Миколаївський районний суд Одеської області
Справа № 508/352/25
Номер проведження 2/508/225/25
11 вересня 2025 року
Миколаївський районний суд
Одеської області
В складі головуючого судді Горобця В.Л.
Секретаря Товт Т.В.
Розглянувши у підготовчому судовому засіданні в селищі Миколаївка цивільну справу у відкритому підготовчому засіданні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, з 05 липня 2023 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України. Шлюб зареєстровано Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса ), актовий запис № 228.
Так як сімейне життя з відповідачем не склалося, позивачка звернулась до Миколаївського районного суду Одеської області із позовною заявою про розірвання шлюбу. Шлюб між ними ще не розірвано, триває процес розлучення.
Перебуваючи в шлюбі з відповідачем, а саме: 24.04.2024 року сторони придбали автомобіль марки СНЕVRОLЕТ АVЕО червоного кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Право власності на вказаний автомобіль зареєстровано на відповідача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності на транспортний засіб, копія якого додається. Реєстрацію вищевказаного транспортного засобу було здійснено в Сервісному центрі МВС №5148.
Вищезгаданий транспортний засіб по сьогоднішній день знаходиться у користуванні відповідача. Документи - оригінали а саме: Договір купівлі-продажу автомобіля, свідоцтво про реєстрацію права власності на автомобіль також знаходиться у відповідача.
Автомобіль придбано за сумісні кошти подружжя.
З огляду на те, що відповідач по справі постійно провокує скандали з приводу спільного майна та самовільно, без її згоди забрав собі у користування автомобіль марки СНЕVRОLЕТ АVЕО червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, тому позивачка змушена звернутись до суду.
Оскільки, майно було придбане нею та відповідачем в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивачка має намір поділити вищезазначене майно, в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до висновку від 25.04.2025 року ринкова вартість автомобіля марки СНЕVRОLЕТ АVЕО, реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату оцінювання складає 146759 ( сто сорок шість тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять ) гривень.
В підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з*явилася, але до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, на своїх позовних вимогах наполягала.
Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги позивачки визнає повністю.
Відповідно до ст. 200 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем суд ухвалює рішення в підготовчому засіданні.
Згідно ст. 247 ч. 2 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, які беруть участь у справі, фіксуваня судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
В судовому засіданні встановлено, що сторони за час спільного проживання в зареєстрованому шлюбі придбали майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: 24.04.2024 року сторони придбали автомобіль марки СНЕVRОLЕТ АVЕО червоного кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Право власності на вказаний автомобіль зареєстровано на відповідача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності на транспортний засіб, копія якого додається. Реєстрацію вищевказаного транспортного засобу було здійснено в Сервісному центрі МВС №5148.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Ст. 81 цього кодексу визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту ( стаття 61 СК України ).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки ( частина друга статті 364 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України ).
Частинами 1,2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони визнали, що 24.04.2024 року сторони придбали автомобіль марки СНЕVRОLЕТ АVЕО червоного кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Право власності на вказаний автомобіль зареєстровано на відповідача, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію права власності на транспортний засіб, копія якого додається. Реєстрацію вищевказаного транспортного засобу було здійснено в Сервісному центрі МВС №5148, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України даний факт доказуванню не підлягає.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п'ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України ,кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав від інших співвласників грошову або іншу матеріальну компенсацію вартості його частки, припиняється з дня її отримання.
Результати аналізу зазначеної правової норми дають підстави для висновку, що у випадку надання співвласником згоди на припинення його права на частку у спільній частковій власності з одержанням від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, ризик невиплати такої грошової компенсації несе саме співвласник, який заявив вимогу про припинення його права на частку у майні.
Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.
Оцінюючи положення частини п'ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, Верховний Суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.
Аналогічні висновки висловлені, зокрема у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі N 210/4854/15-ц (провадження N 61-30421св18) та від 03 червня 2020 року у справі N 487/6195/16-ц (провадження N 61-46326св18).
Виходячи з аналізу зазначеної норми та враховуючи положенняст.ст. 21,24,41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 319, 358 та 361 ЦК України право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і такому праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов'язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду судом справи.
Оскільки спірний автомобіль знаходиться у користування відповідача, з нього підлягає стягненню грошова компенсація у розмірі 73379,50 грн. за частку позивача у транспортному засобі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі 4184,40 грн.
Керуючись ст. ст. 200, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 60, 61, 63, 69-71 СК України, ст. ст. 368, 372 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 та ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 автомобіль марки CHEVROLET AVEO, червоного кольору, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 та поділити спільне майно подружжя наступним чином:
Залишити у власності ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , автомобіль, марки CHEVROLET AVEO, червоного кольору, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошову компенсацію за 1/2 ринкової вартості автомобіля марки CHEVROLET AVEO, червоного кольору, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 73379,50 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , понесені судові витрати в сумі 4184,40 ґрн., до складу яких входить: судовий збір: 1211,20+1467,60 витрати за незалежну оцінку ринкової вартості автомобіля 900,00 грн., судовий збір по забезпеченню позову в сумі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення, а стороною, що не була присутньою в судовому засіданні, з дня отримання копії рішення до Одеського апеляційного суду.
Суддя: Горобець В.Л.