Справа № 638/11216/25
Провадження № 2/638/5412/25
(ЗАОЧНЕ)
10.09.2025 м. Харків Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді Штих Т. В.,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А. П.,
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Завезіона Євгена Леонідовича до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
встановив:
ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовної заявою до ОСОБА_2 , в якій просив розірвати шлюб, укладений між сторонами та зареєстрований 23 червня 2017 року Борівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 33.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивачка зазначає, що протягом останнього часу у подружжя відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя та відсутнє взаєморозуміння, спільним побутом не пов'язані, шлюб носить лише формальний характер. За вказаних обставин, вважає збереження шлюбу неможливим та таким, що суперечитиме його інтересам.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 27 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно.
Представник позивачки в позові просив розглядати справу без його участі та без участі позивачки.
Відповідач повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно.
У зв'язку з тим, що судом вживалися заходи щодо виклику відповідача, однак останній в судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, також відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку з чим суд, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 23 червня 2017 року Борівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 33, що знаходить своє підтвердження в копії свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданим 23 червня 2017 року.
Під час державної реєстрації відповідачка змінила прізвище зі « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
За час шлюбу подружжя має неповнолітню дитину: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 16.05.2019).
За час спільного проживання між сторонами втрачено взаєморозуміння, шлюбно-сімейні відносини між ними припинені, бажання їх поновити в подружжя відсутнє, спільне господарство вони не ведуть.
За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України та ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Правилами ч. 3, 4 ст. 56 СК України унормовано право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх до збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
За правилами ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбно-сімейних стосунків. Відповідачем не наведено будь-яких переконливих доводів того, що сторонами вчиняються дії, спрямовані на збереження сім'ї.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що шлюб між сторонами носить формальний характер, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить її інтересам, та, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, наявні підстави для задоволення позову представника ОСОБА_1 - адвоката Завезіона Євгена Леонідовича до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору з у розмірі 1211.20 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 12,81,247,259, 263-265 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов представника ОСОБА_1 - адвоката Завезіона Євгена Леонідовича до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 червня 2017 року Борівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 33 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн. (Одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 10 вересня 2025 року.
Суддя: Т. В. ШТИХ