Єдиний унікальний номер 317/1858/25
Провадження № 2/317/1056/2025
(заочне)
10 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Качана А.В.
за участі:
секретаря судового засідання Герман В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Покровська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини,-
До Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Покровська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживають разом за адресою АДРЕСА_1 .
Батьком ОСОБА_4 згідно свідоцтва про народження є відповідач ОСОБА_2 , який на теперішній час перебуває та проживає на тимчасово окупованій території у селі Білозерка Запорізької області.
Відповідно до рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.10.2016 по справі № 182/3774/16-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано.
В березні 2025 року ОСОБА_1 , як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_4 звернулась до Відділу «Центр надання адміністративних послуг Покровської сільської ради» із заявою про реєстрацію місця проживання дитини, в якій просила зареєструвати її місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, Покровською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області листом від 25.02.2025 за вих. № 283 повідомлено, що розгляд даного питання не входить до компетентності виконавчого органу та порадили звернутися до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області для вирішення питання реєстрації місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 без дозволу батька, тобто у реєстрації місця проживання дитини відмовлено.
Зазначає, що було відмовлено через відсутність письмової згоди батька.
Позивач зазначає, що ОСОБА_4 , на час звернення щодо реєстрації його постійного місця проживання до відповідача із заявою, виповнилося 14 років.
Позивач зазначає, що власником домоволодіння є батько позивачки ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, виданий виконавчим комітетом Менжинського сільської ради народних депутатів Дніпропетровської області, який надає згоду на реєстрацію онука ОСОБА_4 у належному йому на праві власності житловому будинку.
Позивач зазначає, що норми Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зокрема його положень, які стосуються реєстрації місця проживання (перебування), не містять прямої вказівки (вимоги) про те, що для реєстрації місця проживання дитини віком від 14 до 18 років за адресою зареєстрованого/задекларованого місця проживання одного з батьків потрібна згода другого з батьків, який проживає окремо.
Позивач просить суд надати дозвіл на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 без письмової згоди батька ОСОБА_2 та зобов'язати виконавчий орган Покровської сільської ради Дніпропетровської області здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , без згоди батька.
21.04.2025 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області позовну заяву залишено без рух, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної зави.
13.05.2025 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
08.07.2025 ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача адвокат Малишевський О.І. та позивач, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили. Проти заочного розгляду справи не заперечували.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Покровська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області у судове засідання не з'явився. 08.09.2025 подав до суду заяву у якій просив суд розглядати справу без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, 27.05.2025 до суду надіслав заяву у якій просив справу розглядати без його участі, на задоволенні позову наполягає.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому ЦПК України порядку, відзив на позов не надав, із заявою про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався.
За таких обставин суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України розглядати справу у заочному порядку за наявними в ній матеріалами та доказами, поданими позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 04.04.2006 перебували у зареєстрованому Менжинською сільською радою Нікопольського району Дніпропетровської області шлюбі (актовий запис № 03), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 40).
19.10.2016 рішенням Нікопольського міжрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 182/3774/16-ц шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано (а.с. 43).
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 42).
Позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 38-39).
Як вбачається з відповіді УДМС України в Запорізькій області від 09.05.2025 відповідач ОСОБА_2 з 29.06.2016 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 54).
Відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказ Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 Великобілозерська сільська територіальна громада є тимчасово окупованою з 26.02.2022.
Отже, судом встановлено що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований на тимчасово окупованій території.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 05.11.2024 № 2024/013364953 відомості про реєстрацію сина позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутні.
З метою належного оформлення місця проживання ОСОБА_4 і у зв'язку з досягненням сином 14-річного віку, позивач як законний представник неповнолітнього сина ОСОБА_4 звернулась до Відділу «Центр надання адміністративних послуг Покровської сільської ради» із заявою про реєстрацію місця проживання дитини, в якій просила зареєструвати її місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить батьку позивача ОСОБА_3 (а.с. 46).
Як вбачається з наявної в матеріалах справи заяви-згоди від 01.04.2025 ОСОБА_6 надав свою згодну на реєстрацію місця проживання свого онука ОСОБА_4 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 47).
За наслідками розгляду заяви у реєстрації місця проживання було відмовлено, оскільки заявник не подав згоду другого законного представника дитини (батька), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 25.02.2025 № 283 (а.с. 45).
Відповідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, у якому вона проживає постійно або тимчасово. Згідно із ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Якщо батьки дитини проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
В матеріалах справи не міститься доказів того, що між сторонами наявний спір про проживання дитини із матір'ю і батьком, який підлягав би вирішенню на підставі статті 161 СК України.
Звертаючись до суду із позовом, позивач просила надати дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 14, 15Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265., дитина віком від 14 років самостійно декларує місце свого проживання за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання батьків або інших законних представників чи одного з них без їх згоди. Дитина віком від 14 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж задеклароване/зареєстроване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них. У разі декларування місця проживання у гуртожитку на період здобуття освіти така згода не надається.
Особи, які досягли 14-річного віку, самостійно подають заяву про реєстрацію місця проживання (перебування) (п. 31 Порядку).
У разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших законних представників такої особи. Згода не надається у разі коли особа є здобувачем освіти та здійснює реєстрацію свого місця проживання (перебування) в гуртожитку, що належить до сфери управління закладу освіти (п.32).
Відповідно до пункту 35 Порядку, для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає в тому числі, документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж зареєстроване або задеклароване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку, встановленого статтею 15 цього Закону.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що рішення суду про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька є самостійною підставою для реєстрації дитини.
Частина перша статті 15 ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Як зазначено у статті 3 Конвенції «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Частинами першою та другою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Враховуючи, що син позивачки проживає разом з матір'ю, спір про місце проживання дитини, який підлягав би вирішенню на підставі статті 161 СК України, між сторонами відсутній, батьки зареєстровані за різними адресами, згоду батька позивачка не може отримати оскільки останній проживає на тимчасово окупованій території, суд приходить до висновку, що в інтересах дитини необхідно надати дозвіл на реєстрацію дитини за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди батька ОСОБА_2 . Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання виконавчого органу Покровської сільської ради Дніпропетровської області здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , без згоди батька, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 17 ЦК України визначено, що орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом
Наведене свідчить, що захист прав та інтересів особи здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування, судом відповідно до своїх дискреційних повноважень.
Водночас, суд не вправі підміняти будь-який орган державної влади або орган місцевого самоврядування, приймати замість нього конкретні рішення чи давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого органу, а тому суд вважає, вимога позивача про зобов'язання Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області здійснити реєстрацію місця проживання є безпідставною.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно позиції Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму № 13 від 24.10.2008, суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень та з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
При цьому, суд не вправі перебирати на себе повноваження державних органів, чи органів місцевого самоврядування, визначених законом, суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта.
Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 06.09.1978, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 09.06.2005, «Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17.12.2004 - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Суд зауважує, що він є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи, тому позовна вимога про зобов'язання Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , без згоди батька не підлягає задоволенню, оскільки вирішення вказаного питання належить до виключної компетенції органу та не належить до компетенції суду. Відтак, суд не повноважний перебирати функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання здійснити реєстрацію ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.
З наведених підстав, суд приходить до висновку що позов підлягає частковому задоволенню в частині надання дозволу на реєстрацію дитини за адресою: АДРЕСА_1 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 .
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки рішенням суду задоволено одну з двох заявлених позовних вимог (1/2), суд приходить до висновку що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1/2 суми с сплаченого судового збору, що становить 605 грн. 60 коп. (1211,20 грн. / 2 = 605,60 грн.)
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Покровська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 про надання дозволу на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини- задовольнити частково.
Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 без письмової згоди батька ОСОБА_2 .
В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Представник позивача: адвокат Малишевський Олег Ігорович, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Третя особа: Покровська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 04340342, адреса: 53273, Дніпропетровська область, Нікопольський район, село Покровське, вулиця Калнишевського, буд. 19-Б.
Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя А.В. Качан