179/836/25
2/179/531/25
11 вересня 2025 року селище Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі головуючого судді Чорної А.О.,
секретаря судового засідання Голобородько Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 11.07.2024 укладено Кредитний договір (оферти) № 11.07.2024-100001108. Відповідно до умов Договору відповідачу надано кредит у розмірі 10 000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 11.07.2024 строком на 124 дня.
11.07.2024 відповідачем електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 10 000 грн., а отже акцептовано умови Договору. Відповідачем під час укладення кредитного договору № 11.07.2024-100001108 пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankiD Національного банку. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 33 200 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 10 000 грн., процентів - 15 500 грн., комісії - 900 грн., додаткової комісії - 1 800 грн., неустойки - 5 000 грн.
За таких обставин, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за Кредитним договором № 11.07.2024-100001108 від 11.07.2024 у розмірі 33 200 грн., а також судові витрати в розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23.06.2025 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.
15.08.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що позивачем не доведено факту укладання кредитного договору № 11.07.2024-100001108 від 11.07.2024. Відповідач заперечує підписання будь - яких документів одноразовим ідентифікатором та отримання коштів від ТОВ «Споживчий центр». Також відповідач вважає, що проценти нараховані неправомірно по ставці, яка в 1, 5 рази перевищувала максимально допустиму процентну ставку на період нарахування. Вважає, що максимальна сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом не може перевищувати 12 400 грн. Також вважає, що з урахуванням положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, нарахування неустойки у розмірі 5 000 грн за договором є безпідставним і протиправним, оскільки прострочення виконання зобов'язання за твердженням позивача відбулося після 24.02.2022, в період дії воєнного стану, а правильність нарахувань позивач не довів відповідними доказами. Комісія у розмірі 900 грн. та додаткова комісія у розмірі 1800 грн. за незрозумілі, неідентифіковані та неконкретні послуги, які мають по закону надаватися безкоштовно, також не підлягає задоволенню. Також не відомо кому належать карткові рахунки, на які нібито переказано кошти. Вважає, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування відповідачу суми позики.
22.08.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач зазначив, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладання кредитного договору (оферта) від 11.07.2024; 2) подання відповідачем заявки № 11.07.2024-100001108 від 11.07.2024; 3) надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 11.07.2024-100001108 від 11.07.2024. Таким чином було укладено кредитний договір № 11.07.2024-100001108 від 11.07.2024 у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Відповідач підписав документи за допомогою одноразового ідентифікатора «Е769», який надсилався у смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 . Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією № 450025666 від 11.07.2024, яка є первинним платіжним документом. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023. Отже, денна процентна ставка у 1,5% є застосованою та законною для договорів, укладених до 20.08.2024, при цьому кредитний договір був укладений 11.07.2024. Комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний відповідачем, з використанням стороннього сервісу інтернет - еквайрингу. Своїм підписом відповідач погодив умови договору. За договорами укладеними з 24.01.2024 кредитору дозволено здійснювати нарахування неустойки, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань. Відповідач не зробив власного розрахунку заборгованості. Позивач додає картку субконто з детальним розрахунком заборгованості, яка є належним та допустимим доказом. Оскільки позивач не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у відповіді на відзив просив розглядати справу за його відсутністю.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, надав відзив на позовну заяву.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що 11.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 11.07.2024-100001108 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а.с. 17-25).
Того ж дня, 11.07.2024 за допомогою одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 підписала заявку до кредитного договору № 11.07.2024-100001108, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 11.07.2024 за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами заявки № 11.07.2024-100001108 від 11.07.2024 ОСОБА_1 надано кредит на таких умовах:
1. дата надання/видачі кредиту - 11.07.2024;
2. сума кредиту - 10 000 грн.;
3. строк, на який надається кредит - 124 днів з дати його надання;
4. дата повернення (виплати) кредиту - 11.11.2024;
5. період користування кредитом кожні наступні 31 днів з дня надання кредиту (надалі «черговий період»).
6. продовження строку кредитування не передбачена.
7. процентна ставка «стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
8. Процентна ставка «економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговим періодом, в яких застосовується процентної ставки «стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
9. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1,47% = (18200/10000)/124х100%.
11. Комісія, пов'язана з наданням кредиту 900 грн. Комісія за надання нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.
12. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 900 грн., у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Згідно з пропозицією про укладання кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) сума кредиту, тип кредиту, строк кредиту, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом, графік платежів встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною договору (п.п.3.3.1 - 3.3.7).
Згідно з п. 11.10 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно йому на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.
Інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом, комісії та пені була доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (а.с. 23 звор. стор. - 25).
11.07.2024 позивачем перераховано позичальнику на його платіжну картку грошові кошти у сумі 10 000 грн, що підтверджується карткою субконто контрагента - переказ на карту НОМЕР_2 у розмірі 10 000 грн. ОСОБА_1 11.07.2024-1000001108. (а.с. 88-95)
Згідно договору про надання послуг з переказу коштів від 04.01.2024 № ФК-П-2024/01-2, укладеним між ТОВ «Споживчий центр та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» платіжна установа приймає на себе зобов'язання надавати торгові послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. (а.с. 88- 100)
Також листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» підтверджено, що на виконання договору від 04.01.2024 було 11.07.2024 15:26:09 успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта 4149499999764861 на суму 10 000 грн. за договором № 11.07.2024-100001108 від 11.07.2024, номер транзакції в системі iPay.ua - 450025666 (а.с. 12).
Таким чином, Позивач ТОВ «Споживчий центр» виконав свої зобов'язання, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі обумовленій Договором № 11.07.2024-100001108 від 11.07.2024, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 11.07.2024-100001108 від 11.07.2024 (а.с.14), заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору за період з 11.07.2024 до 11.11.2024, складає 33 200 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 10 000 грн., процентів - 15 500 грн., комісії - 900 грн., додаткової комісії - 1 800 грн., неустойки - 5 000 грн.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язань з повернення суми кредиту.
Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.
Вирішуючи спір, суд враховує наступні положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.
Варто зазначити, що Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (надалі - Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов'язки суб'єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.
Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис .
Закон України «Про електронну комерцію» - визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір № 11.07.2024-100001108 від 11.07.2024.
Пунктом п. 10.1 кредитного договору визначено, що цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року.
ОСОБА_1 11.07.2024 електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором Е769) підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 10 000 грн., а отже акцептовано умови Договору.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
При цьому у відповідності до ч. 3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
При цьому принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; стаття 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних. Аналогічна норма міститься й у частині першій статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг": юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31.08.2022 у справі № 280/4456/20, від 09.02.2023 у справі № 640/7029/19, від 09.06.2023 у справі № 280/4461/20.
Отже, відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від позикодавця, прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав договір № 11.07.2024-100001108 від 11.07.2024 (здійснив акцепт пропозиції), тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідачем не спростовано факт укладення ним вказаного вище кредитного договору та отримання кредитних коштів, зокрема, доказів відсутності у спірний період відкритої на його ім'я в банківській установі платіжної картки за № НОМЕР_3 хх-хххх-4861 та зарахування на рахунок 10 000 грн 11.07.2024.
Судом встановлено та не спростовано у суді відповідачем, що 11.07.2024 між ТОВ «Споживчий кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11.07.2024-100001108, який підписано одноразовим ідентифікатором, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності у справі доказів укладення вказаного кредитного договору.
У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 не довела відсутність заборгованості по тілу кредиту, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000 грн. підлягають задоволенню.
Щодо нарахування відсотків, суд приходить до наступного.
Підписавши вказаний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчого кредиту від ТОВ «Споживчий центр».
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Зазначений договір є чинним та підлягає виконанню сторонами.
Сторонами при укладенні кредитного договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.
У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно до ч. 1 ст. 76, ч. 2 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача суму заборгованості по процентах у розмірі 15 500 гривень.
Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості, який долучений до позовної заяви. З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за користування кредитом розраховані за період з 11.07.2024 по 11.11.2024.
Вирішуючи питання про правомірність заявленої вимоги товариства про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами, суд виходить з такого.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині заявлених вимог, ТОВ «Споживчий центр» указувало на те, що, то за умовами договору № 11.07.2024-100001108 від 11.07.2024 сторонами погоджено сплату процентів за ставками «Економ»/«Стандарт». Зокрема, сторонами погоджено, що процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговим періодом, в яких застосовується процентної ставки «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1,47% = (18200/10000)/124х100%.
За розрахунком позивача, заборгованість за процентами за період з 11.07.2024 по 11.11.2024, тобто протягом 124 днів (в межах строку кредитування), становить 15 500 грн, а саме:
- за ставкою «Економ» 6 200 грн (10 000 грн (сума кредиту) x 1% (ставка «Економ») x 62 (кількість днів користування кредитом за ставкою «Економ»);
- за ставкою «Стандарт» 9 300 грн (10 000 грн (сума кредиту) x 1,5% (ставка «Стандарт») x 62 (кількість днів користування кредитом за ставкою «Стандарт»).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок та проаналізувавши умови договору № 11.07.2024-100001108 від 11.07.2024 щодо порядку нарахування відсотків за кредитом, суд погоджується з тим, що заборгованість по процентах за період з 11.07.2024 по 11.11.2024 становить 15 500 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що із ОСОБА_1 на користь позивача стягненню підлягає заборгованість по процентам у розмірі 15 500 гривень.
Доводи відповідача щодо незаконного нарахування відсотків по кредиту суд не бере до уваги, оскільки п. 17 прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023. Отже, денна процентна ставка у розмірі 1,5% є застосованою для договорів, укладених до 20.08.2024. Відповідач з позивачем уклали договір 11.07.2024.
Щодо стягнення неустойки у розмірі 5000 грн., суд приходить до наступного.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Керуючись вказаними нормами закону, а також встановивши, що позивач, просить стягнути наустойку у розмірі 5 000 грн., яка відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягає списанню кредитодавцем, суд вважає вказані вимоги необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії також не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Встановивши, що позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії - плати за надання кредиту, суд дійшов до висновку про те, що стягнення з відповідача заборгованості по комісії є безпідставним.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
Як встановлено судом, при зверненні до суду позивачем було сплачено 2422,40 грн. судового збору ( а.с. 1).
Проте, оскільки позов задоволено частково (на 76,80%), то судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме: у сумі 1 860,57 грн.
Керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №11.07.2024-100001108 від 11.07.2024 у розмірі 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту - 10 000 гривень, по процентам - 15 500 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 860,57 (одна тисяча вісімсот шістдесят грн. 57 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, адреса місця знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя А.О. Чорна