Справа № 376/1504/25 Суддя (судді) першої інстанції: Батовріна І.Г.
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
за участю секретаря: Головченко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 21 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області в особі відділу державного архітектурно-будівельного контролю про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Сквирського районного суду Київської області з позовом до Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області в особі відділу державного архітектурно-будівельного контролю, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №003 від 08.05.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 21 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення Сквирським районним судом Київської області норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до акту № 1 від 23.04.2025 року складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності перевірено дотримання суб?єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об?єкті: «Будівництво двоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_2» за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з кадастровим номером: 3224010100:01:057:0079.
Також начальником відділу державного архітектурно-будівельного контролю Сквирської міської ради Харченком О.О. видано припис № 1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 23.04.2025 року, згідно з яким, зобов'язано усунути у встановленому законодавством порядку допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у терміном до 23.05.2025 року.
У зв'язку з тим, що за результатами позапланової перевірки було виявлено порушення вимог ст. 27, ч. 7 ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», за що встановлена відповідальність за частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення від 23.04.2025 року.
Про розгляд справи про адміністративне правопорушення 08 травня 2025 року позивач був повідомлений.
Постановою у справі про адміністративне правопорушення від 08 травня 2025 року № 003 ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5100 грн.
Копію постанови ОСОБА_1 отримав засобами поштового зв?язку 11.05.2025 року, що підтверджується відповідним трекінгом поштового відправлення.
Вважаючи оскаржувану постанову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст.6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Однією з функцій управління у сфері містобудівної діяльності є контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.
Відповідно до ч.1, 2 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб'єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт регулюється Порядком здійснення архітектурно-будівельного контролю, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі Порядок № 553).
Згідно зі ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Згідно з п.3 ч.3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.п.3 п.11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та зупинення підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом.
При цьому, за змістом п.14 Порядку №553 суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки, здійсненої у період з 10 по 23 квітня 2025 року, начальником відділу ДАБК Сквирської міської ради було складено Акт №1 від 23.04.2025 року, протокол № 2304/1 про адміністративне правопорушення від 23.04.2025 року та видано припис про усунення порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з вимогою усунути у встановленому законодавством порядку допущені порушення у сфері містобудівної діяльності на об'єкті будівництва у термін до 23 травня 2025 року.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
Згідно з ч.8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис обов'язкова для виконання у визначенні строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкта господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
Статтею 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено обов'язок органу чи посадової особи при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших обов'язково вирішити такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.
У частині першій статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтями 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення закон визначає своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
При цьому, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення є встановлення факту невиконання нею законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.
Так, суд встановив, що не заперечується і самим позивачем, що ОСОБА_1 ознайомлений з вимогами припису від 06 листопада 2024 року та результатами проведення інспекцією у період з 10 по 23 квітня 2025 року позапланової перевірки, за результатами, якої, складено протокол про адміністративне правопорушення від 23.04.2025 року. Крім того, оскаржувана у справі про адміністративне правопорушення постанова, прийнята на підставі припису від 06.11.2024 року.
Позивачем ні до суду першої інстанції ні разом із апеляційною скаргою не надано доказів скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 06.11.2024 року, як і не надано доказів усунення порушень, які зазначені у приписі від 06.11.2024 року.
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що суб'єкт містобудування не виконав вимогу припису від 06.11.2024 року, що стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови №003.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що посадовими особами відділу державного архітектурно-будівельного контролю Сквирської міської ради Київської області правомірно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 21 липня 2025 року та не є підставою для його скасування.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись статтями 229, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сквирського районного суду Київської області від 21 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.