Справа № 2/714/270/25
ЄУН: 714/711/25
"11" вересня 2025 р. м.Герца
Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді - Костишин Н.Я.
секретар судових засідань - Ротар М.В.
з участю представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Герца в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області області про встановлення факту неприйняття спадщини, визнання права власності, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , у зв'язку з чим відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що складається з житлового будинку літ.«А» загальною площею 73,80 кв.м, житловою - 40,60 кв.м, сараю літ.«Б», сараю літ.«В», гаражу літ.«Г», сараю літ.«Д», навісу літ.«Е», погребу літ.«Пг», ворота із хвірткою №1, огорожа №2, ворота №3, вигрібна яма №4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщину після смерті батька прийняв лише він. Його брат ОСОБА_3 задовго до смерті ОСОБА_4 (в 2014 р.) переїхав на постійне місце проживання до російської федерації, хоча й залишився зареєстрованим за однією адресою з батьком. З метою оформлення своїх спадкових прав він звернувся до нотаріуса, який завів спадкову справу, а 23 лютого 2025 р. видав на його ім'я свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частини зазначеного житлового будинку. У той же час, приватний нотаріус постановою від 31.03.2025 р. відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на решту 1/3 частину житлового будинку, посилаючись на те, що ОСОБА_3 , який був зареєстрований з ОСОБА_4 , вважається таким, що прийняв спадщину.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просив:
1) встановити факт того, що ОСОБА_3 не проживав зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини - тобто не прийняв спадщину за законом після смерті батька;
2) визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину зазначеного житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Раца В.В. позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, про причини відсутності не повідомив, відзиву на позов не подав.
Представник відповідача Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області В.Скрипкару в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення вимог позовної заяви не заперечує.
Заслухавши представника позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
Як вбачається з копії спадкової справи №34/2022, заведеної 31.03.2022 р. після смерті ОСОБА_4 , 23 лютого 2025 р. приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Єнакаке Ю.А. видане свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №135, відповідно до якого позивач у справі ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_4 успадкував 2/3 частки (з урахуванням 1/3 частки у спадщині від якої відмовилась донька спадкодавця ОСОБА_5 ) житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 20.06.2011 р. Тернавською сільською радою Герцаївського району Чернівецької області, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На земельній ділянці розташовано житловий будинок літ.«А» загальною площею 73,80 кв.м, житловою - 40,60 кв.м, сарай літ.«Б», сарай літ.«В», гараж літ.«Г», сарай літ.«Д», навіс літ.«Е», погреб літ.«Пг», ворота із хвірткою №1, огорожа №2, ворота №3, вигрібна яма №4. Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна ще не видано.
Згідно з довідками старости старостинського округу №7 Герцаївської міської ради Чернівецької області від 23.03.2022 р. №539 та №540, які наявні в матеріалах спадкової справи та видані на запит нотаріуса, ОСОБА_4 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідно до погосподарської книги) був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Разом з ним зареєстровані (відповідно до погосподарської книги) дружина ОСОБА_6 , 1958 року народження, син ОСОБА_7 , 1979 року народження та донька ОСОБА_8 , 1985 року народження.
ОСОБА_6 , 1958 року народження, не є спадкоємцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 05.10.2016 р. шлюб між останніми було розірвано.
ОСОБА_9 , 1985 року народження, відмовилась від прийняття спадщини, належної їй частки спадкового майна після померлого батька ОСОБА_4 , на користь його сина ОСОБА_2 (позивача у справі), що підтверджується наявною в матеріалах справи та поданою нотаріусу заявою останньої від 01.04.2022 р.
13 березня 2025 р. позивач ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з приводу видачі на його ім'я в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину на інші 1/3 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою від 13.03.2025 р. приватний нотаріус Єнакаке Ю.А. відмовив ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину. У постанові нотаріус зазначив, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом було встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , спадкоємцями, передбаченими ст.1261 ЦК України, є: син ОСОБА_2 ; донька ОСОБА_4 , яка своєчасно відмовилась від прийняття спадщини після смерті батька на користь сина спадкодавця ОСОБА_2 ; син ОСОБА_10 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також нотаріус зазначив, що ОСОБА_10 , протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини після смерті батька не подав заяву про відмову від спадкування за законом і вважається таким, що прийняв спадщину на підставі ст.1268 ЦК України.
Згідно з довідкою старости старостинського округу №7 Герцаївської міської ради Чернівецької області від 25.10.2024 р. №1133, ОСОБА_11 , 1979 року народження, на момент смерті батька ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був зареєстрований у спадковому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично не проживав. Підставою видання довідки слугував акт опитування сусідів ОСОБА_12 (зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 ), ОСОБА_13 (зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 ), які підтвердили, що ОСОБА_3 , 1979 року народження, дійсно не проживає в домогосподарсті по АДРЕСА_1 з 2014 року по даний час.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що ОСОБА_3 є її сином і відповідно рідним братом позивача. Він по досягненню 18 років виїхав до Москви. Спочатку періодично навідувався до дому, а вже з 2014 р. в село не повертався. В російській федерації одружився, при одруженні взяв прізвище дружини, має двох дітей. Знав про смерть батька, однак на поховання не приїздив. Оформив громадянство російської федерації.
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч.1, 2 ст.1220 ЦК України).
У частинах 1, 2 ст.1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтями 1261, 1262 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина 1 ст.1268 ЦК України).
Згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні висновки щодо застосування частини 3 ст. 1268 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №355/832/17, від 21.10.2020 у справі №569/15147/17, від 02.04.2021 у справі №191/1808/19, від 28.04.2021 у справі №204/2707/19, від 19.05.2021 у справі №937/10434/19.
Факт реєстрації відповідача ОСОБА_3 за однією адресою зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини після смерті останнього підтверджується довідками органів місцевого самоврядування.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини 3 ст.1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Так, частиною 1 ст.29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Положення ст.29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено в статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема, у готелі чи в санаторії тощо).
Згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в редакції, яка діяла на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
За змістом п. 3.21, 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, у редакції, яка діяла на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У разі відсутності в паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.
Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі №569/15147/17 вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Судом встановлено, що на день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , його син ОСОБА_3 був зареєстрований за місцем фактичного проживання спадкодавця: АДРЕСА_1 . У той же час фактичне місце проживання ОСОБА_3 було відмінним, він не проживав з батьком за цією адресою, а проживав за іншою.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).
Тобто право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
У встановлений частиною 1 ст.1270 ЦК України шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини відповідач ОСОБА_3 не звертався. Спадкову справу заведено 31 березня 2022 р. на підставі заяви про прийняття спадщини позивача ОСОБА_2 .
Отже, оскільки відповідач ОСОБА_3 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 був зареєстрований, але не проживав, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання, та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_3 як спадкоємець ОСОБА_4 не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті батька, а отже не набув права на спадкове майно.
Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27.02.2019 у справі №471/601/17-ц, від 10.04.2020 у справі №355/832/17 та від 19.05.2021 у справі №937/10434/19-ц.
У той же час щодо позовної вимоги про встановлення факту того, що ОСОБА_3 не проживав зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, тобто не прийняв спадщину за законом після смерті батька, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
Відповідно до ч.1 ст.175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.
Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.
Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини.
Предметом позову ОСОБА_2 , серед іншого, визначив вимогу про встановлення факту непроживання ОСОБА_3 зі спадкодавцем ОСОБА_4 (неприйняття ОСОБА_3 спадщини після батька).
Однак, виходячи зі змісту позову, позивач фактично намагається довести те, що він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 .
У той же час, у випадку не подання заяви про прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, спадкоємець вважається таким, що не прийняв її відповідно до вимог закону (стаття 1272 ЦК України) та додаткового визнання його таким за рішенням суду не вимагається.
Вказаний юридичний факт підлягає встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема позовна вимога.
З огляду на викладене у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту неприйняття спадщини ОСОБА_3 необхідно відмовити у зв'язку із застосуванням позивачем способу захисту, який не узгоджується з положеннями статті 16 ЦК України.
Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №641/3893/20, від 21.02.2018 у справі №755/29462/13-ц.
Що стосується вимог позивача про визнання права на спадкове майно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 залишаються неоформленими спадкові права на 1/3 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 20.06.2011 р. Тернавською сільською радою Герцаївського району Чернівецької області.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого 23 лютого 2025 р. приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Єнакаке Ю.А. та зареєстрованого в реєстрі за №135, 2/3 частини вказаного житлового будинку було успадковано після смерті ОСОБА_4 його сином ОСОБА_2 .
Таким чином право позивача оформлене на 2/3 частини спірного житлового будинку.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_2 до Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області району про визнання права власності на спадкове майно задовольнити та визнати за ним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_3 не прийняв спадщину, він є неналежним відповідачем у справі за вказаними вище вимогами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту неприйняття спадщини відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання права власності задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що складається з житлового будинку літ.«А» загальною площею 73,80 кв.м, житловою - 40,60 кв.м, сараю літ.«Б», сараю літ.«В», гаражу літ.«Г», сараю літ.«Д», навісу літ.«Е», погребу літ.«Пг», ворота із хвірткою №1, огорожа №2, ворота №3, вигрібна яма №4, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя