Справа № 240/21189/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
10 вересня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
1.2 Позов мотивований тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.09.1994 по 04.04.2000 та відмовило йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 19.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах була передана для розгляду та прийняття відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
2.2 Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.09.2024 №064250006871 позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Підставою для відмови став висновок пенсійного органу про відсутність у позивачки права на пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки загальний страховий стаж позивача становить 20 років 04 місяці 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
2.3 Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, позивач звернувся з цим позовом до суду.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.09.2024 №064250006871 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.09.1994 по 04.05.1998, з 24.09.1998 по 04.11.1998 та з 13.11.1998 по 23.02.1999 та призначити йому пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку з 01.09.2024 відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
4.1 Відповідач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт посилається на недотримання судом першої інстанції норм матеріального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
4.2 Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.
1.1 Згідно зі статтею 26 Закону України № 1058-IV, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
1.2 Статтею 55 Закону України № 796-ХІІ визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
1.3 Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону України №796-ХІІ передбачено, зокрема, що постраждалі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають, чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали в цій зоні не менше ніж 3 роки, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
1.4 Частиною 1 ст. 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
1.5 Як встановлено судом першої інстанції, відповідачами не заперечується факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 03 роки 11 місяців. Водночас відповідачі виснували, що загальний страховий стаж позивача становить 20 років 04 місяці 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
1.6 Як свідчать матеріали справи, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 03.09.1994 по 04.05.1998, оскільки запис про звільнення у трудовій книжці позивача серії « НОМЕР_1 не завірений печаткою.
1.7 Суд дає критичну оцінку цій обставині, адже формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Це також підтверджує зарахування відповідачем інших періодів роботи позивача на підставі трудової книжки позивачки, що зазначено в матеріалах справи та не заперечується сторонами.
1.8 Суд враховує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
1.9 Своєю чергою, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії.
1.10 Щодо доводів пенсійного органу про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 24.09.1998 по 04.11.1998 та з 13.11.1998 по 23.02.1999 та території РФ, оскільки остання припинила участь в Угоді про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав, ратифікованій Законом України від 11.07.1995 №290/95-ВР, суд апеляційної інстанції зазначає, що припинення участі росії в Угоді, як і постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
1.11 Суд враховує, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, оскільки стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, навчання, які зараховуються до трудового стажу, повинні враховуватися при встановленні права на пенсії та її обчисленні.
1.12 З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
1.10 Оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, то в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
1.11 Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц, та усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
2.3 Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.