Дата документу 11.09.2025
Справа № 334/3115/25
Провадження № 1-кп/334/527/25
11 вересня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі кримінальне провадження № 12025082050000496, внесене 11 березня 2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, яка має середню спеціальну освіту, у шлюбі не перебуває, має на утримані неповнолітню дитину, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого статтею 126-1 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника адвоката ОСОБА_5 ,
встановив:
ОСОБА_3 , будучи раніше неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_6 , з якою вона спільно проживає, а саме постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 18.02.2025 у справі № 334/130/25, постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 22.04.2024 у справі № 334/2959/24 та постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 09.01.2025 у справі № 334/10040/24, вчинила умисний злочин, а саме домашнє насильство за наступних обставин.
Так, у порушення вимог статті 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення приписів Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція), вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», ОСОБА_3 10 березня 2025 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, знову вчинила психологічне та фізичне насильство відносно своєї матері ОСОБА_6 , яке виразилось у висловлюваннях нецензурною лайкою, словесних образах різного характеру, погрозах фізичною розправою, штовханнях, що спричинили психологічні страждання, фізичний біль, шо призвело до погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_6 .
Умисні дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за статтею 126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних, психологічних страждань, розладів здоров'я та погіршення якості життя потерпілої особи.
Відповідно до вимог частини першої статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому їй злочині визнала повністю.
Враховуючи те, що обвинувачена в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу частини третьої статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, постанов суддів про накладення адміністративних стягнень, а також документів, які характеризують особу обвинуваченої. При цьому суд роз'яснив наслідки, передбачені частиною третьою статті 349 КПК України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину за вищевикладених обставин, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Показаннями обвинуваченої ОСОБА_3 , яка свою вину визнала повністю та пояснила, що 10.03.2025 увечері вона прийшла додому з роботи напідпитку. Коли вона пила чай на кухні у неї виник скандал з матір'ю - ОСОБА_6 . Під час скандалу вони висловлювались одна на одну нецензурною лайкою та образливими словами. Вона також погрожувала матері фізичною розправою. Коли мати намагалась наблизитись до неї, вона штовхала її. У подальшому мати викликала поліцію. По прибутті, поліцейські склали щодо неї протокол про адміністративне правопорушення та тимчасовий заборонний припис. Після цього вона покинула квартиру. У теперішній час вона примирилась за матір'ю. Мати не може з'явитись у судове засідання, оскільки хворіє. Раніше щодо неї складались протоколи про вчиненні аналогічних правопорушень. Вона має на утриманні неповнолітнього сина. Алкоголь перестала вживати. Знайшла роботу у м. Каніві. У вчиненому розкаюється.
Постановами суддів Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 18.02.2025 у справі про адміністративне правопорушення № 334/130/25, від 22.04.2024 у справі про адміністративне правопорушення № 334/2959/24 та від 09.01.2025 у справі про адміністративне правопорушення № 334/10040/24, згідно з якими на обвинувачену ОСОБА_3 були накладені адміністративні стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 173-2 КУпАП відносно потерпілої ОСОБА_6 .
Згідно з частиною п'ятою статті 9 КПК України кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Досліджені в судовому засіданні докази винуватості обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 126-1 КК України, є належними, допустимими та достатніми, оскільки відповідно до статей 84 - 86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані в порядку, встановленому Конституцією України та КПК України.
Оцінюючи зібрані докази, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 в умисному систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо матері ОСОБА_6 , що призвело до фізичних, психологічних страждань, розладів здоров'я та погіршення якості життя потерпілої «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
При призначенні покарання, відповідно до статей 65 - 67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також обставини, що впливають на покарання.
Обвинувачена ОСОБА_3 вчинила нетяжкий злочин, раніше не судима, у шлюбі не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, під наглядом лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає її щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченою своєї протиправної поведінки та готовності нести відповідальність за вчинене, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та утримання нею неповнолітньої дитини. При цьому обставини, які обтяжують їй покарання, судом не встановлені.
Враховуючи у сукупності тяжкість вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, її особу, ступінь її вини, суд вважає необхідним призначити їй покарання у межах санкції інкримінованої статті у виді пробаційного нагляду, з покладанням обов'язків, передбачених частиною другою та пунктом 4 частини третьої статті 59-1 КК України.
На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання..
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Процесуальні витрати відсутні. Заходи забезпечення у кримінальному провадженні не застосовувались. Речові докази відсутні.
Керуючись статтями 7-10, 20 - 29, 84 - 89, 91 - 94, 368, 371 - 374, 376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого статтею 126-1 КК України та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік.
На підставі частин другої та третьої статті 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1