Справа № 120/4579/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
10 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,
секретар судового засідання: Гавриленко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанови Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.03.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП №77517256, а також постанов від 17.03.2025 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №77517256.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення суду по справі №120/2290/24 в добровільному порядку та ще до відкриття спірного виконавчого провадження було виплачено позивачу кошти в сумі 59358,57 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №308 від 06.03.2025.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/2290/24, зокрема, зобов'язано військову частини НОМЕР_1 :
- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.04.2016 року та з 06.12.2016 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
- з урахуванням наведених у цьому рішенні висновків здійснити обрахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (Порядок № 1078).
13.03.2025 Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №120/2290/24.
Постановою від 17.03.2025 старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП №77517256 з примусового виконання виконавчого листа №120/2290/24.
17.03.2025 старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №77517256.
17.03.2025 старшим державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
Позивач вважає вказані постанови протиправними, адже рішення суду по справі №120/2290/24 було виконане в добровільному порядку ще до відкриття виконавчого провадження. У зв'язку із цим, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що військовою частиною НОМЕР_1 не надано доказів належного виконання рішення суду по справі №120/2290/24 в частині позовних вимог, які стосуються виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (Закон №1404-VIII) сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Згідно статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно із частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Згідно із пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Позивача стверджує, що рішення суду по справі №120/2290/24 виконане в добровільному порядку ще до відкриття спірного виконавчого провадження, адже згідно із платіжною інструкцією №308 від 06.03.2025 виплачено позивачу кошти в сумі 59358,57 грн.
Однак, у призначені платежу платіжної інструкції №308 від 06.03.2025 вказано, що кошти в сумі 59358,57 грн є індексацією грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 06.04.2016 та з 06.12.2016 по 28.02.2018 згідно рішення суду по справі №120/2290/24.
Тобто, вказаною платіжною інструкцією не підтверджується факт виконання рішення суду по справі №120/2290/24 в іншій його частині, яка стосується виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Позивач зазначає, що було здійснено відповідний розрахунок щодо визначення та нарахування індексації після підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, відображений у довідці військової частини НОМЕР_1 №1106/163/3/74/пс від 06.03.2025. Згідно даного розрахунку розмір грошового забезпечення позивача в березні 2018 року в порівняні із лютим 2018 року збільшився на 8611,89 грн, тобто більше ніж сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, яка становить 4463,15 грн.
Тому, позивач вважає, що у ОСОБА_1 не виникло право на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Однак, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 №1106/163/3/74/пс від 06.03.2025, розмір грошового забезпечення позивача в лютому 2018 року склав 2418,88 грн, а в березні 2018 року - 11030,77 грн, тобто збільшився на 8611,89 грн.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 №1106/163/3/52пс від 12.02.2024, розмір грошового забезпечення позивача в лютому 2018 року складав 10245,22 грн, а в березні 2018 року - 11709,52 грн.
При цьому, у довідці №1106/163/3/74/пс від 06.03.2025 військовою частиною НОМЕР_1 не було враховано щомісячну додаткову грошову винагороду.
Як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, відповідно до якого щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця, яке не має разового характер, що відповідає правовій позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, постанові Верховного Суду в постанові по справі №520/8887/2020 від 26.01.2022.
Крім того, у довідці №1106/163/3/74/пс від 06.03.2025 в складі грошового забезпечення позивача в лютому 2018 року визначено премію в розмірі 845,63 грн, тоді як у довідці №1106/163/3/52пс від 12.02.2024 премія визначена на рівні 4944,00 грн.
Наведене спростовує твердження позивача про те, що ОСОБА_1 не набув право на отримання індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, адже розмір його грошового забезпечення в березні 2018 року в порівняні із лютим 2018 року не збільшився більш ніж на суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, яка становить 4463,15 грн.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що військовою частиною НОМЕР_1 не надано доказів належного виконання рішення суду по справі №120/2290/24 в частині позовних вимог, які стосуються виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.