Березівський районний суд Одеської області
10.09.2025
Справа № 494/1031/24
Провадження № 2/494/264/25
10.09.2025 року
Березівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панчишина А.Ю.
при секретарі Станілевич А.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Березівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому зазначила наступне.
Так, позивачу на праві власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0837 га, кадастровий номер № 5121210100:02:005:0056, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На цій ділянці розташований житловий будинок, житловою площею 19 кв. м, загальною корисною площею 38,3 кв.м, господарські та побутові побудови: два сараю літ. «Б», «Ж», погріб літ. «Б», навіс «е», вбиральня «з», № 1-2 огорожа, належний на праві власності позивачу.
Відповідачу на праві власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0722 га, кадастровий номер № 5121210100:02:005:0052, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На цій ділянці розташований житловий будинок, також належний відповідачу на праві власності загальною площею (кв.м): 94, 4, житловою площею (кв.м): 65,1, одноповерховий житловий будинок - "А" з погосподарськими будівлями та спорудами: а-веранда; Б-літня кухня; В, Е, Ж-сарай; Г- гараж; Д-погріб, 3-убиральня.
Відповідно до зазначених документів земельні ділянки сторін є суміжними. Приблизно в 2016 році між сторонами виникли суперечки з приводу фактичних меж ділянок та будови відповідачем різних об'єктів, в тому числі, каналізації від свого будинку з виведенням побутових стоків у вигрібну яму. Це змусило ОСОБА_1 зверталися із відповідними заявами та скаргами до компетентних органів, проте усі ці звернення залишись практично без виконання, із рекомендаціями звернутися до суду.
Наведене змусило позивача звернутися до атестованого судового експерта, укласти договір на проведення експертного дослідження, на вирішення експерта поставити наступні питання: І. Чи відповідає фактичне розташування земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0837 га, кадастровий номер № 5121210100:02:005:0056, правовстановлюючим документам на зазначену земельну ділянку (координатам її земельної ділянки); якщо ні, то в чому полягають такі невідповідності? 2.Чи має місце накладення сусідньої земельної ділянки обмеженої фактичними межами за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0722 га, кадастровий номер № 5121210100:02:005:0052, або інших конструкцій, якими фактично користується ОСОБА_3 , на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0837 га, кадастровий номер № 5121210100:02:005:0056, що належить ОСОБА_1 , якщо так, то в чому полягають такі невідповідності (втручання з боку сусідньої земельної ділянки на земельну ділянку ОСОБА_1 )?
Відповідно до висновку експерта ОСОБА_4 № 3-1165.24 за результатами проведеного земельно-технічного експертного дослідження, складеного 28.02.2024, вбачається, що фактичні межи земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідають межам, визначеним координатами поворотних точок меж земельної ділянки за кадастровим номером 5121210100:02:005:0056, які представлені у технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 : 1. існує накладення сусідньої земельної ділянки обмеженої фактичними межами за адресою: АДРЕСА_1 , якою фактично користується ОСОБА_3 , на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0837 га, кадастровий номер 5121210100:02:005:0056, та складає 52,9 кв. м.; 2. на зазначеній частині земельної ділянки площею 52,9 кв.м, яка належить ОСОБА_1 , відповідно до меж, визначених каталогом координат поворотних точок, але якою фактично користується ОСОБА_3 , розташована частина житлового будинку літ. «А», частина літньої кухні літ. «Б», навіси та інші господарські споруди, які розташовані вздовж фактичної межі та які перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_3 , чим порушено вимоги нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме: п. 3.25*ДБН 360-92** “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п. 6.1.41ДБН Б.2.2-12:2019 “Планування та забудова територій»; також розташований відстійник мережі каналізації з каналізаційною трубою, яка виходить на вулицю у вигрібну яму, які перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_3 , при цьому каналізаційна труба проходить вздовж житлового будинку літ. «А» ОСОБА_1 , чим порушено вимоги нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме: п. 3.256*, п. 8.56 ДБН 360-92** “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п. 6.1.42, п. 11.5.4 ДБН Б.2.2-12:2019 “Планування та забудова територій», п.4.4.4 ДСП 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів»; - фактична межа (огорожа) зміщена в бік земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 кадастровий номер 5121210100:02:005:0056, та потребує відновлення у відповідності до межі, визначеної каталогом координат поворотних точок, який представлений у технічній Документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Березівської міської ради Березівського району Одеської області за адресою: АДРЕСА_1 , складеній ТОВ «Центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна «Будсервіс» станом на 2010 року, а саме відповідно до межі з наступними координатами поворотних точок:
Номера точок відповідно до плану меж земельної ділянки (Додаток 9 до висновку) Координати
XУ
175221648,793408148,47
185221629,683408143,22
195221615,803408139,41
265221601,603408135,51
Відтак на думку позивача, відповідач фактично використовує частину земельної ділянки, яка належить на праві власності позивачу, площа такої частини ділянки, яка перебуває в незаконному користуванні ОСОБА_3 , складає 52,9 кв.м, при цьому на ній він в порушення зазначених приписів також розташовував частину житлового будинку літ. «А», частина літньої кухні літ. «Б», навіси та інші господарські споруди, які розташовані вздовж фактичної межі та які перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_3 ; також на цій ділянці площею 52,9 кв.м, він встановив відстійник мережі каналізації з каналізаційною трубою, яка виходить на вулицю у вигрібну яму, які перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_3 , при цьому каналізаційна труба проходить вздовж житлового будинку літ. «А» ОСОБА_1 .
Наведене свідчить про триваюче порушення прав ОСОБА_1 як власника земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0837 га, кадастровий номер № 5121210100:02:005:0056, тому згідно ст. 376 ч.1, ч.4 ЦК України ОСОБА_1 вправі вимагати звільнення цієї частини належної їй земельної ділянки шляхом знесення за рахунок ОСОБА_3 вказаних об'єктів.
На підставі наведеного, позивач просить суд зобов'язати відповідача знести за його рахунок відповідні частини житлового будинку літ. «А», частину літньої кухні літ. «Б», навіси та інші господарські споруди, відстійник мережі каналізації з каналізаційною трубою, яка виходить на вулицю у вигрібну яму, каналізаційну трубу, що проходить вздовж житлового будинку літ. «А», належного ОСОБА_1 , та які перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_3 на земельній ділянці 52,9 кв. м., яка розташована на належній на праві власності ОСОБА_1 земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0837 га, кадастровий номер №5121210100:02:005:0056 в наступних межах: від існуючої огорожі між сторонами - до межі з наступними координатами поворотних точок (згідно висновку експерта №3-1165.24 за результатами проведеного земельно-технічного експертного дослідження від 28.02.2024 року:
Номера точок відповідно до плану меж земельної ділянки (Додаток 9 до висновку експерта ОСОБА_4 № 3- 1165.24 від 28.02.2024)Координати
XУ
175221648,793408148,47
185221629,683408143,22
195221615,803408139,41
265221601,603408135,51
Відповідачем ОСОБА_3 поданий відзив на позовну заяву, у такому відповідач зазначає наступне.
Так, згідно з договором купівлі-продажу від 02.09.1982 ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 купила 3/10 частин жилого будинку по адресу: АДРЕСА_1 житловою площею 30 кв. м., загальною площею - 57,5 кв. м. на земельній ділянці площею 600 кв. м., жила частка 3/10 складає 11 кв.м. Дана частка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домолодіння виданого Березівською районною радою Одеської області від 06.11.1981, зареєстрованого в Березівському БТІ у кн. 6 стор. 110, реєстр 366.
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності від 11.12.1987 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 . Випискою з рішення Березівської міської ради народних депутатів Одеської області № 13 від 15.09.1982 відведено ОСОБА_6 під будівництво індивідуального жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 площею 787 кв. м. Відповідно до акту виносу в натурі земельної ділянки індивідуального забудовника від 06.12.1982 року з посиланням на рішення Березівської міської ради народних депутатів Одеської області № 13 від 15.09.1982 встановлено в натурі межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 787 кв.м. Згідно з дозволом за підписом голови Березівської міської ради народних депутатів Одеської області від 07 грудня 1982 року ОСОБА_6 на підставі рішення № 13 від 15.09.1982 року надано дозвіл на провадження виробничо-будівельних, санітарно-технічних і спеціальних робіт з будівництва, які містяться в генеральному плані, погодженому з відділом комунального господарства виконкому Березівської міської ради народних депутатів на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Технічна документація затверджена: рішення міської ради, дозвіл на провадження робіт, генплан ділянки. Строк закінчення робіт 1985 рік. Роботи провадяться господарським способом. Відповідно до акту про закінчення будівництва та ведення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 04.08.1987 будівництво за адресою: АДРЕСА_1 тривало з 1982 по 1987 рік. Будинок має корисну площу 94,4 кв. м., жилу - 65,1 кв. м. Надвірні споруди складаються з літньої кухні, гаражу, погребу, вбиральні, трьох сараїв. Відступлення від технічної документації не виявлено, дефектів і недоліків будівництва - не має. Комісія визнала, що пред'явлене до здачі в експлуатацію домоволодіння ОСОБА_6 слід вважати прийнятим в експлуатацію.
Відповідач наголошує, що згідно з випискою з рішення Березівської міської ради народних депутатів №15 від 05.11.1987 затверджені акти прийомки в експлуатацію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 корисною площею 94,4 кв. м., жилою- 65,1 кв. м. та вирішено видати на ім'я ОСОБА_6 свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння. Рішенням 32 сесії Березівської міської ради V скликання № 2003-V від 19.08.2010 уточнено площу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично складає 0,0722 га, про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_6 та про узгодження на виготовлення технічної документації із землеустрою по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до вказаного рішення ТОВ «Центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна «Будсервіс» 03.11.2010 було виготовлено та затверджено «Технічну документацію із землеустрою що складання державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , Березівської міської ради Березівського району Одеської області, код документації 2010МФ190ДБР000183», яка зберігається в Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель та надана відповідачу згідно листа 12.03.2024 № 142/350-24.
Відповідач просить врахувати, що Висновком відділу Держкомзему у Березівському районі Одеської області ГУ Держкомзему в Одеській області від 03.11.2010 № 2520 за підписом начальника відділу С.П. Дідур погоджено технічну документацію із землеустрою що складання державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , яка виготовлена ТОВ «Центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна «Будсервіс» та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 0,0722 га Крім того, актом встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки наданої у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_6 від 19.07.2010 площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в погоджених межах складає 0,0722 га, в тому числі по угіддях: 0,0398 га - під забудовою, 0,0324 га - ріллі. На вказаному акті стоїть особистий підпис ОСОБА_1 , як суміжного землевласника та землекористувача та додано Додаток до акту експлікація земель земельної ділянки ОСОБА_6 . Вказані відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.09.2016, номер запису про право власності 16663057, в якому зазначено, що площа земельної ділянки становить 0,0722 га., який долучений позивачем до позовної заяви.
Також відповідач зазначає, що 22.06.2021 внесені відповідні зміни до Державного реєстру речових прав, номер запису про право власності 42623070 у зв'язку із видачою свідоцтво про право на спадщину № 381 від 22.06.2021. Власником належної земельної ділянки та житлового будинку є ОСОБА_3 . Станом на 02.07.2024 ніяких змін не вносились до зменшення чи збільшення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа земельної ділянки становить 0,0722 га, що підтверджується витягом відомостей з Державного реєстру речових прав, номер інформаційної довідки 385226404.
Стосовно висновку експерта № 3-1165.24 від 28.02.2024 зробленого на замовлення позивача, то відповідач зазначає, що позивачем у квітні 2019 року до Березівського районного суду Одеської області подавалась позовна заява з аналогічними позовними вимогами, справа № 494/451/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, в якому розглядалась також позовна вимога щодо демонтажу відстійних мереж каналізації з каналізаційною трубою, яка виходить на вулицю у вигрібну яму з неможливістю подальшої експлуатації відстійника та вигрібної ями та здійснення заходів щодо влаштування необхідних інженерно-технічних заходів для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі і карнизів будівлі. Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 25.02.2020 у справі № 494/451/19 позивачці відмовлено у позовних вимогах у повному обсязі. 11.04.2023 року постановою Одеського апеляційного суду рішення Березівського районного суду Одеської області від 25.02.2020 в частині відмови у задоволені вимог про усунення перешкод та здійснення заходів щодо влаштування необхідних інженерно-технічних заходів для запобігання стіканню автомсферних опадів з покрівлі і карнизів будівлі на територію та стіни будівель належної позивачу земельної ділянки - скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні нею права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов'язати ОСОБА_3 влаштувати необхідні інженерно-технічні заходи для запобігання стіканню автомсферних опадів з покрівлі і карнизів належної ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 на територію та стіни будівель належної ОСОБА_1 земельної ділянки, Крім того, постановою Верховного Суду у складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справі № 494/451/19 (провадження N° 61-8369св23) касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Березівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2020 року у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку залишено без змін.
Крім цього ОСОБА_6 звертає увагу, що до висновку експерта долучено Науково-технічний звіт з топографічної (горизонтальної) зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 04.03.2024 (стор. 39-62) в якому в наявності є Таблиця ліній та дирекційних кутів (стор. 61) де зазначено, що S=0.0840 га, Р=136.40м. Тобто загальна площа земельної ділянки позивачки станом на 04.03.2024 року становить 0.0840 га, а не 0.0837 га. До звіту додано ситуаційна схема земельної ділянки позивачки (стор. 62), в якому виділено світлими лініями межу земельної ділянки згідно державного акту та темними лініями фактичну межу земельної ділянки позивачки. Таким чином, на думку відповідача, позивачкою самовільно перенесено межі земельної ділянки, встановлено огорожу земельної ділянки, яка не відповідає державному акту та Технічної документації, які надані нею. Позивачем до Висновку експерта № 3-1165.24 від 28.02.2024 року долучено копію Технічної документації з землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , в якій міститься підроблене рішення № 4 від 02.03.1989 виконавчого комітету Березівської міської ради про надання ОСОБА_7 (дідусь ОСОБА_1 ) понадормово у тимчасове користування земельної ділянки у розмірі 253 кв.м. (стор. 75). За результатами виявленого підробленого вказаного рішення під час розгляду справи № 494/451/19 у провадженні СД Березівського РВП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 120201600260000109 від 16.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України за заявою ОСОБА_6 щодо використання підробленого рішення № 4 від 02.03.1989 виконавчого комітету Березівської міської ради ОСОБА_1 .
Окрім того, долучено копію Технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 0,0722 га, яка виготовлена ТОВ «Центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна «Будсервіс» у 2010 році та більше не змінювалась. Самим відповідачем ніяким чином не вносились зміни до технічної документації та самостійно не виготовлялись будь-які документи, топографічну (горизонтальну) зйомку земельної ділянки особисто ним не проводилось.
Будь-яких відповідних приписів від органів самоврядування на адресу відповідача щодо самочинного будівництва частини житлового будинку літ «А», частини літньої кухні літ. «Б» не надходили. Таким чином, на думку відповідача, можна дійти висновку, що позивачем заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, оскільки відповідачем використовується належна йому земельна ділянка відповідно до технічної документації від 2010 року, із визначеними координатами поворотних точок земельної ділянки та Державного акту, виданий на ім'я ОСОБА_6 , домоволодіння з усіма побудовами прийнято в експлуатацію у 1987 році, також не доведено позивачкою, що відповідачем вчинено самочинне будівництво частини житлового будинку літ «А», частини літньої кухні літ. «Б» та незаконного використання відповідачем частини земельної ділянки площею 52,9 кв.м., які заявлені в позовних вимогах позивачки.
Враховуючи наведене, у задоволенні позову ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва просить відмовити в повному обсязі.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначив наступне. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 у справі № 494/1193/22 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Березівської міської ради Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, встановлено, серед іншого, що « ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 837 кв.м. за кадастровим номером № 5121210100:02:005:0056, розташованої за адресом: АДРЕСА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку» серії ЯЛ № 664222 від 02.12.2011 р.». Це судове рішення, ухвалене за позовом ОСОБА_3 , набуло законної сили, та він не міг не знати про нього, проте не згадує про це у відзиві. Відтак є безпідставним посилання ОСОБА_3 на інформаційну довідку 382227878 з Державного реєстру речових прав від 02.07.2024.
Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Відповідну правову позицію викладено ОП КЦС ВС в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц. Спір виник через не відповідність актуального станом на 2024 рік фактичного розташування меж суміжних земельних ділянок їх координатам, вказаним в наявних у сторін правоустановчих документах. Тому є неспроможним посилання відповідача на наявність підпису ОСОБА_1 на акті встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки наданої у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) від 19.07.2010; цей акт може підтверджувати додатково те, що земельні ділянки сторін є суміжними, як на це вказує позивач.
На думку представника позивача, сам по собі факт відкриття 16.04.2020 кримінального провадження №120201600260000109 не має жодного юридичного значення для будь-якої цивільної справи; посилання відповідача на нібито використання підробленого рішення № 4 від 02.03.1989 виконавчого комітету Берегівської міської ради ОСОБА_1 під час розгляду справи № 494/451/19 є голослівним припущенням, жодного правового значення не має. На думку представника позивача, відповідач не заперечує правильність та повноту досліджень (зокрема, присутність ОСОБА_3 на початок дослідження із наступною його відмовою надати доступ експерту до своєї земельної ділянки), по-друге, погоджується з висновками експерта щодо фактичного розташування як земельної ділянки позивача так і стосовно фактичного розташування земельної ділянки відповідача; по - третє, вказує на зазначення експертом п.4.4.4, який відсутній у ДСП 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів», що є технічною помилкою (опискою), не заперечуючи водночас сам факт існування відповідної норми у п. 4.4. цих ДСП 173-96 та правильність висновків експерта про їх застосування. Відтак не відповідає обставинам справи посилання ОСОБА_3 про нібито подання позову до неналежного відповідача.
На думку представника позивача, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Позивач вказує, що певні будови та споруди відповідача, фактично розташовані на земельній ділянці, яка належить їй на праві власності. Цей факт, підтверджений висновком експерта, не заперечується відповідачем. Тому, безпідставним є посилання ОСОБА_3 на отримання дозволів, введення в експлуатацію тощо цих будівель та споруд, оскільки вони розташовані на частині земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності. Представник позивача просить врахувати відзив при розгляді даної справи.
Представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив. В такому зазначила наступне. Так, представник позивача посилається на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 у справі № 494/1193/22 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Березівської міської ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення сесії Березівської міської ради про надання повторного дозволу на розробку нової Технічної документації у 2016 році при наявності у позивача вже діючого державного акту. Представник зазначає, що вказана постанова суду стосується виконаної на незаконне рішення Березівської міської ради Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 від 2016 року, та яка, в свою чергу, стала підставою звернення позивача з позовом до ОСОБА_6 у 2019 році (цивільна справа № 494/451/19). Вважає, що посилання представника позивача на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 у справі № 494/1193/22 вводить суд в оману та спотворює обставини справи, що розглядається, оскільки рішення сесії Березівської міської ради про надання повторного дозволу на розробку нової Технічної документації у 2016 році, як і сама Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 від 2016 року, у справі № 494/1031/24 позивачем приховується та до суду не надана.
На думку представника відповідача, позовні вимоги позивача у справі №494/1031/24, спрямовані на зобов'язання відповідача знести самочинне будівництво, тобто, шляхом знесення звільнити частину земельної ділянки, яка, нібито, належить позивачу, та повернути її до первинного стану. Зазначає, що задоволення вимог позивача приведе до того, що фактична площа її ділянки буде збільшена приблизно до 0,09 га, а площа ділянки відповідача буде зменшена приблизно до 0,067 га.
У постанові Одеського апеляційного суду від 11.04.2024 у справі № 494/451/19 встановлений факт невідповідності примірників первісного правовстановлюючого документу, який був наданий позивачем, та на підставі якого, в свою чергу, була розроблена Технічна документація від 2010 року і отриманий державний акт, та примірника цього ж первісного правовстановлюючого документа, який зберігається у архівному відділу Березівської державної районної адміністрації, який відрізняється від примірника позивача значенням площі ділянки. За цим фактом, як зазначає представник відповідача, також, і було відкрите кримінальне провадження. Тому це не є голослівним припущенням, як стверджують позивач та її представник, чим, вводять суд в оману та спотворюють обставини справи, а встановлений судами апеляційної та касаційної інстанцій факт.
Так у постанові Одеського апеляційного суду від 11.04.2024 року у справі №494/451/19 зазначено, що «згідно з Актом про закінчення будівництва та ведення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 04.08.1987 року будівництво за адресою: АДРЕСА_1 тривало з 1982 по 1987рік. Будинок має корисну площу 94,4 кв. м., жилу- 65,1 кв. м. Надвірні споруди складаються з літньої кухні, гаражу, погребу, вбиральні, трьох сараїв. Відступлення від технічної документації не виявлено, дефектів і недоліків будівельних робіт немає. Комісією визнано, що в якісному відношенні роботи виконані: конструктивна частина - добре, зовнішнє архітектурне оформлення - добре, благоустрій земельної ділянки - добре. Загальна оцінка будівництва - 14721 крб. Комісія визнала, що пред'явлене до здачі в експлуатацію домоволодіння ОСОБА_6 слід вважати прийнятим в експлуатацію».
З наведеного випливає, що наявність ванної кімнати з облаштованими умивальником, ванною та унітазом вже самі по собі свідчать про наявність каналізаційної споруди ще на момент прийняття будинку за адресом АДРЕСА_3 в експлуатацію, тобто у 1987 році, та про яку згадує позивач у справі, що розглядається. Відповідно, на момент прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 04.08.1987, тобто будинку відповідача, неможливо застосовувати норми ДБН 360-92 до вказаної каналізаційної споруди.
Також представник відповідача наголошує, що згідно Технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 0,0722 га, яка виготовлена ТОВ «Центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна «Будсервіс» у 2010 році та більше не змінювалась. Відповідачем ніяким чином не вносились зміни до технічної документації та самостійно не виготовлялись будь-які документи, топографічну (горизонтальну) зйомку земельної ділянки особисто ним не проводилось. При проведенні державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 5121210100:02:005:0052, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , державним реєстратором не виявлено ніяких знаходжень іншої земельної ділянки, державна реєстрації проведена законно, відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
На думку представника відповідача, позивачем заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, оскільки відповідачем використовується належна йому земельна ділянка відповідно до Технічної документації від 2010 року, із визначеними координатами поворотних точок земельної ділянки та Державного акту, виданий на ім'я ОСОБА_6 , домоволодіння з усіма побудовами прийнято в експлуатацію у 1987 році, також не доведено позивачкою, що відповідачем вчинено самочинне будівництво частини житлового будинку літ «А», частини літньої кухні літ. «Б» та незаконного використання відповідачем частини земельної ділянки площею 52,9 кв.м., які заявлені в позовних вимогах позивачки. Враховуючи наведене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
В подальшому позивачем подано заяву про зміну (уточнення) позовних вимог. У такій позивач уточнює прохальну частину позовних вимог, а саме просить: зобов'язати ОСОБА_3 знести за його рахунок відповідні частини житлового будинку літ. «А», частину літньої кухні літ. «Б», навіси та інші господарські споруди, відстійник мережі каналізації з каналізаційною трубою, яка виходить на вулицю у вигрібну яму, каналізаційну трубу, що проходить вздовж житлового будинку літ. «А», належного ОСОБА_1 , та які перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_3 на земельній ділянці площею 52,9 кв. м, яка розташована на належній на праві власності ОСОБА_1 земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0837 га, кадастровий номер № 5121210100:02:005:0056, в наступних межах: від існуючої огорожі між сторонами - до межі з наступними координатами поворотних точок (згідно висновку судового експерта ОСОБА_4 № 2-1176.24 від 22.07.2024 судової земельно - технічної експертизи у цивільній справі №494/1031/24)
Номера точок відповідно до плану меж земельної ділянки (Додаток 9 до висновку експерта Кріві К.В. № 2- 1176.24 від 22.07.2024)Координати
X Y
175221648,793408148,47
185221629,683408143,22
195221615,803408139,41
265221601,603408135,51
Уточнені позовні вимоги прийнятті до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач та представник позивача наполягали на задоволенні позовних вимог посилаючись на доводи викладені у позовній заяві, відповіді на відзив.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги заперечив на підставах викладених у відзиві та запереченнях. Просив залишити позовні вимоги без задоволення.
Ухвалою суду від 30 квітня 2025 було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0837 га, кадастровий номер № 5121210100:02:005:0056, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 664222 від 02.12.2011. На цій ділянці розташований житловий будинок, житловою площею 19 кв. м, загальною корисною площею 38,3 кв.м, господарські та побутові побудови: два сараю літ. «Б», «Ж», погріб літ. «Б», навіс «е», вбиральня «з», № 1-2 огорожа, належний на праві власності позивачу на підставі договору дарування від 11.04.1989.
Відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0722 га, кадастровий номер № 5121210100:02:005:0052, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На цій ділянці розташований житловий будинок, належний відповідачу на праві власності загальною площею (кв.м): 94, 4, житловою площею (кв.м): 65,1, одноповерховий житловий будинок - "А" з погосподарськими будівлями та спорудами: А-веранда; Б-літня кухня; В, Е, Ж-сарай; Г- гараж; Д-погріб, 3-убиральня, що вбачається з: інформаційної довідка №154279761, згідно якої ОСОБА_6 (мати відповідача ОСОБА_3 ) видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №299620 від 06.04.2012 року, свідоцтво про право власності від 11.11.1987 року виконавчого комітету Березівської міської ради народних депутатів Одеської області; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.06.2021, згідно якого ОСОБА_8 за свідоцтвом про право на спадщину від 22.06.2021 належить земельна ділянка за вказаною адресою.
Відповідно до зазначених документів земельні ділянки сторін є суміжними.
Так, згідно з договором купівлі-продажу від 02.09.1982 ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 купила 3/10 частин жилого будинку по адресу: АДРЕСА_1 житловою площею 30 кв. м., загальною площею - 57,5 кв. м. на земельній ділянці площею 600 кв. м. Жила частка 3/10 складає 11 кв.м. Дана частка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домолодіння виданого Березівською районною радою Одеської області від 06.11.1981, зареєстрованого в Березівському БТІ у кн. 6 стор. 110, реєстр 366.
Відповідно до свідоцтва про право особистої власності від 11.12.1987 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 . Дане свідоцтво зареєстроване в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації у реєстраційній книзі під № 5 реєстр 356-а стор. 110.
Випискою з рішення Березівської міської ради народних депутатів Одеської області № 13 від 15.09.1982 відведено ОСОБА_6 під будівництво індивідуального жилого будинку за адресою: АДРЕСА_2 площею 787 кв. м.
Відповідно до акту виносу в натурі земельної ділянки індивідуального забудовника від 06.12.1982 року з посиланням на рішення Березівської міської ради народних депутатів Одеської області № 13 від 15.09.1982 встановлено в натурі межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 787 кв.м.
Згідно з дозволом за підписом голови Березівської міської ради народних депутатів Одеської області від 07 грудня 1982 року ОСОБА_6 на підставі рішення № 13 від 15.09.1982 року надано дозвіл на провадження виробнично-будівельних, санітарно- технічних і спеціальних робіт з будівництва, які містяться в генеральному плані, погодженому з відділом комунального господарства виконкому Березівської міської ради народних депутатів на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Технічна документація затверджена: рішення міської ради, дозвіл на провадження робіт, генплан ділянки. Строк закінчення робіт 1985 рік. Роботи провадяться господарським способом.
Відповідно до акту про закінчення будівництва та ведення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 04.08.1987 будівництво за адресою: АДРЕСА_1 тривало з 1982 по 1987 рік. Будинок має корисну площу 94,4 кв. м., жилу- 65,1 кв. м. Надвірні споруди складаються з літньої кухні, гаражу, погребу, вбиральні, трьох сараїв. Відступлення від технічної документації не виявлено, дефектів і недоліків будівництва - не має. Комісією визнано, що в якісному відношенні роботи виконані: конструктивна частина - добре, зовнішнє архітектурне оформлення - добре, благоустрій земельної ділянки добре. Загальна оцінка будівництва - 14 721 крб. Комісія визнала, що пред'явлене до здачі в експлуатацію домоволодіння ОСОБА_6 слід вважати прийнятим в експлуатацію.
Згідно з випискою з рішення Березівської міської ради народних депутатів №15 від 05.11.1987 затверджені акти прийому в експлуатацію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 корисною площею 94,4 кв. м., жилою- 65,1 кв. м. та вирішено видати на ім'я ОСОБА_6 свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння.
Рішенням 32 сесії Березівської міської ради V скликання № 2003-V від 19.08.2010 уточнено площу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично складає 0,0722 га, про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_6 та про узгодження на виготовлення технічної документації із землеустрою по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідно до вказаного рішення ТОВ «Центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна «Будсервіс» 03.11.2010 було виготовлено та затверджено «Технічну документацію із землеустрою що складання державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , Березівської міської ради Березівського району Одеської області, код документації 2010МФ190ДБР000183», яка зберігається в Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель та надана Відповідачу згідно листа 12.03.2024 № 142/350-24.
Висновком відділу Держкомзему у Березівському районі Одеської області ГУ Держкомзему в Одеській області від 03.11.2010 № 2520 погоджено технічну документацію із землеустрою що складання державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , яка виготовлена ТОВ «Центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна «Будсервіс» та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 0,0722 га
Актом встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки наданої у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_6 від 19.07.2010 площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в погоджених межах складає 0,0722 га, в тому числі по угіддях: 0,0398 га - під забудовою, 0,0324 га - ріллі. У вказаному акті стоїть особистий підпис ОСОБА_1 , як суміжного землевласника та землекористувача та додано Додаток до акту експлікація земель земельної ділянки ОСОБА_6
22.06.2021 внесені відповідні зміни до Державного реєстру речових прав, номер запису про право власності 42623070 у зв'язку із видачою свідоцтво про право на спадщину № 381 від 22.06.2021. Власником належної земельної ділянки та житлового будинку є відповідач ОСОБА_3 .
Станом на 02.07.2024 ніяких змін не вносились до зменшення чи збільшення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа земельної ділянки становить 0,0722 га, що підтверджується витягом відомостей з Державного реєстру речових прав, номер інформаційної довідки 385226404.
Приблизно в 2016 році між сторонами виникли суперечки з приводу фактичних меж ділянок та будови відповідачем різних об'єктів, в тому числі, каналізації від свого будинку з виведенням побутових стоків у вигрібну яму.
Відповідно до листа ДАБІ від 18.10.2018 року № 1015-01/11-10307 вбачається що за адресою: АДРЕСА_1 проведено позапланову перевірку дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами проведення якої встановлено порушення вимог ДБН 360-92 пункту 3.25 б* (обладнання внутрішньо домової каналізації і виведенням побутових стоків у вигріб забороняється), чим порушено статтю 5 Закону України «Про основи містобудування». Вигрібну яму розташовано на відстані 2,2 м від стіни житлової будівлі сусідки ОСОБА_1 , а також 1,6 м від стіни житлового будинку ОСОБА_6 та за межами присадибної ділянки на АДРЕСА_1 . За виявленим фактом встановлено порушення вимог ДБН 360-92 пункту 3.25 б* (обладнання внутрішньо домової каналізації і виведенням побутових стоків у вигріб забороняється), чим порушено статтю 5 Закону України «Про основи містобудування». 26 травня 2016 року ДАБІ в Одеській області видано припис ОСОБА_6 щодо усунення порушення у сфері містобудівного законодавства (обладнання внутрішньодомової каналізації і виведенням побутових стоків у вигріб) шляхом приведення земельної ділянки у первинний стан до 26 травня 2016 року. За підсумками проведеної 28.08.2018 року перевірки ОСОБА_6 вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 26.05.2016 року зафіксовано, що відповідна вимога у встановлений термін не виконана.
Тому, ОСОБА_1 звернулась до атестованого судового експерта, уклала договір на проведення експертного дослідження, на вирішення експерта поставила наступні питання: І.Чи відповідає фактичне розташування земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0837 га, кадастровий номер №5121210100:02:005:0056, правовстановлюючим документам на зазначену земельну ділянку (координатам її земельної ділянки); якщо ні, то в чому полягають такі невідповідності? 2.Чи має місце накладення сусідньої земельної ділянки обмеженої фактичними межами за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0722 га, кадастровий номер № 5121210100:02:005:0052, або інших конструкцій, якими фактично користується ОСОБА_3 , на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0837 га, кадастровий номер № 5121210100:02:005:0056, що належить ОСОБА_1 ? Якщо так, то в чому полягають такі невідповідності (втручання з боку сусідньої земельної ділянки на земельну ділянку ОСОБА_1 )?
Відповідно до висновку експерта ОСОБА_4 № 2-1176.24 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи, складеної 22.07.2024, вбачається, що фактичні межі земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідають межам, визначеним координатами поворотних точок меж земельної ділянки за кадастровим номером 5121210100:02:005:0056, які представлені у технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 , де невідповідність виявлена по всьому периметру земельної ділянки:
-існує накладення сусідньої земельної ділянки обмеженої фактичними межами за адресою: АДРЕСА_1 , якою фактично користується ОСОБА_3 , на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0837 га, кадастровий номер 5121210100:02:005:0056, та складає 52,9 кв. м, а саме в точках 15-25-24-23-22-21-20-19-18-17-15;
-на зазначеній частині земельної ділянки площею 52,9 кв.м, яка належить ОСОБА_1 відповідно до меж, визначених каталогом координат поворотних точок, але якою фактично користується ОСОБА_3 , розташована частина житлового будинку літ. «А», частина літньої кухні літ. «Б», навіси та інші господарські споруди, які розташовані вздовж фактичної межі та які перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_3 , чим порушено вимоги нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме: п. 3.25*ДБН 360-92** “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п. 6.1.41ДБН Б.2.2-12:2019 “Планування та забудова територій»;
-також розташований відстійник мережі каналізації з каналізаційною трубою, яка виходить на вулицю у вигрібну яму, які перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_3 , при цьому каналізаційна труба проходить вздовж житлового будинку літ. «А» ОСОБА_1 , чим порушено вимоги нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме: п. 3.256*, п. 8.56 ДБН 360-92** “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», п. 6.1.42, п. 11.5.4 ДБН Б.2.2-12:2019 “Планування та забудова територій», п.4.4.4 ДСП 173-96 «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів»;
- фактична межа (огорожа) зміщена в бік земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 кадастровий номер 5121210100:02:005:0056, та потребує відновлення у відповідності до межі, визначеної каталогом координат поворотних точок, який представлений у технічній Документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Березівської міської ради Березівського району Одеської області за адресою: АДРЕСА_1 , складеній ТОВ «Центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна «Будсервіс» станом на 2010 р., а саме у відповідності до межі з наступними координатами поворотних точок:
Номера точок відповідно до плану меж земельної ділянки (Додаток 9 до висновку)Координати
XY
175221648,793408148,47
185221629,683408143,22
19 5221615,803408139,41
265221601,603408135,51
Рішенням Березівського районного суду Одеської області 25.02.2020 року у справі №494/451/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , Березівської міської ради Одеської області про поновлення права власності на земельну ділянку, третя особа - ОСОБА_3 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 11.04.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Березівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог про усунення перешкод та здійснення заходів щодо влаштування необхідних інженерно-технічних заходів для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі і карнизів будівлі на територію та стіни будівель належної позивачу земельної ділянки - скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні нею права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_3 влаштувати необхідні інженерно-технічні заходи для запобігання стіканню атмосферних опадів з покрівлі і карнизів належної ОСОБА_3 будівлі за адресою: АДРЕСА_1 на територію та стіни будівель належної ОСОБА_1 земельної ділянки. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справі № 494/451/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Березівського районного суду Одеської області від 25 лютого 2020 року у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку залишено без змін.
У постанові Верховного Суду у справі №494/451/19 серед іншого вказано наступне: «Встановивши, що ситуаційна схема з каталогом координат не можуть бути прийняті як беззаперечні докази факту перенесення відповідачем паркану і захоплення частини земельної ділянки ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в здійсненні права власності на земельну ділянку площею 0,0837 га за спірною адресою шляхом зобов'язання ОСОБА_6 відновити розмір та межі належної їй земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої ТОВ «ЦІОНМ «Будсервіс» в 2016 році, а саме відновити межові знаки за вказаною адресою та перенести фактично існуючі межі земельної ділянки й паркан в бік території земельної ділянки відповідачки в точці межі під межовим знаком № 8 (довжина цієї лінії межи між 1-8: 14,73 м) - на 1,15 м, в точці межі під межовим знаком № 7 (довжина цієї лінії межи між 8-7: 14,39 м) - на 0,62 м. Також суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що ОСОБА_1 не довела заявлених позовних вимог в заззначених частинах, оскільки висновку судової будівельно-технічної експертизи, який би підтвердив, що фактична межа між домоволодіннями АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 не відповідає межі, яка відображена в державних актах про право власності на земельні ділянки за цими адресами, відповідно від 02 грудня 2011 року та від 06 квітня 2012 року, з вказівкою дійсних розмірів та меж земельних ділянок сторін, якими обидві сторони фактично користуються, з встановленням наявності чи відсутності порушення відповідачем прав позивача, як власника земельної ділянки, не надала та відповідного клопотання про призначення такої експертизи в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заявила.»
Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною другою статті 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
У відповідності до частини 4 статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови (див. постанову Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року по справі № 642/7110/15-ц).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно ст. 82 ч.4 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об'єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним (див. постанову Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 520/17520/14-ц).
У постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 369/3261/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що за обставин справи, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки шляхом знесення усіх об'єктів, зокрема й самочинного, будівництва навіть у разі його державної реєстрації, здійсненого не власником або без його згоди. Власник вправі вимагати усунення із земельної ділянки усіх результатів діяльності (господарювання) відповідача на ній. Оцінка самочинності здійсненого будівництва не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки будь-яке будівництво на чужій земельній ділянці, має розглядатися як таке, що вчинене без правомірних підстав для ведення такої діяльності. Отже, відповідно до вимог цивільного закону незаконний набувач земельної ділянки не набуває права власності на збудовані ним за час незаконного володіння споруди і має право лише на належні йому будівельні матеріали та конструктивні елементи без набуття права власності на споруди, які їх складали.
Таким чином судом встановлено, що Акт встановлення (відновлення) в натурі меж спірної земельної ділянки наданої у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_6 від 19.07.2010 року підписала позивачка ОСОБА_1 , як суміжний землевласник та землекористувач.
Висновком відділу Держкомзему у Березівському районі Одеської області ГУ Держкомзему в Одеській області від 03.11.2010 № 2520 за підписом начальника відділу С.П.Дідур погоджено технічну документацію із землеустрою що складання державного акту на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , яка виготовлена ТОВ «Центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна «Будсервіс» та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку загальною площею 0,0722 га.
Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №299620 від 06.04.2012 року на ім'я ОСОБА_6 позивач не оспорювала. Будь-яких доказів на підтвердження оскарження рішень органів місцевого самоврядування чи оскарження їх дій чи бездіяльності суду не подала.
22.06.2021 внесені відповідні зміни до Державного реєстру речових прав, номер запису про право власності 42623070 у зв'язку із видачою свідоцтво про право на спадщину № 381 від 22.06.2021. Власником належної земельної ділянки та житлового будинку став відповідач ОСОБА_3 . Позивачем не доведено факт, що станом на 02.07.2024 року відповідачем з моменту видачі його матері державного акту на право власності на земельну ділянку, вносились зміни до технічної документації в частині зменшення чи збільшення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа земельної ділянки становить 0,0722 га, що підтверджується витягом відомостей з Державного реєстру речових прав, номер інформаційної довідки 385226404.
Пункт 4.4.4 ДСП 173-96, на який робить покликання у висновку експерт ОСОБА_4 № 2-1176.24 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи, складеної 22.07.2024 відсутній у Державних санітарних правилах планування та забудови населених пунктів, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України №173 від 19.06.1996 року. Окрім того, у суду є сумніви щодо правильності проведених обмірів експертом, так як експерту для проведення експертизи потрібен був доступ, у тому числі і до земельної ділянки, що належить відповідачу, останній такого доступу не надав, що визнається обома сторонами, однак не зважаючи на вказані обставини, експертом був підготовлений висновок від 22.07.2024 року.
Окрім цього, слід звернути увагу на ту обставину, що фактичні межі земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не відповідають межам, визначеним координатами поворотних точок меж земельної ділянки за кадастровим номером 5121210100:02:005:0056, які представлені у технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 , де невідповідність виявлена по всьому периметру земельної ділянки. Таким чином, не тільки в частині прилягання суміжної ділянки відповідача ОСОБА_3 . Вказане вбачається з висновку експерта від 22.07.2024 року за №2-1176.24.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що накладення земельних ділянок відбулось через помилки розробника технічних документацій, а саме ТОВ «Центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна «Будсервіс»,який вніс недостовірну інформацію до офіційних документів, змінив розташування точок координат земельної ділянки позивачки, внаслідок чого земельна ділянка останньої була накладена на земельну ділянку та будинок відповідача.
Висновок експерта ОСОБА_4 не може бути визнаний як беззаперечний доказ самочинного будівництва відповідача, оскільки не містить жодного посилання на такий факт з огляду на положення ч.1 ст. 376 ЦК України.
Суд бере до уваги обставини встановлені в постанові Одеського апеляційного суду від 11.04.2023 року по справі №494/451/19 з яких вбачається дослівно: «зі змісту архівної копії рішення Березівської міської ради народних депутатів від 02.03.1989 року, яка направлена до апеляційного суду Березівським районним відділом поліції, дане рішення стосується видачі попередньому власнику будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_9 свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння взамін старих правовстановлюючих документів, а також встановленням міської норми землекористування у розмірі 600 кв.м. та наданням надлишку земельної ділянки у розмірі 100 кв. м. у тимчасове користування ОСОБА_9 . Між тим у варіанті копії цього самого рішення, яке додано до матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 , вбачається, що надлишок площі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , який переданий у тимчасове користування ОСОБА_9 у 1989 році становить 253 кв.м. Даний варіант копії рішення від 02.03.1989 року вплинув на прийняття рішення Березівської міської ради від 29.09.1993 року про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за даною адресою саме площею 853 кв. м., яка була у 2010 році уточнена рішенням Березівської міської ради до 837 кв. м. за заявою самої ж ОСОБА_1 і саме така площа була включена у державний акт про право приватної власності від 02.12.2011 року».
Дані суперечності про які зазначено в Постанові Одеського апеляційного суду від.11.04.2023 року, шо містяться в технічній документацій на земельну ділянку ОСОБА_1 , останньою не спростовані під час розгляду даної справи, при цьому на підставі, у тому числі, вказаної технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_1 , експертом було проведено судово земельно-технічну експертизу від 22.07.2024 року, на підставі якої позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, що дає обгрунтовані сумніви у правильності висновків експертизи.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» від 21.04.2016 р., вказав, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2020 року по справі № 296/5460/17.
У постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-137цс14 зроблено висновок, що «правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Отже, вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою (постанова Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року у справі №458/1173/14-ц).
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Вимоги до доказів встановлені ст.77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.ст. 4,12,13,79 ЦПК України, позивач сам визначає зміст позовних вимог, викладає обставини, якими обґрунтовуються вимоги, а суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Право визначення підстав та предмету позову належить виключно позивачу і суд сам за власною ініціативою їх змінити не може.
Зі змісту позову та наданих позивачем та його представником пояснень вбачається, що останні обґрунтовували позовні вимоги тим, що зведені будівлі відповідачем, а саме: частина житлового будинку, частина літньої кухні, навіс та інші господарські споруди, відстійник мережі каналізації з каналізаційною трубою, яка виходить на вулицю у вигрібну яму, каналізаційна труба, що проходить вздовж житлового будинку порушують права позивача на його право власності.
Суд, згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
Суд зауважує, що захисту в судовому порядку з підстав, передбачених ст.ст.321, 391, 376 ЦК України, підлягає лише тільки дійсне порушене право, і позивачем не доведено, що внаслідок самочинного будівництва, порушено права позивача.
Крім того, відповідно до статтей 16, 386, 391 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.
Таким чином за позовом фізичної особи, рішення про знесення самочинного будівництва може бути ухвалено на підставі ст. 391 ЦК України в разі доведеності нею факту створення їй перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.
Частиною 1 п. 22 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Відповідно до ч. 1, 3-5 п.24 Постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проєкту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проєкту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.
Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов'язання здійснити перебудову.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Таким чином, положення ч.7 ст. 376 ЦК України передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування лише у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від її проведення.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14.
З'ясування питань про можливість проведення відповідної перебудови потребує спеціальних знань, і відповідь на ці питання можливо отримати за результатами проведеної відповідної експертизи, клопотання про призначення якої позивачем та/або її представником під час підготовчого провадження розгляду справи не заявлялося, і така експертиза не проводилася на замовлення сторони позивача.
ВС у постанові 320/1889/17 від 31.05.2021 року, зазначає, що відповідно до вимог частини сьомої статті 376 ЦК України для задоволення позову у цій категорії справ (про знесення самочинно збудованого нерухомого майна) необхідна наявність таких фактів, як неможливість перебудови об'єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (№ 46577/15) від 21 квітня 2016 року, підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Таким чином, знесення самочинного будівництва, є крайнім заходом і можливе лише тоді, коли використані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення перебудови. Разом з тим, власник на підставі статей 391,376 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності в тому числі і знесення самочинного об'єкт нерухомості при доведеності факту порушення його прав таким будівництвом.
Таким чином, сам по собі факт здійснення відповідачем самочинного будівництва, не є самостійною підставою для задоволення вимог позивача про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання пункту 1 ч.7 ст.376 ЦК України, тому суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені при подані позову слід залишити за позивачем.
Окрім того, відповідач просив стягнути на його користь витрати пов'язані з отриманням правової допомоги в розмірі 37592 грн. 00 коп. На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу відповідачем надано суду Акт про надання правничої (правової допомоги до договору №13 від 25.04.2024 року), квитанцію прибуткового касового ордеру від 26 квітня 2024 року, ордер №13 від 25.04.2024 року про надання правничої допомоги.
08.09.2025 року представником відповідача подане клопотання про зменшення стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу до суми 5000 гривень, у зв'язку з тим, що вид та розмір витрат наведених в акті про надання правової допомоги є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.
Згідно ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Факт отримання відповідачем ОСОБА_3 правничої допомоги під час розгляду даної справи в суді підтверджується ордером №13 від 25.04.2024 року, актом про надання правничої (правової) допомоги до договору №13 від 25.04.2024 року, квитанцію прибуткового касового ордеру від 26 квітня 2024 року.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У постанові Великої Палати Верховного Суду 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновок, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18, зроблено висновок, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу
Враховуючи, що представник відповідача не брала участь в судових засідання в режимі відеоконференції, акт про надання правничої (правової) допомоги містить ряд дій як стосуються складення та оформлення процесуальних документів до Одеського апеляційного суду, у квитанції прибуткового касового ордеру зазначено про оплату ОСОБА_3 адвокату Голісовій Н.М. 20000 грн., а не суми в 37592, що заявлена в Акті по надання правничої (правової) допомоги від 25.04.2025 року , з урахуванням клопотання представника позивача про зменшення до оплати витрат на правову допомогу, а також враховуючи співмірність витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд приходить до висновку, що вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягають задоволенню частково в розмірі 11500,00 грн., що буде відповідати вимогам розумності, справедливості та пропорційності.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.15,16,18, 376 ЦК України, ст.ст.2,4, 13,76-77,79, 80-82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про знесення самочинного будівництва - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11500 (одинадцяти тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлено 11.09.2025 року о 13 год 35 хв.
Суддя Панчишин А.Ю.