Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/641/24
Провадження № 1-кп/945/400/25
Іменем України
28 серпня 2025 року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області в залі суду в м.Миколаєві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.02.2024 року за №12024152260000045, за обвинуваченням:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новий Буг Миколаївської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:
- 15.06.2022 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч.1 ст.185 КК України до 100 годин громадських робіт;
- 17.04.2025 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч.1 ст.162, ч.4 ст.185 КК України, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі,
який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України,
встановив:
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
Досудовим розслідуванням та судовим слідством встановлено, що у зв'язку з військовою агресією РФ проти України та введенням в Україні воєнного стану, 07.03.2022 прийнято Закон України №2117-IX, яким внесено зміни до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини за ст.185 Кримінального кодексу України.
Вказаним законом, ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України викладено у новій редакції, а саме: «Крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану».
ОСОБА_5 , будучи раніше судимим та маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив. та вчинив новий злочин при наступних обставинах.
І. Епізоди злочинної діяльності ОСОБА_5 відносно майна потерпілої ОСОБА_8
Епізод №1
03.09.2023 року, приблизно о 12:00 годині, ОСОБА_5 , в період дії воєнного стану, веденого Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, перебуваючи по АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_8 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням до іншого приміщення, а саме до господарського приміщення, розташованого на території двору домоволодіння АДРЕСА_2 .
В подальшому, а саме 03.09.2023 року о 12:00 годині, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету власного незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи настання суспільно-небезпечних наслідків, під час дії воєнного стану, через незачинену хвіртку, зайшов на територію двору домоволодіння АДРЕСА_2 , де через незачинені двері, проник до першого поверху господарського приміщення, розташованого на території зазначеного вище домоволодіння, звідки таємно викрав належну ОСОБА_8 шліфувальну машинку марки «Enhell Bavaria BBS720».
Після чого, ОСОБА_5 , з шліфувальною машинкою марки «Enhell Bavaria BBS720», з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальний збиток на суму 1050 гривень.
Епізод №2
10.10.2023 року, приблизно о 21:00 годині, ОСОБА_5 , в період дії воєнного стану, веденого Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України
№2102-IX від 24.02.2022 року, перебуваючи по АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_8 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням до іншого приміщення, а саме до господарського приміщення, розташованого на території двору домоволодіння АДРЕСА_2 .
В подальшому, а саме 10.10.2023 року о 21:00 годині, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету власного незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи настання суспільно-небезпечних наслідків, під час дії воєнного стану, переліз через огорожу, зайшов на територію двору домоволодіння АДРЕСА_2 , де шляхом пошкодження балконних дверей другого поверху, проник до господарського приміщення, розташованого на території зазначеного вище домоволодіння, звідки таємно викрав належний ОСОБА_8 пилосос марки «Rowenta» модель RO3786EA.
Після чого, ОСОБА_5 , з пилососом марки «Rowenta» модель RO3786EA, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальний збиток на суму 3686 гривень 76 копійок.
ІІ. Епізод злочинної діяльності ОСОБА_5 відносно майна потерпілого ОСОБА_9
Епізод №3
01.11.2023 року, приблизно о 22:00 годині, ОСОБА_5 , в період дії воєнного стану, веденого Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, перебуваючи по АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_9 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням до іншого приміщення, а саме до господарського приміщення, розташованого на території двору домоволодіння АДРЕСА_2 .
В подальшому, а саме 01.11.2023 о 22:00 годині, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету власного незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи настання суспільно-небезпечних наслідків, під час дії воєнного стану, переліз через огорожу на територію двору домоволодіння N? АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_9 , де шляхом пошкодження замку вхідних дверей, проник до господарського приміщення, розташованого на території зазначеного вище домоволодіння, звідки таємно викрав три алюмінієві бідони об?ємом 40л кожний, вартістю 537 гривень 50 копійок за один, на суму 1612 гривень 50 копійок, полімерну харчову бочку об?ємом 100л, вартістю 566 гривень 67 копійок та садовий гумовий шланг довжиною 35м, вартістю 60 гривень за 1 метр, на суму 2100 гривень, чим спричинив ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 4279 гривень 17 копійок.
Після чого, ОСОБА_5 , з викраденим майном, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_9 матеріальний збиток на загальну суму 4279 гривень 17 копійок.
ІІІ. Епізод злочинної діяльності ОСОБА_5 відносно майна потерпілого ОСОБА_11
Епізод №4
05.12.2023 року у вечірній час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_5 , в період дії воєнного стану, веденого Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, перебуваючи по АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_11 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням до іншого приміщення, а саме до приміщення літньої кухні, що розташована на території домоволодіння АДРЕСА_4 .
В подальшому, 05.12.2023 року у вечірній час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету власного незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи настання суспільно-небезпечних наслідків, під час дії воєнного стану, через огорожу переліз на територію двору домоволодіння АДРЕСА_4 , яке належить ОСОБА_11 , де через незачинені двері, проник до приміщення літньої кухні, таємно викрав електричний автоклав для домашнього консервування.
Після чого, ОСОБА_5 , з електричним автоклавом для домашнього консервування, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_11 матеріальний збиток на суму 2100 гривень.
IV. Епізоди злочинної діяльності ОСОБА_5 відносно майна потерпілої ОСОБА_7
Епізод №5
05.01.2024 року, приблизно о 15:00 годині, ОСОБА_5 , в період дії воєнного стану, веденого Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, перебуваючи по АДРЕСА_5 , яке належить ОСОБА_7 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням до іншого приміщення, а саме до приміщення сараю, розташованого на території двору домоволодіння АДРЕСА_6 .
В подальшому, а саме 05.01.2024 року о 15:00 годині, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету власного незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи настання суспільно-небезпечних наслідків, під час дії воєнного стану, через незачинену хвіртку, зайшов на територію двору домоволодіння АДРЕСА_6 , що належить
ОСОБА_7 , де через незачинені двері проник до господарського приміщення, розташованого на території зазначеного вище домоволодіння, звідки таємно викрав електричний двигун.
Після чого, ОСОБА_5 , з електричним двигуном, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальний збиток на суму 500 гривень.
Епізод №6
08.01.2024 року, приблизно о 06:00 годині, ОСОБА_5 , в період дії воєнного стану, веденого Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України №2102-IХ від 24.02.2022 року, перебуваючи по АДРЕСА_5 , яке належить ОСОБА_7 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням до іншого приміщення, а саме до приміщення сараю, розташованого на території двору домоволодіння АДРЕСА_6 .
В подальшому, а саме 08.01.2024 року о 06:00 годині, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету власного незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи настання суспільно-небезпечних наслідків, під час дії воєнного стану, переліз через огорожу на терихорію двору домоволодіння АДРЕСА_6 , що належить ОСОБА_7 , де через незачинені двері проник до господарського приміщення, розташованого на території зазначеного вище домоволодіння, звідки таємно викрав електричну м'ясорубку «ASTOR TURBO FORCE 1500» модель: MG-1500.
Після чого, ОСОБА_5 , з електричною м?ясорубкою «ASTOR TURBO FORCE 1500», з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальний збиток на суму 1100 гривень.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням до іншого сховища, в умовах воєнного стану.
ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 щодо пред'явленого обвинувачення, позиція потерпілих та висновки суду.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінальних правопорушень. Вчинення правопорушень мотивував своїм скрутним матеріальним становищем.
Потерпілий у кримінальному провадженні ОСОБА_11 подав заяву про проведення судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 без його участі. Одночасно вказав, що матеріальна шкода відшкодована йому у повному обсязі; цивільний позов не заявляв. Додатково просив покарати ОСОБА_5 суворо.
Потерпілі у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримали обставини, викладені в обвинувальному акті та повідомили, що матеріальна шкода відшкодована їм у повному обсязі; цивільний позов не заявляли. Додатково, потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просили покарати ОСОБА_5 суворо. Водночас, потерпіла ОСОБА_7 просила суворо не карати ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, ураховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, при цьому, з'ясував те, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Щодо епізодів злочинної діяльності ОСОБА_5 : №1, вчиненого 03.09.2023 року відносно майна потерпілої ОСОБА_8 на загальну суму 1050 грн 00 коп; №4, вчиненого 05.12.2023 року відносно майна потерпілого ОСОБА_11 на загальну суму 2100 грн 00 коп; №5, вчиненого 05.01.2024 року відносно майна потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 500 грн 00 коп; №6, вчиненого 08.01.2024 року відносно майна потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 1100 грн 00 коп, суд дійшов такого.
За вказаним епізодами таємного викрадення майна даним вироком суду встановлено, що ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням у інше приміщення та інше сховище, в умовах воєнного стану.
Водночас, вартість викраденого майна за цими епізодами на день вчинення кримінальних правопорушень є меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність, а саме 1050 грн 00 коп, 2100 грн 00 коп, 500 грн 00 коп, 1100 грн 00 коп.
При цьому, зважаючи на спосіб вчинення крадіжок за цими епізодами злочинної діяльності ОСОБА_5 , а саме скоєння їх з проникненням у інше приміщення та в інше сховище, у відповідності до положень ч.3 ст.337 КПК України, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_5 за епізодами №1, №4, №5 та №6 з ч.4 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною ОП ККС Верховного Суду в постанові від 07.10.2024 у справі №278/1566/21.
Згідно ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч.1 ст.12 КК).
З огляду на зміст ч.1 ст.162 КК України дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч.4 ст.185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище обвинуваченого ОСОБА_5 .
Отже, дії обвинуваченого ОСОБА_5 за епізодами його злочинної діяльності: №1, вчиненого 03.09.2023 року відносно майна потерпілої ОСОБА_8 на загальну суму 1050 грн 00 коп; №4, вчиненого 05.12.2023 року відносно майна потерпілого ОСОБА_11 на загальну суму 2100 грн 00 коп; №5, вчиненого 05.01.2024 року відносно майна потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 500 грн 00 коп; №6, вчиненого 08.01.2024 року відносно майна потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 1100 грн 00 коп підлягають кваліфікації за ч.1 ст.162 КК України.
ІІІ. Частина статті Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_5 за епізодами його злочинної діяльності: №1, вчиненого 03.09.2023 року відносно майна потерпілої ОСОБА_8 на загальну суму 1050 грн 00 коп; №4, вчиненого 05.12.2023 року відносно майна потерпілого ОСОБА_11 на загальну суму 2100 грн 00 коп; №5, вчиненого 05.01.2024 року відносно майна потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 500 грн 00 коп; №6, вчиненого 08.01.2024 року відносно майна потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 1100 грн 00 коп суд кваліфікує за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення в інше володіння особи.
Протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_5 за епізодами його злочинної діяльності: №2, вчиненого 10.10.2023 року відносно майна потерпілої ОСОБА_8 на загальну суму 3686 грн 76 коп та №3, вчиненого 01.11.2023 року відносно майна ОСОБА_9 на загальну суму 4279 грн 17 коп, суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням у інше сховище, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
IV. Мотиви суду при призначенні покарання.
Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до вимог ст.337 КПК України, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162 КК України та ч.4 ст.185 КК України.
При цьому суд бере до уваги надані покази самого обвинуваченого, надані ним у суді, а також покази потерпілих, які повністю узгоджуються із долученими прокурором документами.
Згідно з положеннями ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, у Рішенні №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, яка відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує, що останній є осудним в розумінні ч.1 ст.19 КК України, однак відповідно до ст.12 КК України вчинив, у тому числі, тяжкі злочини.
Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, який є особою молодого віку, неодружений, офіційно непрацевлаштований, на день ухвалення вироку раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, за місцем проживання характеризувався негативно; стан його здоров'я, який на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; тяжкість кримінальних правопорушень, відсутність тяжких наслідків, щире каяття ОСОБА_5 , його активне сприяння розкриттю злочину та його ставлення до скоєного, який шкодує про те, що сталося.
Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігти його злочинній діяльності не можливо без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що обвинувачений має бути засудженим за тяжчий злочин до покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримініруємої йому статті Особливої частини Кримінального кодексу України.
Правових підстав для застосування ст.75 КК України, враховуючи зазначені вище конкретні обставини в їх сукупності та дані про особу винного, суд не знаходить.
Системне тлумачення норм статті 75 КК України дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання.
При цьому, оскільки покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так й іншими особами, застосування ст.75 КК України при визначенні покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.4 ст.185 КК України обвинуваченому ОСОБА_5 є недоцільним.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного обвинуваченому покарання не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Конкретні обставини справи свідчать, що досягнення мети покарання, яка полягає в ізоляції, неможливе без його реального відбування. Отже, суд дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та не є надто суворим чи м'яким.
Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні.
На переконання суду обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання без застосування положень ст.75 КК України. Крім того, покарання ОСОБА_5 слід призначити на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, до покарання за цим вироком частково приєднати покарання, призначене за вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17.04.2025 року. Зазначене покарання буде достатнім для досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України й відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
У кримінальному провадженні цивільні позови не заявлялись.
Речовими доказами у кримінальному провадженні є:
- шліфувальна машинка марки «Enhell Bavaria BBS720» та пилосос марки «Rowenta» модель RO3786EA. Вказані речові докази передані на зберігання потерпілій ОСОБА_8 ;
- три алюмінієві бідони об?ємом 40 л кожний, полімерна харчова бочка об?ємом 100 л, та садовий гумовий шланг довжиною 35 м. Вказані речові докази передані на зберігання потерпілому ОСОБА_9 ;
- електричний автоклав для домашнього консервування. Вказаний речовий доказ переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_11 ;
- електричний двигун та електрична м'ясорубка «ASTOR TURBO FORCE 1500» модель: MG-1500. Вказані речові докази передані на зберігання потерпілій ОСОБА_7 .
Питання щодо речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складаються з витрат на проведення: судово-товарознавчої експертизи (висновок експерта №720/24 від 07.02.2024 року у розмірі 260 грн 00 коп; судово-товарознавчої експертизи (висновок експерта №CE-19/115-24/3058-ТВ від 19.02.2024 року) витрати складають 2271 грн 84 коп; судово-товарознавчої експертизи (висновок експерта №723/24 від 08.02.2024 року) у розмірі 260 грн 00 коп; судово-товарознавчої експертизи (висновок експерта №CE-19/115-24/2328-ТВ від 08.02.2024 року) у розмірі 3786 грн 40 коп; судово-товарознавчої експертизи (висновок експерта №719/24 від 07.02.2024 року) витрати складають 280 грн 00 коп.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні.
Оскільки процесуальні витрати документально підтверджені, вони підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 .
У цьому кримінальному провадженні запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 не застосовувався. Враховуючи те, що станом на день ухвалення вироку ОСОБА_5 вже відбуває покарання у виді позбавлення волі, призначене попереднім вироком, суд вважає, що до набрання цим вироком законної сили запобіжний захід відносно обвинуваченого слід не обирати.
Керуючись ст.100, 284, ч.3 ст.349, 337, 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162 КК України та ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст.162 КК України - у виді 2 (двох) років обмеження волі;
- за ч.4 ст.185 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, до покарання за цим вироком частково приєднати покарання, призначене за вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17.04.2025 року та призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 1 місяця позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з дня його фактичного затримання - 24 липня 2024 року.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні не обирати.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення: судово-товарознавчої експертизи (висновок експерта №720/24 від 07.02.2024 року у розмірі 260 грн 00 коп; судово-товарознавчої експертизи (висновок експерта №CE-19/115-24/3058-ТВ від 19.02.2024 року) витрати складають 2271 грн 84 коп; судово-товарознавчої експертизи (висновок експерта №723/24 від 08.02.2024 року) у розмірі 260 грн 00 коп; судово-товарознавчої експертизи (висновок експерта №CE-19/115-24/2328-ТВ від 08.02.2024 року) у розмірі 3786 грн 40 коп; судово-товарознавчої експертизи (висновок експерта №719/24 від 07.02.2024 року) витрати складають 280 грн 00 коп, а всього 6858 (шість тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн 24 коп.
Речові докази шліфувальну машинку марки «Enhell Bavaria BBS720» та пилосос марки «Rowenta» модель RO3786EA, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_8 - вважати такими, що повернені останній.
Речові докази три алюмінієві бідони об?ємом 40 л кожний, полімерна харчова бочка об?ємом 100 л, та садовий гумовий шланг довжиною 35 м, які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_9 - вважати такими, що повернені останньому.
Речовий доказ електричний автоклав для домашнього консервування, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_11 - - вважати таким, що повернений останньому.
Речові докази електричний двигун та електрична м'ясорубка «ASTOR TURBO FORCE 1500» модель: MG-1500, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_7 - вважати такими, що повернені останній.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч.2 ст.394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1
28.08.2025