Іменем України
09 вересня 2025 року м. Кропивницький
справа № 388/2547/24
провадження № 22-ц/4809/1143/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК»;
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2025 року (суддя Кнуров О.А.).
Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов
Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» звернулось до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 6564847978 від 29 липня 2020 року станом на 24 жовтня 2024 року у розмірі 52292,43 грн, з яких: 32152,23 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4,20 грн - заборгованість по річним процентам; 20136,00 грн - заборгованість по щомісячним процентам.
В обґрунтування позову вказує, що29 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «ЦФР», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 6564847978 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Кредитодавець зобов'язався надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Стверджується, що Кредитодавець свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином та у повному обсязі. Натомість, відповідачка свої зобов'язання належним чином не виконує, у результаті чого утворилась заборгованість.
30 липня 2020 року на підставі договору факторингу № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року ТОВ «ФК «ЦФР» відступило АТ «ТАСКОМБАНК» право вимоги за Кредитним договором у сумі 52292,43 грн, з яких: 32152,23 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4,20 грн заборгованість по річним процентам; 20136,00 грн - заборгованість по щомісячним процентам.
Оскільки відповідачка у добровільному порядку не сплачує заборгованість за Кредитним договором, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду.
У поданому до суду першої інстанції відзиві на позов ОСОБА_1 просила застосувати у даній справі загальну позовну давність щодо вимог про стягнення заборгованості та відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідачка також наголосила на відсутності доказів отримання нею грошових коштів за Кредитним договором (а.с. 89-90).
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2025 року позов АТ «ТАСКОМБАНК» задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №6564847978 від 29 липня 2020 року у розмірі 52 292,43 грн; здійснено розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір у даній справі по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банк виконав зобов'язання, надавши відповідачці кредит. При цьому, розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідачка порушила графік погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачувала, внаслідок чого виникла заборгованість. Тому, на переконання суду, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, сплати визначених сторонами у договорі процентів.
Судом відхилено доводи відповідачки щодо неотримання нею кредитних коштів, оскільки за умовами Кредитному договору отримувачем кредитних коштів є ФОП ОСОБА_2 , отримання коштів якою підтверджується наявними у справі доказами.
За викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачки заборгованості Кредитним договором є обґрунтованою та доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Щодо заяви відповідачки про застосування до позовних вимог у справі загального строку позовної давності, місцевий суд, керуючись п.п. 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, виснував, що строк позовної давності за вимогами, з якими позивач звернувся до суду не закінчився, оскільки його перебіг було зупинено з 02 квітня 2020 року і таке зупинення триває і на момент винесення рішення. Таким чином, відсутні правові підставі для задоволення заяви відповідачки про застосування наслідків порушення строку позовної давності, оскільки такий строк позивачем порушено не було.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідачка оскаржила його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить застосувати загальну позовну давність; скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2025 року повністю та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує, що відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Разом з тим, позивачем не підтверджено факт надання грошових коштів Позичальнику.
Наполягає на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду. Вказує, що згідно з розрахунком заборгованості, який доданий до позовної заяви, останній платіж щомісячних процентів був здійснений 01 березня 2021 року. Відповідно до Графіка платежів, який зазначений у Паспорті кредиту, наступний щомісячний платіж повинен був бути здійснений 29 квітня 2021 року. Відтак, з 30 квітня 2021 року у позивача виникло право на звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості. Позивач звернувся до суду 19 грпудня 2024 року із пропущенням трирічного строку позовної давності.
Наголошує, що сам факт запровадження карантину та/чи воєнного стану не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені обмеженнями/ обставинами і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій.
Посилаючись на положення ч. 1 ст. 127 ЦПК України, звертає увагу, що позивач із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку до суду не звертався.
Короткий зміст заперечень проти вимог і доводів апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «ТАСКОМБАНК» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
Позивач звертає увагу, що відповідачкою не заперечується факт укладання Кредитного договору, отримання кредитних коштів, погодження сторонами умов Кредитного договору (плата за користування кредитним коштами, графік повернення), правонаступництва АТ «ТАСКОМБАНК» за правом вимоги по Кредитному договору на підставі договору про відступлення права вимоги та факту порушення умов Кредитного договору.
Вказує, що твердження відповідачки про пропуск позивачем строку позовної давності не відповідають нормам матеріального права, оскільки здійснена законодавцем прив'язка продовження строків позовної давності та зупинення їх перебігу до строку дії карантину та воєнного стану є безумовною, а тому наявності жодних додаткових обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, доказувати та оцінювати не потрібно (а.с. 126-128).
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 02 червня 2025 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2025 року; відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ухвали апеляційного суду від 04 червня 2025 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
На підставі відповідних наказів голови Кропивницького апеляційного суду, головуючий суддя Дьомич Л. М. та суддя Письменний О. А. перебували у відпустці у період з 11 серпня 20205 року по 29 серпня 2025 року включно, а суддя Дуковський О. Л. - у період з 11 серпня 2025 року по 05 вересня 2025 року включно.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 липня 2020 року між ТОВ ФК «ЦФР» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 6564847978 (далі - Кредитний договір, а.с. 63-64), за умовами п.1.1. якого Кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору кредит надається Позичальнику на наступних умовах: сума кредиту - 41950,00 грн; строк, на який надається кредит - 30 місяців.
Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в Паспорті кредиту № 4847978, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3 Кредитного договору).
У п. 1.4. Кредитного договору його сторони погодили, що підписавши цей договір, Позичальник доручає Кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів за наступними реквізитами:
-отримувач: ФОП ОСОБА_2 ; призначення: оплата р/ф № 96 від 29 липня 2020 року за рахунок кредиту ОСОБА_1 ; сума 27500,00 грн;
-отримувач: ТОВ «Смарт-Фінанс»; призначення: страхова плата за рахунок кредитних коштів згідно з Агентським договором № 010714-14/1 від 01 липня 2014 року ОСОБА_1 , страховий договір № 308815765/20FM від 29 липня 2020 року; сума 600,00 грн ;
-отримувач: ТДВ «СК «Арсенал Лайф»; призначення: оплата страхового платежу за договором страхування № 6564847978 від 29 липня 2020 року; сума 8250,00 грн.
-
Крім того, у Паспорті кредиту № 4847978 сторони узгодили: сума/ліміт кредиту - 41950,00 грн; строк, на який надається кредит - 30 місяців; процентна ставка при наданні кредиту -16 відсотків від суми кредиту в розмірі 5600,00 грн; щомісячні проценти (за цим пунктом установлюється пільговий період на перші від дати надання кредиту 10 платіжних періодів; протягом цього періоду позичальник звільняється від внесення щомісячних процентів та сплачує річні проценти в розмірі, встановленому для пільгового періоду; сума належного виконання до закінчення пільгового періоду 41953,05 грн; у випадку внесення позичальником всієї цієї суми до закінчення пільгового періоду, без прострочення внесення щомісячних платежів, зобов'язання позичальника вважаються виконаними належним чином і припиненими) - 3 відсотка від суми боргу згідно з графіком платежів; річні проценти загальні - 0,01 відсоток від суми боргу за договором згідно з графіком платежів; річні проценти на пільговий період - 0,01 відсоток від суми боргу за договором згідно з графіком платежів. Реальна процентна ставка річних - 40,87 відсотків (а.с. 63 на звороті, 64).
ТОВ «ФК «ЦФР» свої зобов'язання за Кредитним договором виконало належним чином та у повному обсязі, перерахувавши передбаченим у договорі отримувачам погоджені сторонами суми коштів (а.с. 67-68).
За умовами п. 5 Паспорту кредиту відповідачкою за рахунок кредитних коштів сплачено первісні відсотки у розмірі 5600,00 грн.
29 липня 2020 року відповідачку повідомлено під розпис про відступлення права вимоги за кредитним договором новому кредитору - АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с. 62).
Первісним кредитором ТОВ «ФК «ЦФР» право вимоги за Кредитним договором відступлено на користь позивача на підставі договору відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року (а.с. 70 - 71) та реєстру прав вимоги від 30 липня 2020 року до цього договору, копія витягу з якого наявна у справі (а.с. 69).
На обґрунтування неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором та фактичної суми заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості за договором та виписки по особовому рахунку, з яких вбачається, що загальна сума заборгованості відповідачки по кредиту станом на 24 жовтня 2024 року складає 52292,43 грн, з яких: 32152,23 грн - заборгованість по тілу кредиту; 4,20 грн - заборгованість по річним процентам; 20136,00 грн -заборгованість по щомісячним процентам (а.с. 8-61).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону у повній мірі відповідає.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому (ч. 2 ст.1050 ЦК України).
У справі, яка переглядається, установлено, що між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачкою було укладено Кредитний договір, умовами якого передбачено не безпосереднє отримання Позичальником кредитних коштів на власний рахунок, а доручення Кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту узгоджених сум грошових коштів іншим отримувачам.
За викладеного, судом першої інстанції правильно не взято до уваги доводи відповідачки щодо відсутності у матеріалах справи доказів надання ТОВ «ФК «ЦФР» Позичальнику кредитних коштів, оскільки таке надання не було передбачено умовами договору.
Разом з тим, належними у справі доказами підтверджується перерахування ТОВ «ФК «ЦФР» за рахунок отриманого відповідачкою кредиту на рахунки ФОП ОСОБА_2 коштів у сумі 27500,00 грн, ТОВ «Смарт-Фінанс» - 600,00 грн, ТДВ «СК «Арсенал Лайф» - 8250,00 грн, а також сплату відповідачкою за рахунок кредитних коштів первісних відсотків у розмірі 5600,00 грн.
До того ж, з усталеної судової практики Верховного Суду (зокрема, постанови від 15 червня 2023 року у справі № 910/15023/21, постанови від 12 червня у справі № 175/966/21, постанови від 30 листопада 2022 року у справі № 214/6975/15-ц, постанови від 25 листопада 2022 року у справі № 1512/2-214/11; постанови від 21 вересня 2022 року у справі № 381/1647/21 тощо) вбачається, що виписка по особовому рахунку Позичальника є тим документом, який підтверджує факт видачі кредиту.
Колегією суддів взято до уваги, що відповідачкою ані в суді першої інстанції, ані в поданій апеляційній скарзі не заперечувалась обґрунтованість розрахунку пред'явленої до стягнення суми заборгованості за Кредитним договором, а тому рішення суду першої інстанції у відповідній частині апеляційним судом не переглядається.
З наведених підстав апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо заяви відповідачки про застосування до вимог позову наслідків спливу строку позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).
Апеляційним судом встановлено, що право на звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідачки заборгованості за Кредитним договором виникло з 30 квітня 2021 року.
Разом з тим, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 на всій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2002 року, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.
На момент звернення позивача до суду з даним позовом розділ «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023 року був доповнений п. 19, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Наразі усталена судова практика щодо застосування строку позовної давності свідчить про те, що особа, яка звернулася до суду із вимогами, позовна давність яких не спливла станом на 02 квітня 2020 року, не пропустила строк позовної давності.
За викладеного, зваживши на викладені вище вимоги законодавства та врахувавши фактичні обставини справи, апеляційний суд вважає, що строк позовної давності у даній справі позивачем не пропущено.
При цьому, апеляційний суд вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду, оскільки вони не є релевантним обставинам даної справи та стосуються пропуску учасником справи процесуального строку, встановленого процесуальним законом.
Скаржницею безпідставно ототожнено строк позовної давності, який має матеріально - правову природу, та процесуальний строк, який, на відміну від позовної давності, спрямований на обмеження у реалізації саме процесуальних прав осіб у відповідному судочинстві.
Оскільки наявності визначених ЦПК України підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, у задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 24 квітня 2025року, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний