Справа № 317/3062/25
Провадження № 3/317/1607/2025
03 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Каряка Д.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП №6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно електронного протоколу серії ЕПР1 № 356456 від 09.06.2025 р., гр. ОСОБА_1 09.06.2025 року о 13 год. 38 хв. керував транспортним засобом марки «ІЖ-21251» номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Набережній, буд. 12 в с-щі. Відрадне, Запорізького району Запорізької області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest Drager» та у медичному закладі, водій категорично відмовився під відео фіксацію на бодікамеру. В подальшому від керування транспортним засобом відсторонено, тим самим ОСОБА_1 порушено п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання правопорушник ОСОБА_1 не з'явився за невідомою суду причиною, при цьому достовірно знаючи, що відносно нього складено протокол, який направлено до суду із зазначенням дати та часу його розгляду, про що свідчить його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.3). Крім того, останнього про місце, день та час розгляду справи повідомлено судом шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв'язку, які останнім отримувались про що свідчать рекомендовані поштові відправлення (а.с.18,19).
Зважаючи на те, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної вимоги розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, ОСОБА_1 скористався правовою допомогою адвоката Мартиненка А.В., який в його інтересах має право подати суду пояснення, клопотання та докази у даній справі, чим останній і скористався.
Представником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвокатом Мартиненком А.В. після ознайомлення з матеріалами справи, 02.09.2025 р. за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 свою вину не визнає, вважає, що електронний протокол серії ЕПР1 № 356456 не може бути визнаний доказом по даній справі, окрім того не може бути прийняти як доказ по справі відеозапис із нагрудної камери записаний на DVD диск з огляду на наступне: Порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них регулюється Наказом Департаменту патрульної поліції від 24.11.2015 №14/1 та п.4.1, 4.2 Розділу IV Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, яку затверджено наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 №100. Згідно п.3.5. Інструкції №100 після активації нагрудної камери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записано безперервно. Згідно Інструкції №100 працівникам патрульної поліції заборонено, зокрема змінювати, редагувати, видаляти, копіювати, передавати третім особам або іншим чином поширювати відеозаписи, зроблені на нагрудну відеокамеру без дозволу начальника Департаменту патрульної поліції або начальника управління патрульної поліції у місті. Згідно п.5.2 Інструкції №100 відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульної поліції надаються працівникам Департаменту патрульної поліції та управлінь патрульної поліції у містах з метою виконання ними функціональних обов'язків за погодженням з начальником Департаменту патрульної поліції або начальника управління патрульної поліції у місті. На DVD диску, який надано до матеріалів справи містяться декілька відео. Це свідчить про те, що відеозапис змінювався (редагувався) особою, яка копіювала відеозапис та DVD диск, що прямо заборонено Інструкцією №100. Враховуючи те, що доданий до протоколу відеозаписи на DVD диску, змінювався або редагувався, тому існують сумніви в автентичності оригіналу, у зв'язку із чим, доданий до протоколу відеозапис є неналежним та недопустимим доказом по справі, у зв'язку з чим адвокат вважає, що матеріалами справи не встановлено складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с.23-25).
У призначений судом день, адвокат, будучи повідомленим належним чином про місце, день та час розгляду справи в судове засідання не з'явився. Будь яких додаткових пояснень, клопотань про відкладення розгляду справи станом на день розгляду справи від адвоката не надходило.
Враховуючи обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника - адвоката Мартиненка А.В. про час та місце проведення судового засідання, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності останніх, що не суперечить ст. 268 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, пояснення адвоката, що викладені ним у поданому ним клопотанні, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтями 245-246, 280 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд також зазначає, що відповідно до норм чинного КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Це узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення", а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" та "Карелін проти Росії", ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями п.2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з приписами п.1.10 Правил дорожнього руху водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, тобто докази мають бути спрямованими саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння або відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено термін «керування транспортним засобом», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Згідно з п. 5 Розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
До протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 долучений DVD-диск із відеозаписами з нагрудного відео реєстратора (а.с.11), про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
З оглянутого в судовому засіданні відеозапису та з пояснень представника ОСОБА_1 адвоката Мартиненка А.В., викладених в клопотанні, не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у вказаних в протоколі час і місці з ознаками алкогольного сп'яніння.
Відтак відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення не збігаються з доказами, які містяться у матеріалах справи. Доказів з боку поліцейських щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння не надано.
Верховний суд у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
Таким чином, оскільки відомості зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 356456, складеному 09.06.2025 року о 14:25 год. інспектором поліції Борзенко С.М. містять розбіжності з обставинами вчинення адміністративного правопорушення, зафіксованими на відеозаписі подій, які відбувалися 09.06.2025 року за участю ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення не може бути предметом судового розгляду, оскільки викликає обґрунтовані сумніви, які, відповідно до положень ч. 2 ст. 62 Конституції України, тлумачаться на користь ОСОБА_1 .
З наведених вище обставин та враховуючи правове значення протоколу про адміністративне правопорушення, який не тільки визначає суть адміністративного правопорушення, а також є доказом в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, суд приходить до висновку, що зазначені в протоколі адміністративного правопорушення та в матеріалах справи докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 в скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є не достатніми, для визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджена наявними доказами безсумнівно, відтак суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 130, 247, 276-284 КУпАП, суд,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області.
Суддя Д.О. Каряка