Номер провадження: 33/813/1625/25
Номер справи місцевого суду: 503/718/25
Головуючий у першій інстанції Сердюк Б. С.
Доповідач Назарова М. В.
03.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
за участю секретаря - Соболєвої Р.М.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Кодимського районного суду Одеської області від 22 травня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП,
Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 22 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13600 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 19 травня 2025 року о 17 год 45 хв прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на західній околиці с. Лабушне Подільського району Одеської області, на відстані до 5000 м від лінії державного кордону України, в районі пп/зн № 0278, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який у групі осіб, а саме з гр. України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , намагався незаконно перетнути державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова поза пунктами пропуску через державний кордон України, з документами, що посвідчують його особу, на напрямку с. Лабушне (Україна) - с. Советське (Республіка Молдова), чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року № 1777-XII та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що свої пояснення надав під моральним примусом та загрозою застосування заходів фізичного впливу службовими особами прикордонного наряду.
Вказує, що на момент затримання прикордонним нарядом не мав на меті незаконний перетин державного кордону, а матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження наявності даного умислу в її діях.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20 травня 2025 року призначений курсантом навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , 13 липня 2025 року закінчив курс навчання, що підтверджується сертифікатом № 4550 від 23 липня 2025 року. Зазначає, що з об'єктивних та незалежних від його причини не мав можливості бути присутнім в судовому засідання при розгляді справи про адміністративне правопорушення та отримати постанову для її своєчасного оскарження.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду.
Вивчивши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова винесена 22.05.2025 за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 17.07.2025.
На підтвердження поважності пропуску строку на апеляційне оскарження постанови, заявником надано Витяг з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.05.2025 № 141, згідно якого солдат ОСОБА_1 призначений курсантом навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_1 з 20.05.2025 та сертифікат № 4550 від 13 липня 2025 року про закінчення курсу навчання за програмою базової загальновійськової підготовки і здобуття кваліфікації «стрілець», ВОС-100 (а.с. 20-21).
Враховуючи, що заявник на момент винесення постанови та в десятиденний період оскарження постанови перебував на навчанні, що підтверджується належними та допустимими доказами, апеляційний суд вважає, що вказані підстави для поновлення є поважними причинами пропуску строку та за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови.
Щодо суті апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відповідальність настає у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Згідно з частиною 2 цієї статті відповідальність настає за вчинення тих саме дій, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Аналіз змісту диспозиції ч. 1, 2 статті 204-1 КУпАП дає підстави дійти висновку про те, що вказані норми за своєю властивістю є бланкетними, тобто з метою їх застосування та врегулювання суспільних відносин, виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.
Положеннями ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» (далі - Закон) передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Відповідно до ст. 35 Закону особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.
Правила, які визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 року № 724).
Відповідно до положень п. 2 Правил перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Також п. 2-1 Правил унормовано, що виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначених в абзацах третьому - сьомому, дев'ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, може здійснюватися самостійно без осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на підставі довідки про перебування таких осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на консульському обліку, документів (їх нотаріально засвідчених копій), що дають право на виїзд, які передбачені відповідно в абзацах третьому - сьомому, дев'ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, та документів, зазначених у пункті 2 цих Правил.
24 лютого 2022 року N 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", затверджений Указ Президента України 24 лютого 2022 року N 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, у подальшому, продовжено й який триває досі.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1,17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 69/2022 в Україні оголошено загальну мобілізацію, яка передбачає для громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років обмеження у праві виїзду за кордон.
Визнаючи винним правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ПдРУ № 003137Е від 19.05.2025; рапортом старшого офіцера ПОРВ ГОРВ НОМЕР_2 прикордонного загону; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; схемою затримання.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 19.05.2025 вбачається, що 19 травня 2025 року о 17 год 45 хв прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на західній околиці с. Лабушне Подільського району Одеської області, на відстані до 5000 м від лінії державного кордону України, в районі пп/зн № 0278, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який у групі осіб, а саме з гр. України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , намагався незаконно перетнути державний кордон України на вихід з України в Республіку Молдова поза пунктами пропуску через державний кордон України, з документами, що посвідчують його особу, на напрямку с. Лабушне (Україна) - с. Советське (Республіка Молдова), чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року № 1777-XII та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
З рапорту офіцера (оперуповноважений) ПОРВ (з м.д.н.п. « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») ГОРВ 2 прикордонного закону лейтенанта ОСОБА_5 від 19.05.2025 встановлено, що 19.05.2025 о 17 год. 45 хв, виконуючи наказ на охорону державного кордону України в прикордонному наряді «Прикордонний патруль», по інформації ПОРВ (з м.д. н.п. «Кодима»), на західній околиці с. Лабушне, Подільського району, Одеської області на відстані до 5000 метрів від лінії державного кордону України в районі пп/зн 0278 на напрямку с. Лабушне (Україна) - с. Советське (Республіка Молдова) було виявлено гр. України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в групі осіб, а саме з гр. України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які намагалися перетнути ДКУ на вихід з України в Республіку Молдова в обхід встановлених пунктів пропуску через ДКУ. Своїми діями порушили вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинили правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. (а.с. 3)
В заяві від 19.05.2025 ОСОБА_1 вказав, що свою вину визнає повністю у спробі незаконного перетину державного кордону України з України в Республіку Молдова (а.с. 4).
В письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що він разом з невідомими йому особами хотів незаконно перетнути державний кордон до Республіки Молдова, а далі до Європи. Був затриманий прикордонниками за спробу перетнути кордон, а саме перебував у прикордонній смузі без дозволу ДПСУ. Свою вину визнає, після вдалого перетину мав сплатити 1000 дол. США. Претензій до дій прикордонників немає. (а.с. 6)
Зі схеми затримання від 19.05.2025 вбачається напрямок руху правопорушника та місце виявлення - біля с. Лабушне, в районі пп/зн № 0278. (а.с. 8)
Сукупність вищевказаних доказів підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що свої пояснення ОСОБА_1 надавав під моральним примусом та загрозою застосування заходів фізичного впливу службовими особами прикордонного наряду, апеляційний суд визнає безпідставними, з огляду на таке.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів з відповідними заявами про незаконність дій працівників прикордонної служби щодо нього (вчинення психологічного тиску) або оскаржували їх дії у встановленому законом порядку. Доказів неправомірної поведінки працівників прикордонної служби чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.
Отже, твердження заявника щодо неправомірності дій працівників прикордонної служби не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу. Підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні.
Доводи скарги, що на момент затримання прикордонним нарядом не мав на меті незаконний перетин державного кордону, а матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження наявності даного умислу в її діях, суд оцінює критично, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, місцем народження ОСОБА_1 є м. Суми, місцем проживання - АДРЕСА_1 , а місце виявлення його разом з іншими особами ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) - західна околиця с. Лабушне, Подільського району, Одеської області на відстані до 5000 метрів від лінії державного кордону України в районі пп/зн 0278, що підтверджує намір незаконного перетину кордону.
В апеляційній скарзі не зазначено раціонального пояснення щодо причин перебування ОСОБА_1 з закордонним паспортом, у групі з іншими трьома чоловіками призовного віку, 19.05.2025 о 17:45 годині на відкритій місцевості на західній околиці с. Лабушне, Подільського району, Одеської області на відстані до 5000 метрів від лінії державного кордону України, тобто безпосередньо поблизу лінії державного кордону України (в районі пп/зн 0278).
Вагомо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 наміру на вчинення інкримінованого правопорушення та спростовують відсутність умислу на скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, сукупність таких обставин, як:
- місце затримання ОСОБА_1 , зокрема, на відстані до 5 000 м від лінії державного кордону України на західній околиці с. Лабушне, Подільського району, Одеської області, яке не є ні місцем реєстрації, ні місцем проживання останнього;
- спосіб намагання перетину державного кордону поза межами пункту пропуску, що підтверджується, зокрема, схемою затримання, яка підписана ОСОБА_1 ;
- відсутність дозвільних документів на перетин державного кордону, які надавали ОСОБА_1 , як громадянину України чоловічої статі та призовного віку, право на перетинання державного кордону, зважаючи на обмеження, регламентовані Законом України «Про правовий режим воєнного стану»;
- наявність при собі паспорту громадянина України для виїзду за кордон;
- визнання ОСОБА_1 під час складання адміністративних матеріалів вини у незаконному намаганні перетину державного кордону України, пояснення мети перетину кордону та погодження зі схемою затримання;
- групою осіб, а саме з громадянами України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (призовного віку).
Також за інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень відносно ОСОБА_3 23 червня 2025 року Кодимським районним судом Одеської області винесена постанова про притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, яка постановою Одеського апеляційного суду від 27 червня 2025 року залишена без змін (справа № 503/721/25).
Відносно ОСОБА_4 22 травня 2025 року Кодимським районним судом Одеської області винесена постанова про притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП (справа № 503/719/25).
Відносно ОСОБА_2 22 травня 2025 року Кодимським районним судом Одеської області винесена постанова про притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, яка постановою Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2025 року скасована та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Вказані постанови набрали законної сили.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.
Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кодимського районного суду Одеської області від 22 травня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Кодимського районного суду Одеської області від 22 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова