Справа № 212/10615/25
1-кс/212/1153/25
11 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Слідчий суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 3 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області, яке погоджено з прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Східного регіону, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, військовослужбовця Збройних Сил України за мобілізацією, курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , солдата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого: 27.02.2025 р. Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу за ст. 357 ч. 3, ст. 358 ч. 1, ст. 358 ч. 4, 70 КПК України до обмеження волі строком на 2 роки, який на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнено із іспитовим строком на 1 рік, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
встановив:
До слідчого судді Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшло клопотання слідчого СВ ВП №3 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , погоджене з прокурором, в обґрунтування якого слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням за кримінальним провадженням № 62025170030009140 від 21 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Так ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час загальної мобілізації військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась поблизу АДРЕСА_2 , перебуваючи на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдата», діючи в умовах воєнного стану з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов'язок нести військову службу, у порушення вимог ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року та ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 27.09.2024 року після стаціонарного лікування був виписаний з КП «ДБКЛПНД» ДОР та направлений на проходження до частини за місцем несення служби військової частини НОМЕР_1 , яке розташовано поблизу АДРЕСА_2 , проте солдат ОСОБА_4 на місце несення служби не з'явився, командуванню про причини свого неприбуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та був незаконно відсутній на службі по 09.09.2025 року, тобто до тих пір, поки був затриманий працівниками правоохоронних органів в приміщенні ВП № 3 Криворізького РУП ГУ НП в Дніпропетровській області, розташованого по вул. Костя Гордієнка 7, Покровського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, тим самим вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин).
10.09.2015 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 405 КК, за ознаками нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану.
Орган досудового розслідування вважає, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також через тяжкість покарання, що загрожуватиме ОСОБА_4 у разі визнання його винним, існує необхідність запобігання вказаних ризиків шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме в вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки він не має постійного місця проживання та роботи, маючи незняту на непогашену судимість.
В судовому засіданні прокурор на задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному наполягав.
Підозрюваний та його захисник, заперечуючи проти задоволення клопотання слідчого, просили обрати ОСОБА_4 запобіжний захід, який не повязаний із триманням під вартою.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя встановив, що відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за № 62025170030009140 від 21 травня 2025 року за правовою кваліфікацією ч. 5 ст. 407 КК України.
9 вересня 2025 року ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК.
10 вересня 2025 року було повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України, за ознаками нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
Копію клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до нього матеріали сторона захисту отримала завчасно.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Так слідчий суддя встановив за п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується оглянутими в судовому засіданні матеріалами клопотання слідчого: матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 ; показами свідків; матеріалами, які характеризують особу підозрюваного.
Також відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК слідчий суддя вважає доведеним наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК, на які вказав прокурор, такі як ризик можливого переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним у вчинені інкримінованого тяжкого злочину.
Крім того слідчий суддя вказує, що прокурором було доведено ризик скоєння ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, зважаючи на наявність судимості підозрюваного.
При цьому слідчий суддя вказує, що інші зазначені у клопотанні слідчим ризики за ст. 177 КПК не були доведені.
Слідчий суддя зважає на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за скоєння якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
При цьому Європейський суд з прав людини у справі в справах «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того за ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК, тобто тримання під вартою.
Таким чином, внаслідок переліченого вмотивування слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, оскільки підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу останньому закон не передбачає.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК.
Суд однак зауважує, що за ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
У цьому сенсі суд враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні злочину під час визначеного йому вироком суду від 27 лютого 2025 року іспитового строку.
Таким чином, задовольняючи клопотання прокурора щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати ОСОБА_4 розмір застави на підставі ч. 4 ст. 183 КПК, враховуючи тривале ухилення від військової служби підозрюваним та відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Керуючись ст.176-178,182, 183, 184, 202, 307, 395 КПК, -
постановив:
Клопотання слідчого СВ ВП №3 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області, погоджене з прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Східного регіону, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави на строк до 7 листопада 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1