83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.12.06 р. Справа № 20/302пн
Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмет», м.Донецьк
до відповідача Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька», м.Донецьк
про визнання права власності
Рішенням господарського суду Донецької області задоволенні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмет», м.Донецьк, до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька», м.Донецьк, про визнання права власності на будівлю складу-боксу, розташовану за адресою: м.Донецьк, вул. Заводська, буд. 254 (літера К-1), площею 992,4 м.кв., придбану на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2002 р.
У позовній заяві та в уточненнях до неї позивач також просив суд стягнути з відповідача судові витрати зі сплати держмита, інформаційно-технічних послуг та послуг адвоката в сумі 700,00 грн.
Вищевказаним рішенням питання про розподіл господарських витрат не вирішено.
Позивач по справі звернувся до суду із заявою про прийняття додаткового рішення про стягнення з відповідача вищевказаних судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що договір № 7, на підставі якого позивач по справі придбав у Контори матеріально-технічного постачання «Облкооппостач» вищезазначений склад-бокс, позивачем та Конторою було укладено 25.12.02 р. Діючим на той час цивільним законодавством не було передбачено обов'язкового нотаріального посвідчення договорів даного виду, у зв'язку з чим зазначений договір нотаріусом не посвідчувався.
З 01.01.04 р. у зв'язку із набранням чинності Цивільним кодексом України, нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договорів купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна є обов'язковими в силу приписів ст.657 зазначеного кодексу.
Як зазначено у позовній заяві, позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на склад-бокс 08.08.06 р., тобто після спливу майже 4-х років з дня укладання договору № 7.
Рішенням від 09.08.06 р. відповідач відмовив позивачеві у реєстрації права власності на зазначене майно із посиланням на ст.657 Цивільного кодексу України, ст.ст.19, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», абз.4 п.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, оскільки державній підлягають нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу.
Документів, які свідчили б про те, що відповідач своїми винними діями перешкоджав зверненню позивача із заявою про реєстрацію права власності на вищевказаний об'єкт до набрання чинності статтею 657 Цивільного кодексу України, суду не надано.
В підтвердження своїх господарських витрат позивачем надані суду платіжне доручення № 534 від 18.08.06 р. про сплату держмита в сумі 102,00 грн. та платіжного доручення № 535 від 18.08.06 р. про сплату 118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У зв'язку з тим, що державне мито за даним позовом мало бути сплачено у сумі 85,00 грн., позивачем неправильно визначено розмір сплаченого державного мита та надмірно перераховано до держбюджету суму 17,00 грн., яку слід повернути позивачеві, видавши відповідну довідку.
В обґрунтування витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката позивачем надано суду копію договору про надання адвокатських послуг від 08.08.06 р., який адвокатом Кудяєвою В.І. не підписано, а також довідку зазначеної особи № 10/14 від 24.10.06 р. про внесення позивачем суми 700,00 грн. згідно із книгою обліку доходів № 4088, запис № 48.
Зазначена довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, не містить даних про те, на яких підставах та куди внесено позивачем 700,00 грн.
Документи про те, що Кудяєва В.І. дійсно є адвокатом, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, докази сплати позивачем 700,00 грн. за послуги адвоката по даній справі відсутні.
Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Із позовом до суду позивач звернувся внаслідок того, що відповідач відмовив позивачеві у реєстрації його права власності на вищезазначену будівлю складу боксу у зв'язку з тим, що договір № 7 від 25.12.02 р. не був нотаріально посвідчений.
Дана вимога стосовно договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості діє з 01.01.04 р., отже відмова відповідача у реєстрації права власності позивача не будівлю складу-боксу, оформлена рішенням від 09.08.06 р., формально є обґрунтованою. Заперечень по суті позову, тобто проти права власності позивача на зазначене майно, відповідач під час розгляду справи не висунув.
Отже, безпосередньою причиною виникнення спору є факт тривалого (більше 1 року) не звернення позивача до відповідача із заявою про реєстрацію права власності в період, коли вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомості, подібних договору № 7 від 25.12.02 р., законодавством не передбачалися.
За даних обставин, зазначені дії позивача визнати безумовно правильними не вбачається можливим.
Таким чином, судові витрати по справі слід покласти на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.44, 47, 49, 88 Господарського процесуального кодексу України, суд
Судові витрати по справі - покласти на позивача.
Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Донмет», м.Донецьк, довідку на повернення з держбюджету зайве сплаченого державного мита в сумі 17,00 грн.
Суддя Донець О.Є.
Надруковано 3 прим.:
1 - позивачу,
1 - відповідачу,
1 - у справу