до 25 грудня 2023 року. Позивач разом із сином 25 грудня 2023 року добровільно повернулися в Україну. Їх дочка ОСОБА_8 залишилась з матір,ю за місцем їх перебування за кордоном.
При зверненні до суду з позовом позивач зазначив, що після його повернення в Україну, спілкування із 10-річною донькою ставало з кожним днем все менше, а на даний час стало дуже рідким. Донька з часом почала приховувати причини обмежень спілкування, під час розмов замкнута, розгублена, але у цей час каже що дуже скучила та любить тата та брата з іншими членами родини, що залишилися в Україні.
На суб'єктивну думку позивача, відповідач навмисно зловживає своїм становищем, відстанню між країнами, можливо погрожує своїм впливом на дитину, тисне морально та позбавляє доньку можливості спілкування чим порушує законні права позивача. Оскільки у позивача немає іншого способу поновити свої права щодо спілкування та виховання доньки та захистити її права щодо спілкування з батьком, просить суд задовольнити даний позов.
Обставини, що на теперішній час малолітня ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 в Швейцарській конфедерації, батько ОСОБА_1 мешкає в м.Харкові - сторонами по справі не оспорюються. Спору, щодо визначення місця проживання дітей між батьками не існує.
Під час судового засідання, по ініціативі суду, за участю обох батьків та спеціаліста-психолога ОСОБА_9 в режимі відеоконференцзв'язку була опитана малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зазначила, що любить батька, сумує за ним, бажає спілкуватись, але не завжди в неї є час. Мама ніяких перешкод в її спілкуванні по телефону з батьком не створює, навпаки, завжди говорить, що у неї дуже хороший батько і він чекає, коли вона повернеться додому.
Позивач та відповідач мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Жодних переваг, пріоритету у спілкуванні та вихованні дитини відповідач не має, хоч донька і проживає з нею.
Під час судового розгляду встановлено, що мати дитини ОСОБА_3 , перебуваючи за кордоном, з порозумінням і відповідально відноситься до бажання батька ОСОБА_1 спілкуватись з донькою, ніяких перешкод такому спілкуванню не чинить. Дитина, за поясненнями матері, не завжди має сприятливий та зручний час для спілкування з батьком. Така поведінка доньки зачасту присутня і при спілкуванні з мамою, ОСОБА_8 , як правило посилається на її зайнятість.
Разом з тим, обґрунтовуючи вимоги за позовом як підставу звернення до суду, позивач ОСОБА_1 зазначав про те, що з 2023 року після повернення в Україну відповідач почала чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з донькою, прийманні участі у її вихованні та розвитку, а домовитися врегулювати відносини щодо визначення самого порядку спілкування з донькою не вдалося за можливе.
Відповідач ОСОБА_3 заперечила той факт, що вона чинила чи чинить перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з їх донькою ОСОБА_4 .
За висновком практичного психолога ОСОБА_10 , який суд приймає до уваги і враховує при розгляді даного позову, за результатами проведення психологічного опитування ОСОБА_4 від 12.02.2025 року, ОСОБА_8 має позитивний емоційний зв'язок з обома батьками. Проживання з матір'ю забезпечує їй стабільне, безпечне та комфортне середовище, що сприяє розвитку її індивідуального потенціалу та підтримує здоровий психоемоційний стан. Взаємодія з батьком супроводжується почуттям провини та емоційним тиском, що може впливати на частоту та якість їхнього спілкування. Жодних доказів активного перешкоджання спілкування з батьком з боку матері в поведінці дитини не виявлено.
Відповідно до частини четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, як представника органу опіки та піклування, №224 від 03.06.2025 року, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне встановлення порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши час: щовівторка з 17.00 до 19.00 год. та щонеділі з 14.00 до 18.00 год. особисті зустрічі батька з дочкою; щороку 10 днів влітку для спільного відпочинку; у разі перебування дитини за межами України або неможливості особистого побачення - спілкування батька з дочкою щовівторка з 17.00 до 19.00 год. та щонеділі з 14.00 до 18.00 год. за допомогою відео та /або аудіо зв'язку .
При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).
Висновок №224 від 03.06.2025 року, згідно якого орган опіки та піклування вважав за доцільне встановлення порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши час, суд погоджується і приймає до уваги частково, оскільки він на думку суду є недостатньо обґрунтованим і не враховує інтереси дитини на участь у її вихованні обома батьками, має рекомендаційний характер. Крім того, суд при цьому зазначає, що до відповідача ніхто не звертався з боку Служби у справах дітей із метою з'ясування її позиції, хоча український номер мобільного телефону відповідача активний, функціонує Viber, і позивач володіє усіма актуальними контактами відповідача та дитини. Жодного дзвінка чи повідомлення не надходило а ні відповідачу, а ні дитині. Таким чином, висновки органу опіки суд розцінює такими, що надані без належного повного встановлення і дослідження обставин фактичної участі обох батьків у вихованні дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 80 ЦПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ч. 6 ст. 80 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За оцінкою суду , під час судового розгляду позивачем належними та допустимими доказами фактично не доведені обставини, на існування яких позивач посилався при зверненні до суду, а саме щодо наявності фактів перешкоджання з боку матері дитини спілкуванню батька з малолітньою дитиною, яка за фактичною згодою між батьками, оскільки про інше суду не заявлено, тимчасово проживає з матір,ю за межами України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 вказаної Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки та на прямі контакти та контакти з обома батьками. Батьки, інші члени сім'ї та родичі, зокрема, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізовувати право дитини на контакт з одним із батьків, більш того повинні сприяти в реалізації такого права та зобов'язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання та не допускати неправомірної зміни її місця проживання (стаття 16 Закону України «Про охорону дитинства» №2402 від 26 квітня 2001 року).
Разом з тим, суд зазначає, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не може і не повинно використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком. Однак, в силу об'єктивних причин реальні можливості між батьком і дитиною у таких умовах очевидно звужені.
Відповідно до 16-1 Закону України «Про охорону дитинства», визначаються заходи і гарантії забезпечення виконання рішення суду про реалізацію права дитини на контакт. Заходи і гарантії забезпечення виконання рішення суду про реалізацію права дитини на контакт визначаються судом у кожному конкретному випадку, зокрема визначається реалізація права на контакт з дитиною на території іноземної держави.
Згідно із статтею 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «Хант проти України», № 31111/04, § 54).
У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв'язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов'язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - і якщо це не порушуватиме права та інтереси дитини - підлягають врахуванню інтереси батьків.
Дитина є найбільш вразливою стороною під час будь - яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного (сімейного) права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; перевага балансу інтересів; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Приймаючи рішення по справі, суд, діючи в інтересах дитини враховує безумовне право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками, особливо в обставинах, що фактично склалися і продовжують існувати на час розгляду справи в суді.
Судом також встановлені та перевірені обставини, які не оспорюються сторонами по справі, а саме, що під час тимчасового перебування дитини у безпекових цілях за кордоном, спілкування доньки з батьком відбувається через телефонний та інтернет зв'язок, що свідчить про наявність технічної можливості здійснення такого виду спілкування в обставинах, що склались.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в тому числі і щодо необхідності зобов'язання відповідачки, з якою малолітня дитина проживає за межами території України, сприяти зазначеному спілкуванню батька та доньки шляхом повідомлення позивача про визначений засіб телефонного чи електронного зв'язку для такого спілкування та у сприятливий для дитини час без визначення судовим рішенням фіксованих в часі конкретних дат і часу спілкування.
Керуючись ст.51 Конституції України, ст. ст. 4, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 141, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 7, 19, 141, 143, 150, 151, 153, 155, 159, 164, 166, 180, 181, 182, 191 СК України, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні - задовольнити частково.
На час перебування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межами України, з метою збереження та підтримання психологічного зв'язку батька з дитиною - зобов'язати ОСОБА_3 сприяти, за його зверненням, шляхом надання ОСОБА_1 інформації про зручний для їх дитини період часу з 15 до 21 години кожного дня для його спілкування та участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі у режимі відеозв'язку (онлайн) через будь-який додаток або месенджер без встановлення фіксованого (наперед визначеного) порядку участі батька в спілкуванні з дитиною.
Зобов'язати ОСОБА_3 на час перебування доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордоном при зміні місця перебування та/або переїзду на інше місце мешкання (адресу/місто або іншу країну) та/або зміну номеру телефону, у продовж п'яти календарних днів повідомляти батька дитини ОСОБА_1 , з наданням актуальної адреси місця мешкання та номеру телефону доньки ОСОБА_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення до Харківського апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11.09.2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Третя особа: Служба у справах дітей по Індустріальному району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 26488938, адреса місцезнаходження: проспект Архітектора Альошина, буд.11 м.Харків).
Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради ( код ЄДРПОУ 26489104, адреса місцезнаходження: вул.Чернишевська, б. 55, м. Харків).
Головуючий - суддя: В. Г. Черняк