Справа № 240/25463/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
10 вересня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Попільнянської селищної ради Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу до Попільнянської селищної ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2024 року Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до суду з адміністративним позовом до Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області щодо невиконання делегованих повноважень, а саме не забезпечення організації і здійснення землеустрою на території Попільнянської селищної ради, в частині встановлення в натурі (на місцевості) меж прибережних захисних смуг водних об'єктів та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру та встановлення в натурі (на місцевості) зон санітарної охорони навколо об'єктів водопостачання (артсвердловин) та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру;
- зобов'язати Попільнянську селищну раду Житомирського району Житомирської області виконати делеговані повноваження, в частині організації і здійснення землеустрою на території сільської ради, а саме: встановити в натурі (на місцевості) межі прибережних захисних смуг водних об'єктів та внести відомості про них до Державного земельного кадастру та встановити в натурі (на місцевості) зони санітарної охорони навколо об'єктів водопостачання (артсвердловин) та внести відомості до Державного земельного кадастру.
Позов мотивовано тим, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу було здійснено захід державного нагляду (контролю) за дотриманням Попільнянською селищною радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади в період з 11.01.2024 по 21.02.2024. Перевіркою встановлено, що відповідачем не забезпечується виконання покладених на неї делегованих повноважень, в частині забезпечення організації і здійснення землеустрою на території ради, а саме: встановлення на місцевості меж прибережно-захисних смуг водних об'єктів та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру та встановлення в натурі на місцевості зон санітарної охорони навколо об'єктів водопостачання (артсвердловин) та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру. Державною екологічною інспекцією Поліського округу вжиті всі заходи спрямовані на усунення Попільнянською селищною радою порушень природоохоронного законодавства (видані вимоги, надіслані листи-нагадування, тощо). Так, з метою з'ясування стану виконання делегованих повноважень Попільнянською селищною радою щодо організації і здійснення землеустрою із вказаних питань, Державною екологічною інспекцією Поліського округу на адресу органу місцевого самоврядування було скеровано лист від 04.09.2024 № 4482/2/4-07. В свою чергу в подальшому, Попільнянською селищною радою листами від 06.09.2024 № 02-14/1347 та від 30.10.2024 № 02-14/1617, проінформовано Інспекцію про те, що органом місцевого самоврядування не забезпечено виконання делегованих повноважень, зокрема землеустрій щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, зон санітарної охорони навколо об'єктів водопостачання та наявного об'єкту природно-заповідного фонду не проведений, відомості до Державного земельного кадастру України не внесені. Відмічає, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу попередньо в 2021 році проведено аналогічний захід державного нагляду (контролю) за дотриманням Попільнянською селищною радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих повноважень, за результатами якого також фіксувався факт невиконання делегованих повноважень Попільнянською селищною радою, в частині організації і здійснення землеустрою (акт від 30.04.2021), та видавалась обов'язкова до виконання вимога. Окрім того, позивач також скеровував протягом 2022-2024 років листи-вимоги Попільнянській селищній раді щодо усунення вищевказаних порушень природоохоронного законодавства в частині виконання останньою покладених на неї делегованих повноважень. Разом з цим, Попільнянською селищною радою протягом тривалого часу не вжито заходів щодо усунення порушень законодавства та забезпечення виконання делегованих повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища. Вказує, що через тривалу бездіяльність відповідача щодо не виконання вимог чинного законодавства існує небезпека використання земель не за цільовим призначенням, самовільного зайняття даних земель, порушення режиму обмежень господарської діяльності на даних територіях тощо, тому позивач звернувся до суду з даним позовом та просив його задовольнити.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу на підставі ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.1999 № 339 "Про затвердження Порядку контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади", Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 32 від 20 лютого 2023 року, наказу Державної екологічної інспекції України від 05.12.2023 № 159 "Про затвердження Переліку центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, які планується перевірити у 2024 році" та наказів Державної екологічної інспекції Поліського округу від 10.01.2024 №13-ОД та від 17.01.2024 №24-ОД, було здійснено захід державного нагляду (контролю) за дотриманням Попільнянською селищною радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади в період з 11.01.2024 по 21.02.2024.
Під час перевірки встановлено, що в межах територіальної громади розташовано 61 ставок, загальною площею водного дзеркала 439 га, 5 водосховищ, загальною площею водного дзеркала 1838,45 га. Через територію протікають такі річки: Ірпінь, Роставиця, Унава, Кам'янка, Лозинка, Кривенька, Крив'янка, Рудка. Прибережні захисні смуги водних об'єктів, які знаходяться на підвідомчій території громади в натурі (на місцевості) не встановлені.
Згідно наданого листа від 13.02.2024 року № 02-16/239 безгосподарські, покинуті, ліквідовані артезіанські свердловини на території громади відсутні, а відповідно до Таблиці 2 цього листа на балансі Комунального підприємства "Гарант" знаходяться 5 діючих водонапірних башт та 12 діючих артезіанських свердловин територіальної громади селища Попільня, однак навколо об'єктів водопостачання (свердловин) не встановлено в натурі (на місцевості) зон санітарної зони, відомості про них до Державного земельного кадастру не внесені.
Отже перевіркою встановлено та в акті № 5 від 21.02.2024 зафіксовано, що Черняхівською селищною радою не забезпечується виконання покладених на неї делегованих повноважень, в частині забезпечення організації і здійснення землеустрою на території ради.
З метою усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням Попільнянською селищною радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади Державною екологічною інспекцією Поліського округу Попільнянській селищній раді видано вимогу № 5 від 26.02.2024.
Пунктом 4 вимоги зобов'язано Попільнянську селищну раду до 19.08.2024 забезпечити виконання делегованих повноважень щодо організації і здійснення землеустрою на території Попільнянської селищної ради, в частині:
1. встановлення на місцевості меж прибережно-захисних смуг водних об'єктів та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру;
2. встановлення в натурі на місцевості зон санітарної охорони навколо об'єктів водопостачання (артсвердловин) та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру.
З метою з'ясування стану виконання делегованих повноважень Попільнянською селищною радою щодо організації і здійснення землеустрою із вказаних питань, Державною екологічною інспекцією Поліського округу на адресу органу місцевого самоврядування було скеровано лист від 04.09.2024 № 4482/2/4-07.
Попільнянська селищна рада листами від 06.09.2024 № 02-14/1347 та від 30.10.2024 № 02-14/1617 проінформувала позивача, що з метою здійснення контролю за використанням та охороною земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні виконавчим комітетом ради було прийнято рішення, від 21.10.2022 № 73 "Про врахування правового режиму використання прибережних захисних смуг при наданні земельних ділянок у власність та користування на умовах оренди". Також повідомили, що розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення, меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів на території Попільнянської селищної ради включені до Програми розвитку земельних відносин та охорони земель на території Попільнянської територіальної громади на 2023-2025 роки, яка затверджена відповідним рішенням ради від 24.02.2023 № 626 та буде здійснюватись в межах фінансових можливостей ради. Також вказали, що розроблення проектів землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) зон санітарної охорони навколо об'єктів водопостачання (артсвердловин) буде здійснюватись за рахунок бюджету селищної територіальної громади та інших джерел, не заборонених, чинним законодавством України у межах фінансових можливостей.
Також матеріалами справи підтверджується, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу в 2021 році проведено аналогічний захід державного нагляду (контролю) за дотриманням Попільнянською селищною радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих повноважень, за результатами якого також фіксувався факт невиконання делегованих повноважень Попільнянською селищною радою, в частині організації і здійснення землеустрою (акт від 30.04.2021), та видавалась обов'язкова до виконання вимога.
Державна екологічна інспекція Поліського округу також скеровувала протягом 2021-2024 років листи-вимоги Попільнянській селищній раді щодо усунення вищевказаних порушень природоохоронного законодавства в частині виконання останньою покладених на неї делегованих повноважень.
В той же час, позивач зазначає, що протягом тривалого часу Попільнянською селищною радою не вжито заходів щодо усунення порушень законодавства та забезпечення виконання делегованих повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища, що свідчить про протиправну бездіяльність органу місцевого самоврядування, з огляду на що існує небезпека використання земель не за цільовим призначенням, самовільного зайняття даних земель, порушення режиму обмежень господарської діяльності на даних територіях, а тому він звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, визначає Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон № 1264-XII).
За приписами частини 1 статті 20-2 Закону №1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про охорону атмосферного повітря, охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, використання та охорону земель.
Відповідно до статті 34 Закону № 1264-XII завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону № 1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до пункту 2 Розділу II Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за № 350/34633 (далі - Положення №230) державна екологічна інспекція відповідної області відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства.
Державна екологічна інспекція Поліського округу діє на підставі Положення, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №32 (далі - Положення №32), згідно якого Держекоінспекція є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.
Повноваження Інспекції поширюються на територію Житомирської та Рівненської областей.
Державна екологічна інспекція Поліського округу у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міндовкілля, дорученнями Міністра захисту довкілля та природних ресурсів, його заступників, наказами Держекоінспекції України, дорученнями Голови Держекоінспекції України, актами Житомирської та Рівненської обласних державних адміністрацій, обласних рад, іншими актами законодавства України, а також Положенням про Інспекцію.
Пунктом 2 розділу 2 Положення №32 встановлено, що Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог екологічного законодавства, вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Також, згідно даного Положення №32 Інспекція є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції (центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів) до повноважень якого, зокрема віднесено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; за установленням та використанням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержанням режиму використання їх територій, а також за додержанням органами місцевого самоврядування вимог законодавства про охорону земель в частині виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, в тому числі на умовах оренди, земельних ділянок.
Одночасно, ст.7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-IV визначено, що до повноважень Держекоінспекції та її міжрегіональних територіальних органів віднесено, зокрема здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок.
В свою чергу делеговані повноваження органів місцевого самоврядування в сфері охорони навколишнього природного середовища чітко визначені пунктом "б" статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР.
Одним із повноважень у даній сфері, які делеговані органам місцевого самоврядування, є організація та здійснення землеустрою.
Крім того, організація землеустрою віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування статтею 12 Земельного кодексу України та статтями 19, 21 Закону України "Про землеустрій".
Згідно із статтею 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV (далі - Закон №858-IV) під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Відповідно до статті 19 Закону №858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.
Згідно зі статтею 20 Закону №858-IV землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Згідно із статтею 25 Закону №858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Статтею 47 Закону №858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Таким чином, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов'язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.
Землеустрій це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил (ст.181 Земельного кодексу України та ст.1 Закону № 858-IV).
Окрім того, статтею 182 Земельного кодексу України метою землеустрою визначено, зокрема, створення сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.
Пунктом "в" статті 183 Земельного кодексу України до основних завдань землеустрою віднесено в тому числі встановлення на місцевості меж територій з особливим природоохоронним і заповідним режимами.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при регулюванні земельних відносин, управлінні земельними ресурсами, організації раціонального використання та охорони земель, здійсненні землеустрою ведеться Державний земельний кадастр.
Згідно статті 5 Закону № 3613-VI ведення Державного земельного кадастру здійснюється зокрема шляхом внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру за результатами здійсненого землеустрою.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-ІХ фактично здійснено розмежування земель державної і комунальної власності, а також встановлено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, а також те, що органи місцевого самоврядування передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Так, відповідно до частини першої статті 58 Земельного кодексу України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм. Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Згідно вимог статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
В свою чергу, статті 61 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності та встановлено відповідні обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг, а саме:
а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;
в) влаштування літніх таборів для худоби;
г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
е) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Згідно статті 113 Земельного кодексу України чітко передбачено, що навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно- епідеміологічної захищеності.
Частиною 2 даної норми визначено, що у межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.
Одночасно статтею 1 Водного кодексу України визначено, що зона санітарної охорони це територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим, з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.
Статтею 93 Водного кодексу України передбачено, що метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.
Частиною 2 даної статті передбачено, що межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
За приписами ч.1-2 ст.7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 № 2456-XII (далі - Закон № 2456-XII) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до ст.6 Закону № 2456-XII об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
Згідно з частиною 4 статті 7 Закону №2456-ХІІ межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 8 Закону № 2456-XII збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:
встановлення заповідного режиму;
організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів;
проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання;
додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля;
запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;
здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання;
встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів;
проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері;
проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Частиною 3 статті 26 Закону №2456-ХІІ передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Відповідно до частини 3 статті 60 Закону №2456-ХІІ органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Із матеріалів справи слідує, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу здійснено захід державного нагляду (контролю) за дотриманням Попільнянською селищною радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади. Перевіркою встановлено, що Попільнянською селищною радою не забезпечується виконання покладених на неї делегованих повноважень, в частині забезпечення організації і здійснення землеустрою на території Попільнянської селищної ради, про що видано вимогу №5 від 26.02.2024, якою відповідача зобов'язано забезпечити виконання делегованих повноважень щодо організації і здійснення землеустрою на території селищної ради, в частині: встановлення на місцевості меж прибережно-захисних смуг водних об'єктів та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру, встановлення в натурі на місцевості зон санітарної охорони навколо об'єктів водопостачання (артсвердловин) та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру та розроблення документації із землеустрою.
Колегія суддів зазначає, що протягом тривалого часу Попільнянською селищною радою не вжито заходів щодо усунення порушень законодавства та забезпечення виконання делегованих повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища, які визначені пунктом "б" статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Вказані обставини свідчать на користь висновку, що через тривалу бездіяльність відповідача щодо не виконання вимог чинного законодавства існує небезпека використання земель не за цільовим призначенням, самовільного зайняття даних земель, порушення режиму обмежень господарської діяльності на даних територіях тощо.
Відповідно до ст.28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ч.4 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно п.10 розділу II Положення №32 Держекоінспекція вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Попільнянської селищної ради Житомирської області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.