11.09.2025
Справа № 331/4473/25
Провадження № 2/331/2792/2025
11 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Жукової О.Є.
за участю секретаря - Мироненко О.В.
розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу з відповідачкою ОСОБА_3 , вказавши, що вони перебувають у шлюбі з 09 грудня 2020 року. Від вказаного шлюбу спільних дітей не мають.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що шлюбні стосунки між ним та відповідачкою припинені через відсутність взаєморозуміння та наявність різних поглядів на життя. Оскільки примирення неможливе, просив шлюб між ним та відповідачкою розірвати.
Ухвалою судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 12 серпня 2025 року по справі відкрито провадження.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, однак представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 належним чином повідомлялася про час та місце слухання справи, до судового засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, в зв'язку з чим на підставі ч.3 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України справу розглянуто у відсутність відповідача та його представника на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09 грудня 2020 року, від вказаного шлюбу спільних дітей не мають.
Припинення шлюбу громадян України з іноземцями та особами без громадянства, відповідно до ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначається правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Згідно ст.55 Закону України «Про міжнародне приватне право» у разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно із ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст.114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися напружені стосунки, шлюбні відносини вони не підтримують і не мають бажання дійти примирення. Позивач на розірванні шлюбу наполягає і на примирення не згоден.
Відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе. Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги заяву позивача, суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст.110 СК України.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Судом з'ясовано, що волевиявлення позивача, який наполягає на задоволенні позову, є його свідомим вибором, зробленим без будь-якого зовнішнього впливу чи примусу.
За таких обставин, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін в розумінні ст.112 СК України, тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Встановлено, що відповідачка при реєстрації шлюбу не змінювала своє прізвище.
Спору про розподіл майна суду не заявлено.
На підставі ст. ст. 105, 110-112 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. ст. ст. 3,4,11-13, 19, 200, 206 , 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 09 грудня 2020 року Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), між громадянином Королівства Іспанії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №1618, розірвати.
Після розірвання шлюбу відповідачці залишити прізвище « ОСОБА_4 ».
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 11 вересня 2025 року.
Суддя: О.Є. Жукова