Справа № 211/6219/25
Провадження № 2/211/3047/25
08 вересня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Рагозіної С.О.,
за участю секретаря судового засідання - Мариненко Е.П.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитин. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . В період шлюбу у них народилась донька- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Високопільського районного суду Херсонськоїобласті від 24.06.2010 року шлюб між ними розірваний. Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 03.03.2011 року мїї позов до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини задоволений повністю. З ОСОБА_2 були стягнуті аліментина її користь на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 400 грн.щомісячно, починаючи з 27.05.2009 року до повноліття дитини.
Відповідач сплачував аліменти в розмірі 400 грн. щомісячно до 2017 року, та у 2017 році вона звернулася до суду з позовом про зміну розміру аліментів. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13.12.2017 року її позов про зміну розміру аліментів задоволений частково. Розмір стягуваних аліментів збільшений до 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повнолітгя.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 16.06.2020 року її позов про зміну розміру аліментів задоволений частково. Розмір стягуваних аліментів збільшений до 1500 гривень щомісячно. Рішення не оскаржено, набрало законної сили.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11.03.2025 року її позов про стягнення аліментів задоволений частково. Стягнуто аліменти з відповідача на її користь на утримання дитини у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно до досягнення повнолітньою дитиною двадцяти трьох років, за умови продовження навчання. Рішення не оскаржено, набрало законної сили.
Донька потребує постійного лікування, вона перебуває на обліку у лікаря- гастроентеролога. З 2019 року перебуває на обліку у лікаря-ендокринолога. Має ряд діагнозів: гіперплазія щитоподібної залози, аутоімунний тиреоїдит. Вказана обставина підтверджується виписками з амбулаторної карти дочки та висновками за результатами ультразвукових та клінічних досліджень. Дитина хворіє на застудні захворювання та перебуває на обліку у дитячого кардіоревматолога. Загалом вона понесла витрати на лікування доньки в розмірі 8914,04грн.
Крім того, донька готується до вступу в медичний університет та відвідує підготовчі курси. Згідно акту прийому-передачі наданих послуг № 125 ОСОБА_3 надані освітні послуги у вигляді онлайн занять з української мови, математики, історії України, англійської мови. Вартість курсів становить: за лютий місяць 8380 грн., за березень місяць 8940 грн., що підтверджується квитанціями про оплату від 07.03.2025 року та від 11.02.2025 року, що загалом становить 17320 грн.
Однак, відповідач добровільно компенсувати їй половину витрат на лікування дитини та витрати на відвідування курсів не бажає. У зв'язку з чим просить стягнути з нього на її користь додаткові витрати на доньку у розмірі 20376, 52 грн.
Ухвалою суду від 26.06.2025 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
31.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнав, вказав що донька є повнолітньою особою, та ст. 185 СК України вказує на те, що обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, діє тільки до повноліття, тобто до досягнення дитиною 18 років. Щодо повнолітніх сина чи доньки положення ст. 185 СК України не застосовуються. Додаткові витрати за 185 СК України передбачені лише на неповнолітню дитину. ???
20.08.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач вважає позовні вимоги обгрунтованими, та такими, що підлягає задоволенню.
Відповідач ОСОБА_2 до суду надав заяву про розгляд справи без його участі, в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає позовні вимоги доведеними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 13.05.2006 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 24.06.2010. Від шлюбу сторони у справі мають повнолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.06.2020 змінено розмір стягнення аліментів на утримання дитини, які присуджені з ОСОБА_2 за рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, яка становить 1 500 гривень 00 копійок, що підлягає індексації згідно Закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання рішення законної сили, на користь ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжує навчання та є студенткою 4 курсу Комунального закладу «Криворізький фаховий медичний коледж» денної форми здобуття освіти, термін навчання до 30.06.2025.
Як вбачається з відзиву на позов, відповідач ОСОБА_2 з 12.03.2013 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Крім того, як вбачається з наданих відповідачем доказів, він з 19.01.2015 та по даний час не працює, даний факт підтверджується довідкою від 24.07.2025, виданої адміністратором ЦНАП Букачівської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Чухрай Н. та копією трудової книжки.
ОСОБА_1 проживає разом з позивачкою, має хронічні захворювання, перебуває на обліку у лікаря-гастроентеролога, лікаря-ендокринолга, має ряд діагнозів: гіперплазія щитоподібної залози, аутоімунний тиреоїт.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.
Відповідно до положень статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення щодо підстав виникнення обов'язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Статтею 6 СК України регламентує статус дитини. Так, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Таким чином, з досягненням повноліття ОСОБА_1 втратила правовий статус дитини (стаття 6 СК України).
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.03.2025 року у справі №211/934/25 стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини, з усіх видів заробітку ( доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 30.01.2025, але не більше ніж до досягнення повноліття дитиною двадцяти трьох років, за умови продовження навчання.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Отже, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються ст. 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).
Саме такі висновки щодо застосування статті 185 СК України висловлені в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016року № 6-1296цс15 та у постанові Верховного Суду від 29 січня 2018року справа № 622/373/16-ц (провадження № 61-1717 св 18).
Відповідно до статті 201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо обов'язку утримувати повнолітніх дочку, сина застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Разом з тим, серед цих статей Глави 15 СК України, 185 стаття не зазначена, отже законодавець чітко передбачив, що у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила ст. 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Оскільки в задоволенні вимог відмовлено, судові витрати компенсуються за рахунок держави.
На підставі викладеного, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76, 77, 79-81, 141, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 279 ЦПК України,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - відмовити.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя: С. О. Рагозіна