Іменем України
05 серпня 2025 року м. Кропивницький
справа № 397/1323/24
провадження № 22-ц/4809/993/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л.
суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
з участю секретаря: Волошиної М.О.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2025 року, у складі головуючого судді Гайдар Н.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 19.09.2024 близько 17 год 30 хв він перебував на своєму подвір'ї за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 попросив його підійти до паркану, що розділяє їхні домоволодіння та в грубій формі, принижуючи позивача, сказав йому, що в майбутньому коли він буде палити в приміщенні літньої кухні, а дим з димаря потрапить до його кімнати це зашкодить здоров'ю його членам сім'ї то останній зламає йому димар, заллє бетоном колодязь, який знаходиться на межі домоволодінь. На пояснення позивача що він не знає про що йдеться мова, оскільки плита в літній кухні не добудована та не експлуатується, відповідач ОСОБА_2 заявив що він підслухав коли позивач ОСОБА_1 образливо висловлювався на його адресу у своєму дворі тому заявляє до нього претензії відносно димаря. Надалі в розмову втрутилася дружина відповідача ОСОБА_3 та образила його нецензурного брутальною лайкою, заявляючи що він перешкоджає нормальному життю їхньої сім'ї. Відповідач ОСОБА_2 в цей час в свою чергу також почав ображати позивача брутальною нецензурною лайкою, погрожуючи йому фізичною розправою. На зауваження вони не реагували, продовжували ображати його брутальною нецензурною лайкою в присутності громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які в цей час виконували ремонтно-будівельні роботи в нього на подвір'ї.
Зазначав, що після завданих йому образ позивач втратив спокій, а наступного дня, вранці в нього погіршився стан здоров'я, та був вимушений звертатися до сімейного лікаря, який діагностував гіпертонію з ускладненням та провів кардіологічне дослідження, встановив підвищення артеріального тиску та направив його до невропатолога. Невропатолог діагностував інші ураження судин головного мозку, після чого видав направлення на госпіталізацію. З 20.09.2024 по 30.09.2024 він перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Олександрівська лікарня» та на лікування були витрачені кошти в сумі 2313,88 грн , які він просить стягнути з відповідачів.
Вважав образливими висловлення на його адресу відповідачами в присутності сторонніх осіб, які порушують його честь, гідність та ділову репутацію чим завдано йому моральної шкоди, яку він оцінив у розмірі 200 000,00 грн , яку просить стягнути із відповідачів.
Відповідачі подавали відзиви на позовну заяву, в яких заперечували щодо позовних вимог позивача.
ОСОБА_2 в обгрунтування вказував, що 14.09.2024 він помітив що його сусід ОСОБА_1 встановив димар на межі їхніх домоволодінь на висоті 4 м і вирішив поговорити з ним та запитав в нього чому він встановив димар таким чином що він буде завдавати шкоду здоров'ю його сім'ї. На його запитання ОСОБА_1 відповів що це не його діло, що йому всерівно. 19.09.2024 вони з дружиною ОСОБА_3 вирішили ще раз попросити сусіда ОСОБА_1 підняти димар так як знали що прибирати він його не хоче то вони з дружиною з 14.09.2024 по 19.09.2024 дуже переживали за своє майно, не спали ночей, також не спала їхня донька. 19.09.2024 він покликав ОСОБА_1 до колодязя, який стоїть на межі їх домоволодінь, останній підійшов до нього, однак біля нього в дворі нікого не було. Почалася розмова про димар та про інші забудови, які шкодять його подвір'ю. Далі позивач ОСОБА_6 почав кричати на нього що він суддя, а я ніхто, у нього багато зв'язків, ображав його сім'ю образливими словами, все це відбувалося в присутності інших осіб ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Після сварки вони розійшлися, однак ОСОБА_1 викрикував далі, але вони його не слухали. Далі він подав звернення до селищного голови щодо здійснення обстеження незаконного встановлення димаря, за результатами якого ОСОБА_1 було рекомендовано відвести димову трубу та виконати вимоги п.6.8.11 ДБН В 2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування».
ОСОБА_3 у своєму відзиві вказувала, що 19.09.2024 вони з чоловіком вирішили попросити сусіда ОСОБА_1 підняти встановлений ним димар. Ії чоловік покликав ОСОБА_1 до колодязя та у ввічливій формі попросив підняти димар щоб дим не йшов до них у будинок, крім того димар може впасти і пошкодити їхнє майно. Потім відбулася розмова і про інші прибудови та собачу будку на подвір'ї сусіда ОСОБА_1 . При цьому останній розлютився та почав кричати у грубій формі що він суддя, а вони ніхто, говорив що наша сім'я тут жити не буде бо він не дасть спокою. Сварка відбувалася в присутності інших осіб ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Далі вони з чоловіком пішли, однак ОСОБА_1 щось викрикував, але вони не звертали на нього увагу.
Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2025 року позов задоволено частково.
Позивач подав апеляційну скаргу, з посиланням на незаконність та необгрунованість оскаржуваного судового рішення.
Не погоджується із визначеним судом розміром стягнутої моральної шкоди у сумі 1000,00 грн та вважає, що суд без дотримання принципів розумності, виваженості та справедливості визначив розмір моральної шкоди.
Вказує на те, що відповідачі своєю поведінкою та висловлюваннями принизили його честь, гідність та ділову репутацію у присутності сторонніх осіб.
Зазначав, що судом першої інстанції було встановлено, що відповідачі висловлювалися нецензурною лайкою на його адресу в присутності сторонніх осіб чим було завдано позивачу моральну шкоду, але визначив розмір завданої моральної шкоди лише в сумі - 1000,00 грн .
Вказує на те, що суд першої інстанції помилково не знайшов причинно-наслідкового зв?язку між діями відповідачів та відшкодування шкоди завданої його здоров?ю та витратам понесеним на лікування, а тому помилково відмовив у задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2313,88 грн (витрати на лікування).
Крім того, відповідач не погоджується із розподілом судових витрат.
Тому, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не подавали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення частково відповідає зазначеним нормам процесуального права та підлягає зміні в частині розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди та розподілу судових витрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідачами було завдано йому моральної шкоди, а саме образливими висловлення (нецензурна лайка) на його адресу в присутності сторонніх осіб. Саме такі дії відповідачів порушують честь, гідність та ділову репутацію позивача та просив стягнути із відповідачів моральну шкоду у розмірі - 200 000,00 грн , а також просив стягнути із відповідачів матеріальну шкоду в сумі 2313,80 грн , що полягає у витратах на його лікування ,пов'язаного із нервовим зривом.
Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом першої інстанції було встановлено, що 19.09.2024 між ОСОБА_1 та його сусідами: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виникла сварка на побутовому ґрунті, через встановлений позивачем димар на своєму подвір'ї.
Встановлено ,що у судовому засіданні суду першої інстанції були допитані свідки.
Свідок зі сторони позивача ОСОБА_4 показав, що він з товаришем ОСОБА_5 прийшов до позивача допомогти переставити меблі та став свідком конфлікту між сусідами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Свідок показав що сварка відбувалася біля колодязя який стоїть на межі домоволодінь, позивач стояв на своєму подвір'ї, а відповідач на своєму. Під час сварки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сварилися на адресу позивача нецензурною лайкою. Нецензурна лайка в бік позивача ОСОБА_1 звучала і від сусіда і від його дружини. Потім ОСОБА_10 підійшов був весь червоний та сказав йому що сварка відбулася через встановлений димар на подвір'ї його домоволодіння. Відповідач погрожував що завалить димар, погроз фізичною розправою на адресу ОСОБА_1 зі сторони відповідача не чув. На подвір'ї ОСОБА_1 були присутні він та ОСОБА_5 . Сварка відбувалася десь 15 хв, далі всі розійшлися. При сварці інші особи присутні не були, за двором також нікого не було.
Свідок зі сторони позивача ОСОБА_5 показав, що у вересні був із знайомим ОСОБА_4 на подвір'ї ОСОБА_1 та допомагав переставляти меблі. Чув як сусід ОСОБА_2 покликав ОСОБА_1 до колодязя, потім почалася сварка через димар. Сусіди лаялися на адресу ОСОБА_1 нецензурними словами, підвищували голос та вели себе агресивно. Відповідач ОСОБА_3 кричала на ОСОБА_1 нецензурними словами та посилала його на три букви. Нецензурна лайка звучала приблизно 10 хв. Погроз фізичної розправи свідок не чув, однак чув як сусід погрожував засипати колодязь.
Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_7 показав, що він був на подвір'ї відповідача та став свідком сварки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з приводу встановлення позивачем димаря. Відповідач ОСОБА_2 попросив позивача підняти димар, останній сказав що не буде цього робити. ОСОБА_2 попередив що звернеться до відповідних органів, після чого ОСОБА_1 почав ображати відповідача, також була присутня і нецензурна лексика на адресу відповідача. Відповідач з позивачем сварилися біля колодязя, ОСОБА_2 не ображав ОСОБА_1 нецензурною лайкою. Хто ще знаходився на подвір'ї позивача він не бачив.
Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_8 показав, що він прийшов до ОСОБА_2 та чекав його на подвір'ї, ОСОБА_2 знаходився за рогом будинку і він чув лайку між сусідами через димар, але оскільки вони знаходились біля колодязя який розташований за рогом будинку то він їх не бачив, а лише чув голос. ОСОБА_1 кричав на відповідача, дослівно сварки не пам'ятає, нецензурної лайки не було. Не чув щоб відповідач ОСОБА_2 погрожував позивачу ОСОБА_1 .
Свідок зі сторони відповідача ОСОБА_9 показала, що в той день знаходилась на подвір'ї свого сина ОСОБА_2 . Її син почув що ОСОБА_1 знаходиться на своєму подвір'ї та сказав що піде попросить його перенести димар, далі почалася перепалка. Сварка перейшла в нецензурну лексику, більше нецензурної лексики було від позивача ОСОБА_1 , а її син захищався. Від сина нецензурної лайки не чула.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Водночас відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У статті 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (стаття 297 ЦК України).
Згідно зі статтею 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Частиною другою статті 16 ЦК України серед інших передбачені такі способи захисту цивільних прав та інтересів як: відшкодування моральної (немайнової шкоди) (пункт 9).
Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка зазнала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються критерії розумності і справедливості.
Позивач повинен довести факт порушення його особистого немайнового права.
Судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення було взято до уваги покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили у судовому засіданні, що відповідачі висловлювалися на адресу позивача нецензурною лайкою.
Згідно п. 19 ч. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції, що покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є достатніми доказами у цій справі, які дають змогу дійти висновку,що відповідачі порушили особисті немайнове право позивача, а саме його приниження у присутності сторонніх осіб, з використанням нецензурної лексики.
Статтею 280 ЦК України встановлено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та/або моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення, тощо) та інші обставини, що узгоджується із висновками викладеними у постанові Великої палати Верховного Суду від 20 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц .
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди з відповідачів солідарно у розмірі 200 000,00 грн є необгрутновано завищеними, що обумовлює характер немайнових втрат позивача.
Колегія суддів не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди стягнутої із відповідачів на користь позивача в сумі 1000, 00 грн та виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості вважає, що відшкодування моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 10 000,00 грн солідарно з відповідачів на користь позивача .
Саме розмір моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн є достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Відповідачі у свою чергу не спростували факту, що ними не було заподіяно позивачу моральної шкоди, шляхом приниження його у присутності сторонніх осіб, з використанням нецензурної лексики, а покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не єдостатніми доказами, оскільки є зацікавленими особами з сторони відповідачів.
В частині не доведеності позовних вимог в частині стягнення з відповідачів матеріальної шкоди рішення суду є законним та обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.
З наданих доказів позивачем не можливо встановити безпосередній причинний зв?язок між діями відповідачів та понесеними матеріальними затратами позивача на обстеження у лікарів.
Не можливо встановити також того, що саме дії відповідачів спричинили погіршення стану здоров?я та самопочуття позивача.
У відповідності до ч. ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати , пов'язані з розглядом справи ,покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл судових витрат встановив, що позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги було сплачено надмірно судовий збір.
Частиною 2 статті 133 ЦПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Встановлено, що за подання цього позову позивачем сплачено судовий збір в сумі - 4239,20 (а.с.1), хоча мав сплатити 2023,13 грн .
Згідно з п/п 6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір складає 150 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Позивач за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі - 4552,50 грн , а мав сплатити 3034,69 грн .
Тому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне повернути надмірно сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Надьон О.С. було укладено договір №37/2024 від 21.10.2024 про надання правничої допомоги, та додатковий договір до договору про надання правничої допомоги №37/2024.
В матеріалах справи міститься розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 24.03.2025, квитанція від 24.03.2025 про отримання суми гонорару в розмірі 8000,00 грн, акт виконаних робіт за договором від 24.03.2025
Колегія суддів вважає, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 27 березня 2025 року - змінити в частині розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди та розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) солідарно на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн (десять тисяч грн) .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви по 50,57 грн , з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі по 200,00 грн , з кожного.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) надмірно сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі - 2216,00 грн .
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) надмірно сплачений судовий збір подання апеляційної скарги у розмірі - 1517,50 грн .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання апеляційної скарги по 75,85 грн , з кожного.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
08.09.2025 - складено постанову.
Головуючий: О.Л.Дуковський
Судді: Л.М.Дьомич
О.А. Письменний