Справа №201/11084/25
Провадження № 1-кс/201/3854/2025
10 вересня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 щодо бездіяльності відповідальної особи ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
До Соборного районного суду міста Дніпра надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_4 щодо бездіяльності відповідальної особи ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування поданої скарги, заявник зазначає, що 02.09.2025 року мною, адвокатом ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 до ВП № 2 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області, майор поліції, було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.
В заяві про вчинення кримінального правопорушення повідомлялось, що 15.01.2025 року від сина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 стало відомо, що 09.01.2025 року за місцем роботи його матері, яка працювала на посаді головного наукового співробітника ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» МОЗ України за адресою: м. Дніпро, провулок Феодосія Макаревського, 1-А, під час проведення ремонтно-будівельних робіт, остання отримала тілесне ушкодження внаслідок падіння часток бетонної плити.
Про обставини травмування матері та її стан здоров'я ОСОБА_5 , як єдиному члену родини, стало відомо лише 15.01.2025 року від колег ОСОБА_4 , які також зазначили, що на місце пригоди ані поліцію ані швидку викликано не було, а також не повідомлено відповідні органи, які здійснюють нагляд за дотриманням правил безпеки на державному підприємств про обставини травмування працівника лікарні.
Також колегами ОСОБА_4 було повідомлено сину, що остання з 09.01.2025 року по 14.01.2025 року перебувала в свідомості, попри отриманні ушкодження, почувала більш-менш задовільно, була у гарному настрої, однак 15.01.2025 року її стан раптово із незрозумілих причин погіршився та остання втратила свідомість та вже тривалий час не приходить до тями.
Однак, ОСОБА_4 , попри свій тяжкий стан, та нагальну потребу в реанімаційних діях, в супереч протоколу надання медичної допомоги, не отримала належного проведення діагностики та лікування, та завчасно не була переведена до закладу охорони здоров'я, який оснащений реанімаційним обладнанням та має відповідних спеціалістів. Лише після доведення її до критичного стану, останню було переведено з ДП «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» МОЗ до Комунального підприємстваДніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова Дніпропетровської обласної ради.
Крім того, в подальшому ознайомившись зі змістом виписки із медичної картки стаціонарного хворого №120, в якій зазначено про основний діагноз: Гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом?, а також з огляду на перелік та результати проведеного дослідження, будь-яких підстав для припущення поставленого діагнозу не містяться, що в свою чергу призвело до невірного вибору протоколу лікування та погіршення стану здоров'я ОСОБА_4 (неможливість самостійного дихання, повною втратою свідомості, атонія, арефлексія).
В зв'язку із вищевикладеними обставинами, вбачається в діях медичних працівників ДП «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» МОЗ вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 КК України, що виразилось у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.
На підтвердження викладених в заяві обставин, було надано відповідні письмові докази.
Заяву про вчинення кримінального правопорушення Відділом поліції №2 Дніпровського управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровської області було отримано 05.09.2025 року.
Однак в супереч положень ст. 214 КПК України, станом на 08.09.2024 року жодної інформації про стан розгляду заяви та внесення до ЄРДР відповідних відомостей заявнику надано не було, з огляду чого органом досудового розслідування допущено бездіяльність.
Заявниця та її представник у судове засідання не з'явилися, остання надіслала заяву, у якій просить скаргу розглянути без їх участі, на викладених вимогах наполягає, просить скаргу задовольнити.
Представник ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 3ст. 306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Головуючий оголошує, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до такого правового висновку з відповідних підстав.
З матеріалів скарги встановлено, що 02 вересня 2025 року адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулася звернувся до ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення злочину.
Згідно трекінгу відправлень Нової пошти заява надійшла до ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області 05 вересня 2025 року.
На момент судового розгляду представником ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області не було надано слідчому судді доказів виконання обов'язку, встановленого ч. 1 ст. 214 КПК України та внесення відомостей за вказаною вище заявою про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР у встановлений строк.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, зокрема і подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). При цьому, положеннями ст.92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу покладається не на заявника, а на слідчого і прокурора.
За змістом ч. 3 ст. 214 КПК України заборонено здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, слід враховувати, що на цьому етапі розвитку правових відносин стосовно ймовірного вчинення діяння, відповідальність за яке встановлена КК України, не достатньо об'єктивних відомостей навіть для попередньої констатації наявності або відсутності ознак складу злочину. З огляду на такі обставини необхідно звернути увагу, що вимога про внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не передбачає здійснення оцінки обґрунтованості таких заяв на наявність ознак складу кримінального правопорушення, а передбачає лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину.
Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Викладені в такому повідомленні обставини підлягають перевірці, але така перевірка повинна проводитись вже в рамках відкритого кримінального провадження, внесеного до ЄРДР. Потім, у разі, якщо посадова особа дійде висновку, що у викладеній ситуації немає ознак складу кримінального правопорушення, вона може винести постанову про закриття кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК України.
Таким чином, слідчий суддя констатує пряму заборону процесуального Закону, а відтак неможливість здійснення перевірочних дій про можливий злочин без попереднього внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Наслідком такого порушення буде визнання всіх зібраних доказів недопустимими.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту вимог ч. 2 ст. 214 КПК України вбачається, що з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань розпочинається досудове розслідування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Як випливає з положень принципу публічності, закріпленого у ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Доходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й усталену практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.
Таким чином, приймаючи до уваги, що невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 , порушує її права, а також зважаючи на те, що за вказаних обставин посадовою особою ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області не виконано зазначені положення КПК України, а відомості, які містяться в її заяві безпідставно не внесені до ЄРДР, слід дійти висновку, що вимога про зобов?язання посадових осіб ВП № 2 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 02 вересня 2025 року підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 25, 28, 117, 214, 303 - 307 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 щодо бездіяльності відповідальної особи ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань задовольнити.
Зобов'язати уповноважену особу ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 , яка дії від імені та в інтересах ОСОБА_4 , про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 КК України, від 02 вересня 2025 року.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1