Справа № 638/12554/25
Провадження № 2-а/638/406/25
10 вересня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Малахової О.В., за участю секретаря судового засідання Дрозденко У.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач), у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №592/1/п від 17.06.2025, якою на Позивача накладено штраф у розмірі 17000,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі просить закрити та стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Ухвалою від 18.07.2025 відкрито провадження у справі.
У судове засідання Сторони не з'явилися. Відповідач відзив на позов не надав.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши за наявними у справі матеріалами, встановив, що встановив, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, дані уточнив 10.07.2024, що підтверджується витягом військово-облікового документу із застосунку «Резерв+».
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.06.2025 №2516 ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 06.08.2025.
З копії направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.06.2025 №3776636 вбачається, що ОСОБА_1 направлений до закладу охорони здоров'я для визначення придатності до військової служби.
Згідно з довідкою військово-лікарняної комісії №2025-0606-1327-2878-в від 06.06.2025, ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №592/1/п від 17.06.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов ВЛК (відмовився від проходження ВЛК) у період до 05.06.2025. Своєю бездіяльністю ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзац 3 пункту 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, абзацу другого частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП, за якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Оскільки норма частини третьої статті 210-1 КУпАП є бланкетною, для повного визначення ознак цього правопорушення в постанові повинно бути зазначено норму спеціального нормативно-правового акту, яку порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме положення Закону України «Про оборону», Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підзаконних нормативно-правових актів.
У випадку встановлення порушень зазначених законів та підзаконних нормативно-правових актів, суб'єкт владних повноважень може визначити наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з абзацом другим частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Абзацом третім пункту 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
З огляду на презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що закріплена у частині другій статті 77 КАС України, обов'язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов'язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
Суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.
Також судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 20.10.2011 по справі «Рисовський проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу(посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, порушення Позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, на які посилається Відповідач у постанові про адміністративне правопорушення №592/1/п від 17.06.2025 не встановлюється, оскільки Відповідач не довів, що Позивач був зобов'язаний, проте не пройшов (відмовився пройти) ВЛК у строк до 05.06.2025, не з'явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Позивач підтвердив належними доказами, що перебуває на обліку, як військовозобов'язаний, отримав направлення 05.06.2025 для визначення придатності до військової служби з датою початку медичного огляду 05.06.2025 та 06.06.2025 визнаний придатним для проходження військової служби, що свідчить про виконання Позивачем вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність в діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.
Також, судом враховано висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 20.10.2011 по справі «Рисовський проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу(посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 порушення викладеного в оскаржуваній постанові, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, позов підлягає задоволенню, постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 №592/1/п від 17.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП - скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 5-9, 20, 77, 139, 229, 241-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №592/1/п від 17.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Малахова