Справа № 127/7485/25
Провадження № 22-ц/801/1986/2025
Категорія: 20
Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
11 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,
з участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №6
апеляційну скаргу керівника Вінницької окружної прокуратури Удовиченка Романа Анатолійовича
на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2025 року, постановлену під головуванням судді Вохмінової О.С.,
у справі № 127/7485/25
за позовом керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області (позивач) в інтересах держави в особі Вінницької міської ради
до ОСОБА_1 (відповідач)
за участі Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 (треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача)
про витребування земельної ділянки, -
встановив:
Історія справи та короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року до Вінницького міського суду з позовом в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся заступник керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Семенюк В.А. до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Луко-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі.
13 травня 2025 року позивачем подано заяву про зміну підстав позову. Підставою позову зазначив те, що відповідач набув земельну ділянку незаконно, на підставі юридично неіснуючого рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки і є недобросовісним її набувачем.
Ухвалою Вінницького міського суду від 05 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху та зобов'язано позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, станом на дату подання позовної заяви - 10 березня 2025 року. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Рішення суду першої інстанції
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі ч.13 ст. 187 ЦПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою суду, 05 серпня 2025 року керівник Вінницької окружної прокуратури Удовиченко Р.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року стосовно умов та порядку компенсації добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна.
Зазначає, що станом на дату звернення прокурора з позовом до суду (10.03.2025) позовна заява відповідала вимогам ст. 177 ЦПК України. Закон України № 4292-IX від 12 березня 2025 року, яким внесені зміни до ст. 177 ЦПК України, набув чинності 09 квітня 2025 року. Отже прийняття даного закону та набрання ним чинності відбулось після подання позовної заяви та відкриття провадження у справі. У разі застосування судом під час підготовчого провадження норми права, яка не підлягає застосуванню, і залишення з цих підстав позову без руху це свідчитиме про незаконну відмову в доступі до правосуддя.
При цьому прокурор звертає увагу на тому, що на сьогодні Кабінетом Міністрів України не врегульовано механізм реалізації нововведених норм Цивільного кодексу України, а зазначений судом в ухвалі п'ятиденний строк на внесення компенсації на депозитний рахунок суду є завідомо неможливим для виконання, що створює перешкоди позивачам у доступі до суду та захисті права власності Вінницької територіальної громади.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач та його представник проти вимог апеляційної скарги заперечили, вважають законною та обґрунтованою ухвалу суду постановлену у цій справі.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду 14 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.
В судовому засіданні представник Вінницької окружної прокуратури Онищук О.А. вимоги апеляційної скарги підтримала на умовах, викладених в ній та просила її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Огородник В.В. проти вимог апеляційної скарги заперечував, просить в силі ухвалу суду першої інстанції.
Від Вінницької міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, при цьому вимоги апеляційної скарги міська рада підтримує.
Інші учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явились, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Суд першої інстанції залишив позов прокурора без розгляду з тих підстав, що прокурор у встановлений судом достатній процесуальний строк не усунув недоліків позовної заяви, про які зазначив суд у постановленій 05 червня 2025 року, зокрема, внесення прокурором вартості майна на депозитний рахунок суду. Крім того, судом було прийнято до уваги внесення змін Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», зокрема й до частини 4 статті 177 і частини 2 статті 185 ЦПК України, хоча такі були внесені після відкриття провадження у справі, водночас зауважено, що норми вищевказаних норм ЦК України, підлягатимуть застосуванню судом під час ухвалення судового рішення у даній справі, оскільки мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, добросовісність якого, в свою чергу, може бути спростована виключно в ході розгляду справи.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до частин 3, 4 статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».
Відповідно до норм частини 11 статті 187 ЦПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Ухвалою Вінницького міського суду від 20 березня 2025 року відкрито провадження у справі.
У зв'язку із набранням чинності вказаним Законом ухвалою Вінницького міського суду від 05 червня 2025 позовну заяву керівника Вінницької окружної прокуратури залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання доказів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості оцінки предмету позову, здійсненої в порядку, визначеному Законом, станом на дату подання позовної заяви.
Нова редакція частини 4 статті 177 ЦПК України набула чинності 09 квітня 2025 року, тобто вже після подачі позовної заяви та після відкриття провадження у даній справі.
Разом з тим, аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів зауважує, що положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 4292-ІХ, поширюється не тільки на конкретно визначенні статті, як зазначає прокурор, а загалом на положення цього Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
Тобто йдеться не про те, що норми закону мають зворотну дію в часі і застосовуються до правовідносин, які виникли раніше, а насправді норми цього закону щодо умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, мають застосовуватися і до тих справ, по яких позовні вимоги подано раніше, але рішення ще не ухвалене.
Також колегія суддів зауважує, що у стаття 390 ЦК України, яка у відповідності до Закону доповнена частино 5 визначено, що суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Тлумачення вказаної статті свідчить про імперативність її норм, зокрема, встановлює обов'язок органу місцевого самоврядування або прокурора вносити вартість нерухомого майна на депозитний рахунок суду, що є передумовою для подальшого розгляду справи з метою забезпечення можливості дотримання і виконання вимог закону на момент ухвалення рішення у справі, незалежно від результату розгляду справи.
Щодо доводу апеляційної скарги про невідповідність положень Закону № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року статті 58 Конституції України та статті 3 ЦПК України щодо його зворотності дії в часі слід зазначити наступне.
В статті 58 Основного Закону України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 4 статті 3 ЦПК України передбачено, що Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Своє розуміння зворотної дії закону в часі Конституційний Суд України виклав у Рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99, зазначивши, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Крім того, Конституційний Суд України вважає, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (рішення КСУ від 12.07.2019 року № 5-р(I)/2019).
Правовідносини щодо розгляду в суді поданого Вінницькою окружною прокуратурою позову справді виникли до набрання чинності положеннями Закону № 4292-ІХ від 12.03.2025 року, однак вони продовжують існувати і після його ухвалення, тому повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.
При цьому вимога про необхідність додавання до позову документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, не є встановленням нового обов'язку для учасника судового процесу, а є однією з процесуальних вимог до позовної заяви органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову.
Обов'язковість врахування положень Закону України від 12 березня 2025 року № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» також відображено у постановах ВС, зокрема у постановах від 30 квітня 2025 року у справі № 686/14711/21, 07 травня 2025 року у справі № 128/680/21, від 21 травня 2025 року у справі № 678/1280/21.
Щодо посилання заступника керівника прокуратури на те, що суд приймаючи оскаржувану ухвалу не врахував факту обізнаності відповідача щодо незаконності виділення земельної ділянки, що свідчить про його недобросовісність у спірних правовідносинах, що у свою чергу звільняє позивача від обов'язку передбаченого ч. 4 ст. 177 ЦПК України, то таке на увагу не заслуговує, виходячи з наступного.
Як вбачається із змісту позовних вимог, прокурор в своїй позовній заяві посилався на те, що відповідач є недобросовісним набувачем, оскільки не міг не знати про сумнівний характер вчиненого правочину, а також й те, що придбане ним майно в особи, яка не має права його відчужувати.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки, яка перебуває під посиленою правовою охороною держави, відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем на підставі ст. 387, 388 ЦК України.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до положень ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Як вбачається з матеріалів конкретної справи, 10 березня 2025 року прокурором подано до суду позовну заяву про витребування земельної ділянки у ОСОБА_3 , яку він набув за відплатним договором.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.
Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/20528/21.
Згідно ч. 5 статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).
Аналізуючи аргументи сторін, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів наголошує, що обставини добросовісності/недобросовісності набувача досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження. При цьому, факт недобросовісність набувача встановлюється судом на основі наданих сторонами та досліджених в ході судового розгляду доказів, а не виключно через вказівку опонента про його недобросовісність у поданому позові.
Оскільки, згідно вказаної презумпції ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, то суд приходить до висновку про поширення вимог Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» на даний спір.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень, апеляційний суд не встановив.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу керівника Вінницької окружної прокуратури Удовиченка Романа Анатолійовича залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий І.М. Стадник
Судді Ю.Б.Войтко
І.В. Міхасішин