10.09.2025
Справа № 497/1646/25
Провадження № 3/497/547/25
10.09.2025 року м.Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря судового засідання - Мунтянової В.Р.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград, справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Болградського РВП ГУНП в Одеській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Червоноармійське Болградського району, Одеської області, громадянина України, який відповідно до протоколу не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 04.03.2005 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
21.03.2025 року постановою Болградського районного суду Одеської області громадянин ОСОБА_1 був визнаний виним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Однак, 10 липня 2025 року об 11:07 годині, громадянин ОСОБА_1 в с.Кубей Болградського району по вул.Степова, буд.14, керував мотоблоком HOLLSTER 1100 у складі з причепом з явними ознаками алкогольного сп'яніння (почервоніння очей, різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням алкотестера Драгер 6820 та в Болградській центральній районній лікарні - відмовився.
Своїми діями останній вдруге порушив вимоги ст.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст.130 ч.3 КУпАП.
З цих підстав поліцейським Болградського РВП ГУНП в Одеській області Топаловим Д.І. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР №387035 від 10.07.2025 року. Керуючись ст.266 КУпАП поліцейським під час складання протоколу проводилася відео зйомка на поліцейську бодікамеру на підставі Закону України №1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху».
Поліцейський, складаючи відносно цієї особи протокол про адміністративне правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку, вбачав в діях цієї особи правопорушення.
Про час та дату розгляду матеріалів суд повідомляв особу, відносно якої складено протокол згідно вимог чинного законодавства шляхом надіслання судової повістки-виклику (а.с.13) за адресою вказаною ОСОБА_1 під час складання протоколу: АДРЕСА_1 (а.с.2, 14), що підтверджується відеозаписом.
Разом з цим, до суду повернулося рекомендоване повідомлення, з відміткою про отримання адресатом особисто (а.с.18).
З огляду на вищевикладене суд вважає, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дачу, час і місце судового розгляду, однак про причини неявки суд не повідомив та не звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи.
В матеріалах наявна заява ОСОБА_1 про визнання винуватості та розгляд справи у його відсутність (а.с.2).
Відповідно до ч.1 та 2 ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Частиною 1 ст.277 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Наразі вжито всі необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, у зв'язку з чим причини неявки правопорушника до суду визнані неповажними.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (справа «Каракуця проти України»).
Таким чином, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 повідомлявся належним чином та завчасно про судовий розгляд справи, вказаний час є достатнім для організації з'явлення до суду чи забезпечення участі у справі захисника, подачі доказів та повідомлення суд про необхідність відкладення розгляду справи, при чому матеріали справи містять необхідні матеріали для її розгляду по суті, а також враховуючи, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1
Вивчивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи про адміністративне правопорушення, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з ч.3 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за аналогічне правопорушення.
Зі змісту вказаної норми закону вбачається, що особу, яка керує транспортним засобом, може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у випадку, коли ця особа саме умисно вчиняє дії, які спрямовані на ухилення від проведення такого огляду, тобто свідомо та умисно вчиняє дії, які свідчать про її небажання проходити огляд для встановлення наявності стану сп'яніння.
Адміністративна відповідальність за ч.3 ст. 130 КУпАП настає за дії, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, якщо вони вчинені повторно тричі протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений:?
- ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції чинній на час вчинення правопорушення);?
- Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року за N 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 року за N 1413/27858 (надалі Інструкція);?
?- Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 8 липня 2015 року №476, від 28 жовтня 2015 року N 888 (надалі Порядок);?
Інструкція […] визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду (п.1).?
Крім того, зазначений вище Порядок […] визначає процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - огляд), і проведення такого огляду.?
Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.?
Огляд проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).?
При складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП - поліцейський не звільняється від обов'язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів, в тому числі фіксування відмови від проходження огляду водієм.?
Протокол про адміністративне правопорушення є тим єдиним доказом, який мав би підтвердити повністю і беззаперечно винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у разі визнання його належним і допустимим доказом.?
Відповідно до п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.?
З викладеного слідує, що інспектор поліції повинен запропонувати водієві пройти огляд на стан сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу за місцем зупинки транспортного засобу в разі наявності у нього ознак такого сп'яніння, і лише в разі відмови від такого огляду або незгоди з його результатами повинен запропонувати пройти такий огляд в медичній установі.?
Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, з наступними змінами -? водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.?
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №387035 від 10.07.2025 року, (а.с.1). Суд визнає цей доказ таким, що складений повноважною особою, а саме інспектором Болградського РВП ГУНП в Одеській області, який відповідно до абз. 1 п.1 ч.1 ст.255 КУпАП є уповноваженою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції) на складання протоколів про адміністративні правопорушення, у тому числі за ст. 130 КУпАП;
- відеозаписом фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , якого було зупинено працівниками поліції. Проходити обстеження на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» не погодився (а.с.4);
-направленням на медичну перевірку на стан алкогольного сп'яніння від 10.07.2025 на ім'я ОСОБА_1 (а.с.6);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів (а.с.7);
- копією постанови Болградського районного суду Одеської області від 21.03.2025 року справа №497/388/25 (а.с.8-9),
- довідкою Болградського РВП ГУНП в Одеській області про те, що ОСОБА_1 протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП (а.с.8-9);
- копією паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 (а.с.5).
Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст.266 КУпАП.
Зі змісту ч.1 ст.266 КУпАП слідує, що оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2 Розділу І «Загальні положенні» Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У п. 3 Розділу І «Загальні положення» Інструкції визначені ознаки алкогольного сп'яніння, які дають підстави поліцейському вважати, що особа перебуває у стані сп'яніння, серед яких визначено різкий запах алкоголю з порожнини рота, які були виявлені поліцейським у особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 а тому були підстави для проведення його огляду.
Відповідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З огляду на приписи ст. 251 КУпАП зазначені документи є належними та допустимими доказами в справі про адміністративне правопорушення, тоді як в судове засіданні ОСОБА_1 не прибув і не спростовував свою винуватість та досліджені докази, оскільки був відсутній в судовому засіданні.
Протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою, про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, є найважливішим джерелом доказів у справах.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою посадовою особою, його зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Статтею 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи …
При цьому при визначенні нормативного акту, що передбачає відповідальність за вчинене ОСОБА_1 правопорушення суд виходить з такого.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19.12.2008 р., «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті, при розгляді кримінальних та адміністративних справ зазначених категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, примітки до ст.286 КК, ч. 7 ст.121 КУпАП,п.1.10ПДР.
Після прийняття вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України та внесення змін до неї ст. 121 КУпАП неодноразово змінювалася, та станом на час розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення, поняття «транспортні засоби» визначено у ч. 12 ст. 121 КУпАП, згідно якій під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
При цьому слід звернути увагу на те, що у примітці до ст. 286 КК дещо по іншому визначене поняття транспортного засобу, а саме відповідно до неї під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.
Відмінність полягає у тому, що ч. 12 ст. 121 КУпАП до транспортних засобів, окрім інших, віднесені інші транспортні засоби, а приміткою до ст. 286 КК інші механічні транспортні засоби. Ці поняття не є тотожними, і кожне з них визначене у п.1.10. ПДР.
Так, згідно п. 1.10. ПДР механічний транспортний засіб це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна; цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Тоді як транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Отже, особливістю механічного транспортного засобу є приведення його в рух з допомогою двигуна, тоді як для транспортного засобу ця особливість не властива, це лише пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Тобто поняття «транспортний засіб» є більш широким ніж поняття «механічний транспортний засіб» та перше поняття охоплює друге. Відмінність механічного транспортного засобу від транспортного засобу полягає в обов'язковій наявності двигуна у першому або електродвигуна потужністю понад 3 кВт, і у необов'язковій його (їх) наявності у другому.
Виходячи з викладеного та з п. 1.10. ПДР, не всі транспортні засоби є механічними транспортними засобами, але всі механічні транспортні засоби є транспортними засобами, зокрема, велосипед та причіп є транспортними засобами, але не механічними.
Враховуючи, що до сфери регулювання ч.12 ст.121 КУпАП віднесені адміністративні правопорушення на транспорті, то саме її положення, а не положення примітки до ст.286 КК України слід застосувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 як спеціальної норми. А тому відповідальність за ст. 130 КУпАП настає при описаних в її диспозиції обставин під час керування саме транспортних засобів в розумінні ч. 12 ст. 121 КУпАП.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 керував мотоблоком у складі причепу, то він керував транспортним засобом в розумінні ч.12 ст. 121 КУпАП, а тому підпадає під регулювання ст. 130 КУпАП.
При розгляді даних матеріалів, особою відносно якої складено протокол не було надано доказів на спростування обставин, викладених в протоколі, та на підтвердження доводів стосовно відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.
Вимогами ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При розгляді цих матеріалів справи про адміністративне правопорушення суд під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог КУпАП.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що з огляду на стандарт «доведеності вини поза розумним сумнівом» в діях ОСОБА_1 було встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, які обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Суд приймає до уваги, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, і будь-які твердження водія, його особистість, не можуть бути пом'якшуючою підставою для призначення стягнення за ст.130 ч.3 КУпАП, крім того, санкція цієї статті не передбачає альтернативні види стягнень.
Слід зважити на ті обставини, що ОСОБА_1 протягом року чотири рази притягувався до відповідальності за ст.130 КУпАП, накладені стягнення у вигляді штрафу до теперішнього часу не виконав, що свідчить про те, що дане стягнення не є достатнім для виправлення та перевиховання цієї особи, і не є стримуючим фактором для вчинення нових порушень.
З урахуванням викладеного, при обранні міри адміністративного стягнення, враховуючи обставини вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, зважаючи на те, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вказані правопорушення, проте на шлях виправлення не став та продовжує вчиняти аналогічні правопорушення, адміністративні стягнення у вигляді штрафу у добровільному порядку у встановлений строк не виконує, суд приходить до переконання про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за санкцією ч.3 ст.130 КУпАП у виді адміністративного арешту на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, що буде відповідати характеру та тяжкості вчинених ним адміністративних правопорушень.
Щодо можливості призначення особі покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли така особа на момент вчинення правопорушення не мала посвідчення на право керування транспортними засобами, то суд виходить з того, що згідно з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, зробленого в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 особі, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Об'єднана палата ККС ВС навела такі аргументи:
-призначене засудженому покарання без додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання;
-таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості.
ОП ККС ВС звернула увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши в передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання ДТП в такому випадку є значно вищою, а тому запобігальна мета додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в такому разі набуває особливого значення.
Об'єднана палата ККС ВС наголосила, що «підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює запобігальну мету покарання».
Тим самим, дана думка суду касаційної інстанції, враховується судом, у світлі норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з метою однакового застосування всіма судами загальної юрисдикції норм законодавства та уникнення неоднозначного тлумачення норм права.
При цьому, суд не має достатніх підстав для застосування до порушника адміністративного стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, оскільки, в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи щодо належності ОСОБА_1 на праві приватної власності транспортного засобу мотоблоку HOLLSTER 1100.
Враховуючи актуальність проблеми керування водіями транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння та збільшення за останній час кількості ДТП в Україні за участі таких водіїв, суд приходить до висновку про доцільність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення, яке відповідає карній, превентивній та виховній функціям адміністративної відповідальності.
Суд враховує також висновки із рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Крім того, відповідно до ст.40-1КУпАП таст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605.60 гривень.
Керуючись ст.ст.9-11, 33, 40-1, 130, 221, 283-285 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі санкції цієї статті призначити йому адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 15 (п'ятнадцять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять (10) років, без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605.60 гривень (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Реквізити для оплати судового збору:
отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
код за ЄДРПОУ 37993783
банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001
код класифікації доходів бюджету 22030106
Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом на вказаний строк після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права, згідно ст. 317-1 КУпАП.
Постанова суду у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області, який виніс постанову.
Суддя: С.В.Кодінцева