Дата документу 03.09.2025
Справа № 334/5844/25
Провадження № 3/334/2150/25
03 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Бредіхін Ю.Ю., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 173-8 КУпАП,
встановив:
10.07.2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА №088613, відповідно до якого, 10.07.2025 року о 20:10 год. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , не виконав вимоги термінового заборонного припису серії АА №214337 від 09.07.2025 року про зобов'язання у будь який спосіб не контактувати з потерпілою особою строком на три дні з 09.07.2025 року по 12.07.2025 року, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився з невідомих причин, про час та місце слухання справи повідомлений згідно вимог чинного законодавства. Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За таких обставин, суддя вважає за можливе справу розглядати без його участі, що не суперечить вимогам ст. 268 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) Європейського суду з прав людини розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки, вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Враховуючи викладене, суд не може самостійно збирати докази для розгляду справи про адміністративне правопорушення та міняти кваліфікацію вчинених особою протиправних дій. При дослідженні відеозапису з нагрудної камери поліцейського, долученого до протоколу судом встановлено, що ОСОБА_1 не порушував вимоги заборонного припису, оскільки з'явився за вказаною адресою на запрошення самої потерпілої ОСОБА_2 , що спростовує обставини, викладені у протоколі, тому суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_3 відсутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до норм КУпАП адміністративна відповідальність настає за умов: 1) наявності події, що передбачає адміністративну відповідальність; 2) наявність складу правопорушення, а саме: суб'єкта та суб'єктивної сторони правопорушення; об'єктивної сторони правопорушення, яке характеризується наявністю дії чи бездіяльності суб'єкта правопорушення, внаслідок чого було порушено конкретну норму законодавства; - причинно-наслідкового зв'язку між подією, що передбачає адміністративну відповідальність, та її негативними наслідками, зокрема, завдання шкоди органам влади.
Перелічені ознаки є визначальними фактором, оскільки відсутність події і складу адміністративного порушення виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Статтею 247 КУпАП передбачені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, за яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Тому, суддя приходить до висновку про те, що провадження по адміністративному матеріалу відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, слід закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом 10 днів.
Суддя Ю.Ю. Бредіхін