Справа № 932/7008/21
Провадження № 2/932/3611/24
28 січня 2025 року м. Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кондрашов І.А., ознайомившись із матеріалами зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нежитловим приміщенням, -
31 серпня 2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2022 року справа прийнята у провадження судді Кондрашова І.А. після судді Лукінової К.С., строк відрядження якої закінчився.
31 січня 2023 року ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було призначено будівельно-технічну експертизу. В розпорядження експертів було направлено матеріали цивільної справи № 932/7008/21.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2024 року поновлено провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності та призначено підготовче судове засідання по даній справі.
19 листопада 2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нежитловим приміщенням.
Ознайомившись з зустрічною позовною заявою, матеріалами цивільної справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно із п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову . Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, тобто такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів.
Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно, і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Доцільним є сумісний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу. Кожна із зазначених вище умов для прийняття зустрічного позову носить самостійний характер, і при наявності будь-якої з них зустрічний позов приймається судом для спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. При винесенні ухвали про об'єднання позовів в одне провадження, суд повинен вирішити питання про відповідність зустрічної позовної заяви вимогам про взаємопов'язаність і доцільність спільного розгляду зустрічного та первісного позовів.
Таким чином, при вирішенні питання про прийняття зустрічного позову суд вирішує наступні питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову.
У відповідності до вимог ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зазначена стаття встановлює окремі умови прийняття до розгляду зустрічного позову, тобто вона вказує на один із способів захисту відповідача проти пред'явленого до нього позову. Способами захисту проти позову можуть бути: невизнання позову, заперечення проти нього і зустрічний позов. Зустрічний позов - це активний захист проти позову. Зустрічним позовом є позов первісного відповідача до первісного позивача. Зустрічний позов в залежності від ситуації може бути найбільш дієвим засобом захисту відповідача проти позову, тому що спрямований на повне чи часткове виключення підстав первісного позову. Задоволення зустрічного позову зазвичай повністю або частково виключає задоволення первісного позову.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» за №2 від 12.06.2009 р. недоцільно об'єднувати в одне провадження вимоги, сумісний розгляд яких ускладнює вирішення справи та призводить до затягування судового процесу.
Отже, за змістом цієї статті однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті судом окремо.
Відповідно до матеріалів цивільної справи, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав ще у 2021 році.
Згідно із ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Перевіривши матеріали справи, з огляду на те, що починаючи із першого судового засідання, відповідач особисто або через представників приймала участь у розгляді справи, заявляв клопотання, однак із зустрічним позовом звернувся лише у листопаді 2024 року, суд дійшов висновку, що відповідач пропустив передбачений ч. 1 ст. 193 ЦПК України строк пред'явлення зустрічного позову, питання щодо поновлення такого строку у зустрічній позовній заяві заявлено не було.
Таким чином, звернення із зустрічним позовом через три роки після звернення до суду із первісним позовом, не узгоджується із наявним обов'язком відповідача щодо добросовісного користування своїми процесуальними правами.
Відповідно до ч. 3 ст.194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Таким чином, імперативною нормою ст. 194 ЦПК України встановлено правило, згідно з яким порушення вимог ч. 1 ст. 193 ЦПК України стосовно процесуального строку на пред'явлення зустрічного позову має наслідком постановлення судом ухвали про повернення зустрічного позову заявнику.
Законодавцем в указаній нормі права не передбачено право суду поновлювати (продовжувати) пропущений строк на звернення до суду із зустрічною позовною заявою.
Також суд звертає увагу, що встановлення строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З цих підстав, беручи до уваги, що зустрічна позовна заява подана відповідачем після закінчення строку визначеного ч. 1 ст. 193 ЦПК України, зустрічну позовну заяву слід повернути відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» від 12.06.2009 р. №2, недоцільно об'єднувати в одне провадження вимоги, сумісний розгляд яких ускладнює вирішення справи та призводить до затягування судового процесу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність повернути зустрічний позов ОСОБА_1 , оскільки він поданий з порушенням процесуального строку.
При цьому, повернення зустрічної позовної заяви у відповідності до ч. 3 ст. 194 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки відповідач може звернутись до суду з окремим позовом.
Керуючись ст. ст. 193, 194,260, 261, 353 ЦПК України, суд, -
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нежитловим приміщенням - повернути ОСОБА_1 разом із доданими до неї документами.
Роз'яснити ОСОБА_1 його право на звернення до суду з зазначеним позовом в загальному порядку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ігор КОНДРАШОВ