Справа № 640/17077/21 Суддя (судді) першої інстанції: Калугіна Наталія Євгенівна
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Бужак Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
17.06.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, апелянт), в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товару №UA100380/2020/010029/1 від 28.12.2020;
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що з метою митного оформлення товарів позивачем подано до митниці електронну митну декларацію, в якій обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів частини 3 статті 53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Позивач додатково надав наявні в нього документи та повідомив митний орган, що не має можливості надати інші витребувані документи, з огляду на їх відсутність. Проте, відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товару №UA100380/2020/010029/1 від 28.12.2020.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував та не надав належної правової оцінки документам та розбіжностям, які обґрунтовують сумніви митного органу в правильності визначення митної вартості товару за ціною договору, і які викладені в гр.33 оскаржуваного рішення митниці та у відзиві на адміністративний позов.
За результатом аналізу наданих декларантом при митному оформленні документів, встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до ст.53 МК України, містять розбіжності та не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості.
Наданий позивачем висновок №Ц-1483 від 24.12.2020 не підтверджує заявлену митну вартість, адже згідно зі статтею 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових та професійну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів).
Судом першої інстанції не враховано, що відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 № 1440, оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У зв'язку з чим, наданий висновок підготовлений з порушенням вищезазначеного підходу, він не може однозначно засвідчувати обґрунтованість висновків, які в ньому наведені. Відсутність цінових пропозицій до висновку, а також жодних розрахунків, які б дали змогу впевнитись у достовірності, об'єктивності наведеної інформації наданий експертний висновок не містить. В той час як оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості (п. 2 (а) ст. VII ГАТТ).
Страхова сума не містить числового підтвердження складових з яких вона складається. Додатково наданий додаток до страхового договору на відомостях, що стосуються оцінюваних товарів стоять печатки підприємства та не дають змоги ідентифікувати числові значення.
Таким чином апелянт висновує, що надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до ст. 58 МК України, з поданих документів неможливо було підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 та 03.06.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою Київської митниці, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
19.05.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.11.2017 між ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (покупець) та NINGBO WEPARTNER IMP.&EXP. CO., LTD (Китайська Народна Республіка) (постачальник) укладено контракт №1698 (далі - «Контракт») на поставку товару, згідно умов якого, постачальник зобов'язується на умовах визначених цим контрактом, поставити і передати у власність покупця продукцію в асортименті, кількості та за ціною, що визначені у виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар. Місце поставки відповідно до Інкотермc - 2010 - FOB - NINGBO, China.
З метою митного оформлення товару: плоди грану свіжі, взуття чоловіче та взуття жіноче, отриманого за цим контрактом, позивач подав до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA 100380/2020/723243 від 22.12.2020.
До митної декларації були додані такі документи: пакувальний лист (0271); інвойс (0380); коносамент (0705); міжнародна автомобільна накладна (CMR) (0730); сертифікат про походження товару (0861); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг (3004); банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедицій них послуг (3005); документ, що підтверджує вартість страхування (3008); прейскурант (прайс-лист) виробника товару (3014); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (3016); страховий поліс (3530); зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (4100); доповнення до зовнішньоекономічного контракту (4103); некласифікований внутрішній договір (4200); про перевезення (4301); акт виконаних робіт за договором перевезення (9000); зображення товарів (9000); комерційна пропозиція (9000); листи постачальника (9000); заявка на перевезення (9000); прайс-лист постачальника (9000); копія митної декларації країни відправлення (9610).
Під час митного оформлення Київською митницею позивачу направлено електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.
Декларант ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» листом вих.№ 7209 від 24.12.2020 надав митниці такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №1698 від 08.11.2017, доповнення до зовнішньоекономічного договору №3 від 08.01.2020, прайс-лист виробника б/н від 30.06.2020, комерційна пропозиція №01102020 102020 від 01.10.2020, прайс-лист постачальника б/н від 01.07.2020, висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-1483 від 24.12.2020, копія митної декларації країни відправлення № 310120200516672321 від 10.11.2020, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № UAIM0351428 від 09.12.2020, акт виконаних робіт UAIM0351428 від 09.12.2020, платіжне доручення, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 6430170 від 23.12.2020, повідомлення №30112020/1 додаток №1 до Генерального договору добровільного страхування від 30.11.2020, лист постачальника щодо комерційної таємниці б/н від 23.12.2020.
Позивач в цьому листі також повідомив митницю, що дата оплати за контрактом ще не настала, тому відсутні документи на підтвердження оплати за контрактом. Відповідно до п. 2.3.1 контракту поставки товарів №1698 від 08.11.2017 розрахунок буде проводитись шляхом грошового переказу в доларах США на банківський рахунок продавця протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару і за умови надання повного комплекту документів, вказаних у розділі 5.4 цього Контракту.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару подаються тільки у тому випадку, якщо рахунок сплачено.
У зв'язку із наведеним, позивач просив митницю, визначити митну вартість товарів за ціною договору (контракту) визначеною за ст. 58 МК України, та повідомив, що інші документи надати не має можливості, у зв'язку із їх відсутністю та просив прийняти рішення відповідно до п.3 ст.54 МК України раніше десятиденного строку.
28.12.2020 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA100380/2020/010029/1, згідно якого, митна вартість товарів була визначена за резервним методом, в результаті чого відбулось збільшення митного збору та ПДВ на загальну суму 80 650,90 грн.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UA100380/2020/723708 від 29.12.2020, згідно якої товари випущено у вільний обіг.
Згідно спірного рішення про коригування митної вартості товару митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:
- у висновку експерта № Ц-1483 від 24.12.2020 щодо ціни товару використовувались джерела інформації тільки з торгівельної площадки «Алібаба» та її російської філії, що дає сумніви у об'єктивності при винесені заключення щодо ціни товару;
- страхова сума не містить числового підтвердження складових, з яких вона складається;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, які мають посилання на інші відомості, ніж сайт Алібаба;
- не надано бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові накладні. і т.д.).
Не погодившись із таким рішенням Київської митниці Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товару №UA100380/2020/010029/1 від 28.12.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари; на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 статті 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Частиною 1 статті 318 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
За приписами п.п. 23-24 ч. 1 статті 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Положеннями статей 49, 50 МК України закріплено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно ч.ч. 1-2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
В силу вимог ч.ч. 1-2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Нормами ч. 3 статті 53 МК України закріплено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
У відповідності до ч.ч. 5-6 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно частин 1-3 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
За приписами частин 1 та 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно вимог статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Так, під час здійснення Київською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно спірного рішення про коригування митної вартості товару, митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:
- у висновку експерта № Ц-1483 від 24.12.2020 щодо ціни товару використовувались джерела інформації тільки з торгівельної площадки «Алібаба» та її російської філії, що дає сумніви у об?єктивності при винесені заключення щодо ціни товару;
- страхова сума не містить числового підтвердження складових, з яких вона складається. Додатково, у наданому додатку до страхового договору, на відомостях, що стосуються оцінюваних товарів стоять печатки підприємства та не дають змоги ідентифікувати числові значення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, які мають посилання на інші відомості, ніж сайт Алібаба;
- не надано бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові накладні. і т.д.).
За доводами апелянта, наданий позивачем висновок №Ц-1483 від 24.12.2020 не підтверджує заявлену митну вартість, адже згідно зі статтею 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових та професійну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів).
У контексті наведеного судова колегія враховує, що відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі №260/1358/18 експертне дослідження іншої установи, зроблене за заявою декларанта, може бути доказом визначальних характеристик товару для його класифікації згідно з УКТ ЗЕД нарівні з експертним дослідженням спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, чи його відокремленого підрозділу; оцінка такого експертного дослідження здійснюється судом за правилами оцінки доказів, визначених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Поряд з наведеним судова колегія зауважує, що відповідно до Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року №227, Державна митна служба України не наділена повноваженнями перевіряти обґрунтованість експертних висновків Торгово-промислової палати України.
Таким чином, заперечення апелянта щодо експертного висновку №Ц-1483 від 24.12.2020, виданого експертом Київської обласної ТПП не є спроможними.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо відсутності у страховій сумі числового підтвердження складових з яких вона складається, судом досліджено наступне.
Під час митного оформлення ТОВ «Сільпо-Фуд» для підтвердження витрат на страхування вантажу надало митному органу договір страхування та страховий поліс.
Згідно з статтею 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Відповідно п. 8 ч. 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Таким чином, страховий поліс є належним і достатнім страховим документом, що підтверджує укладення договору страхування і вартість страхування.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.
Згідно з пунктом 4.2 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 15.05.2019 №101049808, страховий тариф - це відсоткова ставка, яку сторони визначають самостійно для кожної партії товару окремо і її розмір вказується у страховому сертифікаті. Страховий тариф для кожної партії товару може відрізнятись.
Згідно із пунктом 18.8 Договору страхування, страховий тариф - ставка страхової премії, що розраховується в процентах від страхової суми.
Положеннями абз.2 статті 10 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.
Відповідно до абз.1 статті 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Пунктом 4.1. Договору страхування визначено, що страхова премія - це плата за страхування, яку страхувальник (ТОВ «СІЛЬПО-ФУД») оплачує страховику (ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна») у порядку передбаченому цим договором.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та договору страхування, страховий тариф - це відсоткова ставка від страхової суми, яка визначається сторонами самостійно для кожної партії товару окремо.
У страхових сертифікатах, які були надані під час митного оформлення для підтвердження витрат на страхування, сторони погодили, що страховий тариф складає 0,0800%.
Таким чином, сума страхової премії, що підлягає сплаті страхувальнику, розрахована за формулою страхова премія (грн) = страхова сума (грн)*страховий тариф (%).
З урахуванням наведеного, судова колегія відхиляє за безпідставністю висновки митного органу щодо не підтвердження позивачем витрат на страхування товару.
Також, в частині доводів апелянта щодо обґрунтованості пропозиції надання додаткових документів з метою упевнитись у точності визначення митної вартості та усунути сумніви щодо обґрунтованості митної вартості товару, судова колегія враховує наступне.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Так, до митної декларації № UA 100380/2020/723243 від 22.12.2020 позивачем були додані такі документи: пакувальний лист (0271); інвойс (0380); коносамент (0705); міжнародна автомобільна накладна (CMR) (0730); сертифікат про походження товару (0861); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг (3004); банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедицій них послуг (3005); документ, що підтверджує вартість страхування (3008); прейскурант (прайс-лист) виробника товару (3014); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (3016); страховий поліс (3530); зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (4100); доповнення до зовнішньоекономічного контракту (4103); некласифікований внутрішній договір (4200); про перевезення (4301); акт виконаних робіт за договором перевезення (9000); зображення товарів (9000); комерційна пропозиція (9000); листи постачальника (9000); заявка на перевезення (9000); прайс-лист постачальника (9000); копія митної декларації країни відправлення (9610).
Надалі, на виконання вимог митного органу, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» листом вих.№ 7209 від 24.12.2020 надав митниці такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №1698 від 08.11.2017, доповнення до зовнішньоекономічного договору №3 від 08.01.2020, прайс-лист виробника б/н від 30.06.2020, комерційна пропозиція №01102020 102020 від 01.10.2020, прайс-лист постачальника б/н від 01.07.2020, висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №Ц-1483 від 24.12.2020, копія митної декларації країни відправлення № 310120200516672321 від 10.11.2020, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № UAIM0351428 від 09.12.2020, акт виконаних робіт UAIM0351428 від 09.12.2020, платіжне доручення, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 6430170 від 23.12.2020, повідомлення №30112020/1 додаток №1 до Генерального договору добровільного страхування від 30.11.2020, лист постачальника щодо комерційної таємниці б/н від 23.12.2020.
Однак, зі змісту оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості не вбачається конкретизації, які саме документи з переліку, що надані позивачам до митного оформлення, не містили достовірних та об'єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
У контексті тверджень апелянта щодо ненадання позивачем повідомлення до генерального договору добровільного страхування, договору між іноземними сторонами, що підтверджено листом про таємницю, судова колегія зауважує, що відповідно до статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Тобто, надання додаткових документів є правом декларанта, а не обов'язком.
Твердження апелянта про те, що позивачем не надано бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, спростовуються матеріалами справи, а саме додатками до митної декларації № UA 100380/2020/723243 від 22.12.2020 та листом позивача вих.№ 7209 від 24.12.2020.
Резюмуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Н.П. Бужак