Справа № 504/2882/25
Номер провадження 1-кп/504/678/25
11.09.2025 рокус-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області:
у складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11
розглянувши клопотання про продовження дії запобіжних заходів, що подані в межах розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні, що внесене до ЄРДР за №22025160000000006 від 05.01.2025 року за обвинуваченням:
-ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113КК України;
-ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Одеси, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113КК України;
-ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Юркове Березівського району, Одеської області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113 КК України,-
до Доброславського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113 КК України.
Прокурор звернувся до суду із клопотаннями про продовження обвинуваченим дії запобіжних заходів, у виді тримання під вартою.
В поданих клопотаннях прокурор зазначає наступне.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113КК України, що є особливо тяжким кримінальним правопорушення за вчинення якого може бути застосоване найсуворіше покарання - довічне позбавлення волі. Продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_7 від суду, незаконного впливу на свідків, вчинити нове кримінальне правопорушення.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113КК України, що є особливо тяжким кримінальним правопорушення за вчинення якого може бути застосоване найсуворіше покарання - довічне позбавлення волі. Продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_6 від суду, незаконного впливу на свідків, вчинити нове кримінальне правопорушення.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113КК України, що є особливо тяжким кримінальним правопорушення за вчинення якого може бути застосоване найсуворіше покарання - довічне позбавлення волі. Продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_8 від суду, незаконного впливу на свідків, вчинити нове кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор підтримав подані ним клопотання просив їх задовольнити та не визначати розмір застави, з огляду на характер інкримінованих обвинуваченим діянь.
Обвинувачений ОСОБА_7 вказав про можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді застави. Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 , звернула увагу, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_12 не є обов'язковим для суду. Так, в подібних справах суди застосовують заставу, як альтернативний запобіжний захід, що відповідає позиції Конституційного Суду України.
Обвинувачений ОСОБА_6 вказав про свою непричетність до вчинення інкримінованого йому діяння, зазначив, що він до даного часу не ознайомлений з матеріалами провадження, просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. Захисник обвинуваченого підтримала думку підзахисного.
Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник не заперечували, щодо задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши клопотання прокурора, суд приходить до таких висновків.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113КК України, що є особливо тяжким кримінальним правопорушення за вчинення якого може бути застосоване найсуворіше покарання - довічне позбавлення волі. ОСОБА_7 , з його слів раніше судимий, має середню освіту, має постійне місце проживання, непрацевлаштований, на утриманні малолітніх дітей не має, неодружений. Доказів наявності тісних соціальних зв'язків у м. Одеса та Одеській області обвинуваченого суду не надано.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113КК України, що є особливо тяжким кримінальним правопорушення за вчинення якого може бути застосоване найсуворіше покарання - довічне позбавлення волі. ОСОБА_6 з його слів він раніше судимий, має середню освіту, має постійне місце проживання, непрацевлаштований, на утриманні малолітніх дітей немає, неодружений. Доказів наявності тісних соціальних зв'язків у м. Одеса та Одеській області обвинуваченого суду не надано.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 113КК України, що є особливо тяжким кримінальним правопорушення за вчинення якого може бути застосоване найсуворіше покарання - довічне позбавлення волі. ОСОБА_8 раніше не судима, непрацевлаштована, неодружена з її слів остання має трьох неповнолітніх дітей, які влаштовані до притулку. Відсутні докази наявності в обвинуваченої тісних соціальних зв'язків у м. Одеса та Одеській області.
В рішенні ЄСПЛ від 26.06.2001 у справі "Ilijkov v. Bulgaria" (§ 80, заява N 33977/96), суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Таким чином, враховуючи тяжкість інкримінованого діяння, а також соціальні зв'язки обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які не є настільки міцними, щоб унеможливити їх втечу від суду, ризик переховування від суду останніх є надвисоким.
Також є доведеним ризик незаконного впливу на свідків кримінального провадження, оскільки свідки у цьому провадженні судом не допитані, а тому вільне пересування обвинувачених в просторі ставить під загрозу здобуття об'єктивних доказів судом. Обвинувачені вмовлянням, погрозами, підкупом чи шантажем можуть спонукати свідків надати вигідні для них покази.
Кримінальне провадження знаходяться на стадії підготовчого судового засідання, на даний час свідки у даному кримінальному провадженні не допитані безпосередньо судом і лише такий допит може бути покладений в основу судового рішення за наслідками розгляду провадження. Судом взято до уваги встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
У зв'язку із викладеним вище суд зазначає, що ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, але й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Є доведеним і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачення стосується зв'язку обвинувачених з країною агресором та мотивами неприйняття державності України, що в умовах воєнного стану вказує на існування цього ризику, оскільки обвинувачені можуть вдатися до продовження протиправної діяльності.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою. При цьому, такий запобіжний захід не є безальтернативним.
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Враховуючи наведені приписи закону, а саме ч. 6 ст. 176 КПК України, з урахуванням дії рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024 року № 7-р(ІІ)/2024, альтернативним запобіжним заходом, що може бути застосований до обвинувачених у цьому кримінальному провадженні є запобіжний захід у виді застави.
Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів (особисте зобов'язання, домашній арешт, тощо) у цьому кримінальному провадженні, не відповідає приписам ч. 6 ст. 176 КПК України, і на переконання колегії не буде здатне запобігти ризикам поза процесуальної поведінки обвинувачених.
За правилами ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України. Таким чином, застосування застави, як запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні є прерогативою суду, і така застава може бути застосована, з урахуванням характеру інкримінованого діяння, тяжкості покарання, що загрожує відповідним особам, соціальними зв'язками обвинувачених, тощо.
Враховуючи те, що вчинення інкримінованого діяння, яке було спрямовано на зниження обороноздатності країни, мало місце під час дії воєнного стану, що у період збройної агресії, щодо держави Україна містить посилену суспільну небезпеку, доведеність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачення стосується зв'язку обвинувачених з країною агресором та мотивами неприйняття державності України, що в умовах воєнного стану може спровокувати обвинувачених до продовження протиправної діяльності, відсутність в матеріалах провадження будь-яких об'єктивних доказів можливості внесення обвинуваченими застави, яка б була здатна забезпечити виконання ними своїх процесуальних обов'язків, суд приходить до висновку і про відсутність правових підстав для визначення розміру застави обвинуваченим.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 194 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжних заходів задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах слідчого ізолятору до 09.11.2025 року включно.
Заставу не визначати.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах слідчого ізолятору до 09.11.2025 року включно.
Заставу не визначати.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах слідчого ізолятору до 09.11.2025 року включно.
Заставу не визначати.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
суддя ОСОБА_2
суддя ОСОБА_3