ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 650/1543/25 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.
Номер провадження: 22-ц/819/450/25 Доповідач: Базіль Л.В.
03 вересня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді (судді-доповідача): Базіль Л.В.,
суддів: Бездрабко В.О., Радченка С.В.,
секретар судового засідання: Андреєва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Сікори О.О. у справі №650/1543/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати за землю,-
встановив:
Зміст позовних вимог.
18 березня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Ковальчук Ірину Миколаївну звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», в якому зазначила, що позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6520984800:07:015:0001, загальною площею 6,2501 га, що розташована на території Чарівнянської сільської ради Бериславського району Херсонської області. Вказана земельна ділянка належить позивачу на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХС №022690.
20.07.2006 року між позивачем та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» було укладено договір оренди землі №4АА002358-040671600010.
04.02.2015 року між позивачем та ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» та ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» було укладено договір про заміну сторони у договорі оренди. Цією додатковою угодою сторони домовилися визначити нову сторону в договорі (Орендаря), а саме ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС».
28.12.2017 року між позивачем ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20.07.2006 року. Цією додатковою угодою сторони домовилися визначити нову сторону в договорі (Орендаря), а саме ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Також встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки в сумі 216 257,80 гривень. Пунктом 4.5 Додаткової угоди від 28.12.2017 року визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у такі строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року.
31.05.2018 року між ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та позивачем укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 20.07.2006 року. Вказаною додатковою угодою було встановлено, що розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою становить 7,18% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 15527,31 гривень. Також вказаним договором встановлено, що договір оренди земельної ділянки укладено на строк до 30 листопада 2027 року.
Позивач вказувала, що відповідачем порушені умови договору оренди та не сплачено орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки. Загальна сума боргу становить 46 581,93 гривень.
Крім того, з початку агресії російської федерації проти України відповідачем не було вчинено дій щодо повідомлення позивача про причини невиконання умов договору оренди. Також всупереч умовам договору, а саме, що земельна ділянка передавалася відповідачу в оренду з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва для вирощування сільгосппродукції, на сьогоднішній день земельна ділянка не оброблена, перебуває в сильно забур'яненому стані, що призводить до погіршення якісних властивостей грунту та зниження його родючості.
Посилаючись на систематичне невиконання орендарем своїх обов'язків позивач просила:
розірвати договір оренди землі від 20.07.2006 року №4АА002358-040671600010 (з урахування додаткової угоди від 28.12.2017 року та додаткової угоди від 31.05.2018 року), укладений між ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ» та ОСОБА_1 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 15524051, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520984800:07:015:0001; стягнути з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 46 581,93 грн, витрати на судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції.
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір оренди землі від 20.07.2006 року №4АА002358-040671600010 (з урахування додаткової угоди від 28.12.2017 року та додаткової угоди від 31.05.2018 року), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та ОСОБА_1 , номер запису про право (в державному реєстрі прав) 15524051, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520984800:07:015:0001.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за землю в розмірі 46 581,93 гривень, а також витрати на судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 46 581,93 грн та розриваючи договір оренди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем орендна плата за 2022, 2023, 2024 роки не була сплачена, що є істотним порушенням договору відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та статті 651 ЦК України, тому дійшов висновку про задоволення заявлених вимог.
При цьому суд вказав, що у матеріалах справи відсутні докази, що несплата була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання зобов'язань.
Зважаючи на повне задоволення позовних вимог та доведеність розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і їх співмірність, суд стягнув з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», від імені якого діє керівник Журик Андрій Леонідович, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11.04.2025 року повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що суд неправильно застосував норми матеріального права щодо випадку та непереборної сили, не врахував, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Вказує, що Торгово-промислова палата підтвердила, що обставини повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, що мало місце 24 лютого 2022 року і до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. А тому, якщо орендар через форс-мажорні обставини порушив строк сплати орендної плати, він не може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої договором оренди чи законом. Вказує, що навіть органами місцевого самоврядування, у зв'язку із надзвичайними та невідворотними обставинами, відповідними розпорядженнями орендарю надавались податкові пільги. Відсутність сплати орендної плати у період окупації та до моменту підтвердження безпечного стану земельної ділянки є наслідком обставин непереборної сили, за які орендар не відповідає, що унеможливлює розірвання договору оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати за цей період.
Позиція інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Ковальчук І.М., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , просила скаргу залишити без задоволення, вказавши про законність та обґрунтованість рішення суду від 11 квітня 2025 року. Зазначила, що відповідач не надав докази щодо отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислової палати в Україні із засвідченням форс-мажорних обставин, які перешкоджали у виконанні договірних зобов'язань; не надав докази щодо призупинення господарської діяльності Товариства у період з 24 лютого 2022 року по травень 2025 року, обмежившись лише посиланням на військові дії рф на території України та Херсонської області.
Посилання відповідача на розпорядження Новорайської СВА Бериславського району як на таке, що підтверджує факт непридатності спірної земельної ділянки є не обґрунтованим, оскільки вказані розпорядження лише надають відповідачу пільги, але не звільняє від плати за оренду землі приватної власності і також у вказаних розпорядженнях Новорайська СВА не визнає ділянки непридатними або засміченими вибухонебезпечними предметами, а лише надає пільги на певний строк. Товариство не намагалось зв'язатись з орендодавцем та повідомити про неможливість використання вказаної земельної ділянки, також не повідомив і про зміну своєї адреси, та жодним чином не намагався врегулювати питання досудовим шляхом.
Заяви, клопотання до суду апеляційної інстанції.
15 липня 2025 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» Журик А.Л. подав через систему «Електронний суд» клопотання про зупинення провадження у справі з підстав, визначених пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України, до розгляду Верховним Судом справи № 650/3776/24, яка ухвалена у подібних правовідносинах.
Проаналізувавши положення п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України, перевіривши матеріали клопотання, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав, передбачених законом для зупинення провадження у даній справі.
Так, відповідно до п.10 ч.1 ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Тоді як, у даному випадку касаційне провадження у справі №650/3776/24, відкрито ухвалою Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2025 року, а відтак відсутні обставин, які дають право зупинити провадження у справі відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України.
Явка учасників справи.
Учасники справи про дату, час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, в засідання не з'явилися.
Від представника «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» Журика А.Л. надійшла заява, сформована 03.09.2025 року в системі «Електронний суд», в якій він просив провести розгляд справи без участі скаржника та його представника. Вимоги викладені в клопотанні про зупинення провадження та апеляційній скарзі на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11.04.2025 р. по справі № 650/1543/25 ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» підтримує в повному обсязі та просить задовільнити апеляційну скаргу
Згідно з ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на вказане апеляційний суд вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи на наявних матеріалах.
Позиція апеляційного суду.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6520984800:07:015:0001, загальною площею 6,2501 га, що розташована на території Чарівненської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХС №022690.
20 липня 2006 року між ОСОБА_1 та «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладений договір № 4АА002358-0410671600010 оренди земельних ділянок, за умовами якого ОСОБА_1 передала вищевказану земельну ділянку в оренду Товариству для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний Договір зареєстрований у Великоолександрівському реєстраційному округу Херсонської регіональної філії державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 жовтня 2006 року за № 4АА002358-0410671600010. (а.с. 11).
04 лютого 2015 року між ОСОБА_1 , ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» та ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» укладено договір про заміну сторони у договорі оренди, за умовами якого новим орендатором спірної земельної ділянки стало ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (а.с.12).
28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 , ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду №1800030 до договору оренди землі № 4АА002358-0410671600010 від 12.10.2006 року (а.с. 12 на звороті - 15). За умовами вказаної додаткової угоди:
- новим орендарем спірної земельної ділянки стало ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»;
- пунктом 2.4 встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки в сумі 2156257,80 гривень;
- пунктом 3.1 встановлено строк дії договору оренди до 30.11.2020 року;
- пунктами 4.1, 4.2, 4.4, 4.5, 9.4 на орендаря покладений обов'язок своєчасно сплачувати орендну плату у строки з 01 серпня до 31 грудня кожного року у грошовій формі в розмірі 5,43 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди, що становить 15527,31 грн, в тому числі ПДФО та військовий збір.
- пунктом 12.3 визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
31 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду № 1800030-2 до Договору оренди землі №4АА002358-0410671600010 від 20.07.2006 року та додаткової угоди № 1800030 від 28.12.2017 року (а.с. 15 на звороті). За умовами вказаної додаткової угоди сторони домовились внести наступні зміни/доповнення в Договір оренди:
- пунктом 4.1 визначена орендна плата у грошовій формі в розмірі 7,18 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік оренди.
- пунктом 3.1 встановлено строк дії договору оренди до 30.11.2027 року;
Суд встановив, що сума заборгованості по орендній платі становить 46581,93 грн.
На момент пред'явлення позову відповідач ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» зобов'язання зі сплати орендної плати не виконав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 46 581,93 грн та розриваючи договір оренди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем орендна плата за 2022, 2023, 2024 роки не була сплачена, що є істотним порушенням договору відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та статті 651 ЦК України, тому дійшов висновку про задоволення заявлених вимог в повному обсязі.
Суд вказав, що відповідач не довів, що несплата орендної плати за період 2022-2024 роки була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання зобов'язань.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі»).
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
У цій справі, суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6520984800:07:015:0001, загальною площею 6,2501 га, що розташована на території Чарівненської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ХС №022690.
Вказана земельна ділянка перебуває в оренді відповідача.
Суд першої інстанції дослідив та встановив, що відповідач не сплачував орендну плату у 2022-2024 роках та загальна сума заборгованості орендної плати за вказаний період становить 46581,93 грн.
Апелянт, відповідач ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», не оспорюючи факту порушення ним зобов'язання щодо сплати орендної плати за 2022-2024 роки, посилається на те, що таке порушення сталося внаслідок непереборної сили, а саме військової агресії рф проти України, органами місцевого самоврядування навіть неодноразово розглядались питання й приймались рішення щодо податкових пільг товариству як орендареві через війну (бойові дії, окупаційні заходи, тощо), а тому на підставі положень ст. 617, ч.6 ст.762 ЦК України відповідач не може бути притягнутий до відповідальності, передбачену договором оренди чи законом.
Апеляційний суд частково погоджується з такими доводами апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
Відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України, положення якої застосовуються до відносин з оренди землі, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, оскільки має місце випадок та непереборна сила.
У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22 лютого 2025 09.11.2022 року Великоолександрівська селищна територіальна громада Бериславського району Херсонської області, на території якої розташована спірна земельна ділянка з 10.03.2022 року по 09.11.2022 рік перебувала під тимчасовою окупацією (а наразі належить до територій можливих бойових дій)
Вказана обставина не була належним чином оцінена судом першої інстанції, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про можливість орендаря користуватися спірною земельною ділянкою в період часу з 10.03.2022 року по 09.11.2022 рік і наявність обов'язку щодо сплати орендної плати за вказаний період.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що порушення зобов'язання щодо несплати орендної плати позивачу за 2022 рік сталося внаслідок існування форс-мажорних обставин, бойових дій та тимчасової окупації території, на якій розташована спірна земельна ділянка.
Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі 610/941/24 вказав, що тимчасова окупація населеного пункту, в якому розташована спірна земельна ділянка, впливає на можливість орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, проводити посівну компанію, збирати врожай тощо.
Враховуючи, що територія на якій розташована спірна земельна ділянка перебувала під тимчасовою окупацією рф і відповідач не міг користуватися землею з обставин, за які він не відповідає, а доказів протилежного матеріали справи не містять, колегія суддів дійшла висновку про те, що в силу ч.6 ст.762 ЦК України відповідач звільнений від обов'язку сплати орендної плати за вказаний період.
Таким чином, орендар не допустив умисне порушення умов договору. Вина орендаря у не сплаті орендної плати за 2022 рік відсутня.
За викладеного доводи апеляційної скарги в зазначеній частині є прийнятними, а тому посилання суду першої інстанції на можливість використання відповідачем спірної земельної ділянки в 2022 році, як обставину встановлену судом слід виключити з мотивувальної частини рішення.
Разом з тим, районний суд по суті вирішення спору дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для дострокового розірвання договору оренди землі за вимогою позивача, підставно врахувавши прострочення відповідачем сплати орендної плати за період 2023-2024 роки, що є істотним порушенням умов договору та правомірно вказав, що у матеріалах справи відсутні докази того, що несплата орендної плати за вказаний період була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання зобов'язань.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції по суті вирішення спору, апеляційний суд виходить з таких міркувань.
Вбачається, що, обґрунтовуючи свої заперечення щодо неможливості виплати орендної плати за 2023, 2024 роки, відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили, за які він не відповідає, що унеможливлює розірвання договору оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати за цей період, а саме на не можливості використання орендованої земельної ділянки позивача через активні бойові дії та потенційне замінування спірної земельної ділянки, розкрадання та знищення майна товариства.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та долучені до неї матеріали щодо неможливості користування спірною земельною ділянкою в 2023 та 2024 році за наявності обставин непереборної сили, на які посилається апелянт, колегія суддів дійшла висновку, що вони не спростовують висновку суду першої інстанції на його правильність не впливають.
Так, порушення кримінальної справи за заявою відповідача щодо викрадення майна підприємства не свідчить про те, що викрадене майно було єдиним майном та внаслідок його викрадення товариство немало можливості здійснювати господарську діяльність. Доказів того, що підприємство не мало можливості залучити необхідну техніку та обладнання, необхідного для обробки землі матеріали справи не містять, не надано таких доказів і під апеляційного перегляду справи.
Розпорядження військової адміністрації щодо надання податкових пільг на 2023 та 2024 роки не містять висновку, що спірна земельна ділянка визнана забрудненою вибухонебезпечними предметами, та не свідчать про дійсний стан земельної ділянки. Висновки суб'єктів протимінної діяльності щодо неможливості використання спірної земельної ділянки через її замінювання в матеріалах справи відсутні.
Також, апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, на який він посилається в апеляційній скарзі, та в якому констатується настання форс-мажорних обставин (військова агресія РФ та ведення воєнного стану) в Україні, не є безумовною підставою для звільнення від виконання зобов'язань за кожним окремим договором.
Частиною другою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Це означає, що для підтвердження форс-мажору в конкретному випадку, зокрема, у даній ситуації для підтвердження факту неможливості використання орендованої земельної ділянки позивача та як наслідок неможливості виконання зобов'язання зі сплати орендної плати, відповідач мав би звернутися до ТПП за отримання індивідуального сертифікату.
При цьому, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Проте в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували неможливість відповідача через форс-мажорні обставини виконати свої зобов'язання за договором оренди землі в частині сплати орендної плати позивачу за 2023 та 2024 роки.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо не виплати орендної плати за 2023-2024 роки за договором оренди земельної ділянки.
Отже, суд першої інстанції дійшов в цілому правильного висновку, що спірний договір оренди землі за вимогою позивача може бути достроково розірваний з підстав неналежного виконання умов договору, а саме: систематичного (два і більше разів) невиконання обов'язків зі сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору.
Повно та всебічно дослідивши обставини у справі та надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про розірвання договору оренди землі.
Підстав для скасування рішення суду в цій частині з врахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.
За розрахунками позивача, орендна плата за 2023 рік, 20024 рік становить по 15527,31 гривень за кожен рік, що загалом складає 31054,62 грн. Орендна плата розрахована у відповідності до умов додаткової угоди від 31.05.2018 року у розмірі 7,18% від нормативно грошової оцінки землі, яка становить 216257,80 грн.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про зменшення суми заборгованості з орендної плати на суму податків та зборів, які повинні утримуватися із суми орендної плати, оскільки у справі відсутні докази виконання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» обов'язку податкового агенту позивача як платника податку, то відсутні підстави для відрахування податків і зборів при стягненні заборгованості з орендної плати, оскільки податки і збори мають бути сплачені при фактичній виплаті заборгованості, що правильно констатував суд першої інстанції.
Зважаючи, що колегія суддів частково визнала прийнятними доводи апеляційної скарги, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду в частині стягнення орендної плати змінити, зменшивши суму стягнення з 46581,93 грн до 31054,62 грн та виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на можливість використання відповідачем об'єкту оренди у період з березня по листопад 2022 року, як обставину встановлену судом. В іншій частині судове рішення слід залишити без змін.
Щодо судових витрат.
Відповідно во вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу вимог частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у розмірі 2422,40 грн, на правничу допомогу витрачено 10000,00 грн, за подання апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» сплатило 2906,88 грн судового збору.
Таким чином, враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних вимог: майнових вимог на 66,67 % та задоволення вимоги немайнового характеру, позивач має право на відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 1292,01 грн (2422,40 грн х 66.67% х 0,8) за рахунок відповідача, на відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 6667,00 грн (10000 грн х 66,67%), а ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» в розмірі 968,86 грн на відшкодування сплаченого судового збору при поданні апеляційної скарги за рахунок позивача (2906,88 грн х 33,33%).
Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, що належить стягнути з відповідача на користь позивача складає 6990,15 грн (1292,01 + 6667,00 - 968,86).
Повний текст постанови складений 10.09.2025 р.
Керуючись статтями 374,376,381-384 ЦПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика Андрія Леонідовича, задовольнити частково.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2025 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати за землю змінити, зменшивши суму, яка підлягає стягненню, з 46581,93 грн до 31054,62 грн.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на можливість використання відповідачем об'єкту оренди у період з березня по листопад 2022 року.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 різницю в судових витратах в сумі 6990,15 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Л.В. Базіль
Судді: В.О. Бездрабко
С.В. Радченко