308/13082/25
11 вересня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., за участі особи, яка притягається до відповідальності, свідка ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи, що надійшли від НОМЕР_1 прикордонного загону відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аспірант в Київському авіаційному інституті м. Києва, паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав №8018 від 18.04.2024, місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №351824 від 24.08.2025, згідно з яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , о 20 год. 35 хв. 24 серпня 2025 року на відстані 850 метрів до державного кордону України, но напрямку 288-289 прикордонних знаків (Оноківська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області) інспектором групи моніторюгу обстановки був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_2 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку в пішому порядку, поза межами встановлених пунктів пропуску через державний кордон. Своїми діями порушив вимоги ст. 9. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, чим вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КупАП.
Особа, яка притягається до відповідальності громадянин ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти складеного протоколу. Пояснив, що 24.08.2025 з товаришом з Ужгорода катався на велосипеді, доїхали до " ОСОБА_3 ", на автозупинці вирішили відпочити, туди під'їхав автомобіль з прикордонниками для перевірки документів. При собі мав особисті документи, був на велосипеді, легко одягнений, закордонного паспорту не мав, грошей не мав. Згідно з картами відстань до кордону становить 1700 м, а не 850 м, як зазначено у протоколі. Затримали о 20.00, а не як зазначено у протоколі. Є аспірантом, має бізнес в Україні, проживає з сім'єю в Ужгороді з травня. Просив закрити провадження у справі.
Захисник ОСОБА_2 адвокат Соцький Е.Ю. подав письмові заперечення на протокол, просив закрити провадження у справі. Просив долучити докази, витребувати докази.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_1 , що проживає: АДРЕСА_2 , повідомив, що того дня катався з ОСОБА_2 на велосипеді, наміру перетинати кордон не мали, опору не чинили.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, заслухавши учасників, суд приходить до наступних висновків.
За положеннями ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.204-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено порядок перетинання державного кордону. Так, зокрема, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України. Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку. Статтею 12 вказаного закону передбачено, зокрема, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Таким чином, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є доведення об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони правопорушення.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з вимогами ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 цього ж Кодексу.
Згідно ст.10 КупАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
На доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення суду надано протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №351824 від 24.08.2025; протокол про адміністративне затримання від 24.08.2025 року; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 24.08.2025; копію паспорта; рапорт від 24.08.2025; схему місця затримання правопорушника від 24.08.2025; пояснення ОСОБА_2 про відсутність наміру у перетині держаного кордону, оскільки наявна відстрочка. Під час розгляду справи додатково подано суду адвокатом Соцьким Е.Ю. роздруківки скріншотів з додатку Apple Fitness, з сервісу ОСОБА_4 , листування у Facebook Messenger, копію договору оренди квартири в м. Ужгород від 03.05.2025 (на період з 03.05.2025 по 03.11.2025) (не підписаний), копії довідки про навчання в аспірантурі НАУ та витягу з додатку «Резерв+», копія витягу з ЄДР щодо ФОП ОСОБА_2 , копії свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження сина. У судовому засіданні був допитаний свідок, який заперечив намір перетину кордону ОСОБА_2 . У сукупності надані суду докази свідчать про відсутність у діях ОСОБА_2 об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Поряд з цим, у задоволенні клопотання про витребування доказів слід відмовити, оскільки в матеріалах справи наявна відповідь про відсутність таких у НОМЕР_1 Прикордонного загону ДПС.
Отже, сукупність зібраних у справі доказів не дозволяє з'ясувати об'єктивну та суб'єктивну сторону вказаного адміністративного правопорушення. У даній справі не доведено ні події, а ні складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, про вчинення якого складено протокол відносно ОСОБА_2 . За наведеного, приходжу до висновку, що викладені в протоколі обставини того, що ОСОБА_2 здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України, є сумнівними.
Виходячи зі змісту положень ст. ст. 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та одних із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. За приписами КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення, у якому викладається суть правопорушення, при доведеності складу якого в діях певної особи, вона може бути піддана заходам впливу, різновидом якого є стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
У відповідності до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на їх користь.
Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Керуючись ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
В силу положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, приходжу до переконання, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, а відтак, з точки зору достатності доказів, матеріали справи не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в його діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.204-1 КУпАП, а тому провадження в даній справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу вказаного правопорушення.
Керуючись ст. 204-1, 247, 283, 284, 287-291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
У задоволенні клопотання про витребування доказів відмовити.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч.1 ст. 204-1 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Закарпатської області І.В. Логойда