Справа № 620/13641/24 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Кобаля М.І.,
Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
14 жовтня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в Чернігівський окружний адміністративний суд з адміністративним позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06 серпня 2024 року №253950005773 щодо відмови у призначенні та виплати їй пенсії за віком;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16 вересня 1983 року по 20 червня 2001 року, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та призначити їй пенсію за віком з 06 серпня 2024 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії №253950005773 від 06 серпня 2024 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04 серпня 1981 року та призначити пенсію за віком з 30 липня 2024 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, не може впливати на особисті права позивача.
Не погоджуючись рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - апелянт) звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . Апелянт вважає, що відповідно до трудової книжки запис про період роботи з 16 вересня 1983 року по 20 червня 2001 року проведено з порушенням інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, а саме: у записі про звільнення в 2001 році відсутній підпис відповідальної особи та цей період не підтверджується даними системи персоніфікованого обліку. Період роботи з 16 вересня 1983 року по 30 вересня 1998 року до страхового стажу зараховано відповідно до довідки про заробітну плату від 28 липня 2021 року №4/134 та свідоцтва про народження дітей 02 червня 1984 року та 11 жовтня 1989 року (арк.9-10).
Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна відповідача задоволенню не підлягає, мотивуючи це наступним.
З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судом першої інстанції, що позивач ОСОБА_1 30 липня 2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яку за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №253950005773 від 06 серпня 2024 року (арк.6-7, 11).
Підставою для відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 слугувало відсутність необхідного стажу, який становить 28 років 06 місяців 09 днів (стаж врахований по 31 березня 2024 року).
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 08 серпня 2024 року №2500-0212-8/54456 повідомило позивача ОСОБА_1 про прийняте рішення (арк. 8)
Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 13 березня 2024 року №4023-2566/Б-02/8-2500/24 повідомило позивача, що відповідно до трудової книжки запис про період роботи з 16 вересня 1983 року по 20 червня 2001 року проведено з порушенням інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, а саме: у записі про звільнення в 2001 році відсутній підпис відповідальної особи та цей період не підтверджується даними системи персоніфікованого обліку. Період роботи з 16 вересня 1983 року по 30 вересня 1998 року до страхового стажу зараховано відповідно до довідки про заробітну плату від 28 липня 2021 року №4/134 та свідоцтва про народження дітей 02 червня 1984 року та 11 жовтня 1989 року (арк.9-10).
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 16 вересня 1983 року по 20 червня 2001 року, ОСОБА_1 звернулася в суд з цим позовом.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що саме він регулює відносини між суб'єктами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечать цьому Закону.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV застрахованими особами є громадяни, які працюють на підприємствах, в установах і організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру. За осіб, які працюють на вищезазначених умовах, страхувальник (роботодавець) зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати до солідарної системи в установлені строки та в повному обсязі страхові внески від об'єкту для їх нарахування.
Згідно частин п'ятої, шостої статті 20 Закону №1058-IV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Статтею 24 Закону №1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162), та яка була чинна на момент початку заповнення трудової книжки позивача, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Відповідно до пункту 2.11 Інструкції №162 після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 вищенаведеної Інструкції).
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка до 01 січня 2004 року. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 04 вересня 1981 року позивач навчалась в Професійно-технічному училищі Чернігівського виробничого швейного об'єднання з 01 вересня 1979 року по 31 серпня 1981 року та працювала з 01 вересня 1981 року по 17 серпня 1983 року в Чернігівському виробничому швейному об'єднанні, з 16 вересня 1983 року по 10 червня 2001 року - в Ніжинському рембудуправлінні, з 06 жовтня 2004 року по 17 березня 2008 року - в Ніжинській центральній міській лікарні, з 05 вересня 2016 року працює в КНП "Клінічна лікарня "Психіатрія" виконавчого комітету Київської міської ради (арк.13-15).
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу, порушення неналежного порядку ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача ОСОБА_1 конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі №677/277/17.
Судом першої інстанції встановлено, і з цим погоджується колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, що вказані записи трудової книжки в повній мірі підтверджують період роботи ОСОБА_1 , а наявні можливі помилки заповнення трудової книжки не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування відповідного періоду навчання та роботи до страхового стажу.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним захистом прав позивача буде зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як територіальний органу Пенсійного фонду України, який визначений у порядку екстериторіальності, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 04 серпня 1981 року та призначити їй пенсію за віком з 30 липня 2024 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 прийнято у відповідності до вимог законодавства, а доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі №620/13641/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.І. Кобаль
О.М. Оксененко