П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/7373/25
Головуючий І інстанції: Вовченко О.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 16.05.2025р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Приморського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
13.03.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо передчасного надсилання на примусове виконання постанови №АВ/20795 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП та проставлення відмітки про набрання нею законної сили, винесеної щодо нього, на адресу Приморського ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса);
- визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Жорнового П.В. від 22.01.2025р. про відкриття виконавчого провадження №76867457, винесеної відносно нього.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 було звернуто до примусового виконання постанову від 13.10.2024р. №АВ/20795 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Позивач зазначає, що в строк, встановлений КУпАП, ним було оскаржено до суду постанову від 13.10.2024р. №АВ/20795. Таким чином, строки для сплати штрафу згідно із зазначеною постановою зупинені, а станом на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця не було підстав для її примусового виконання (оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 передчасно звернувся до виконавчої служби).
Представники відповідачів надали до суду першої інстанції письмові відзиви, в якому позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, позивач 09.06.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2025р. і прийняти нове, яким позовні вимоги - задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
01.07.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивача - ОСОБА_1 13.10.2024р. постановою №АВ/20795 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі - 17000 грн.
Згідно з цією постановою, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 встановив те, що 10.10.2024р. військовозобов'язаний ОСОБА_1 відмовився від отримання та підписання повістки, чим порушив приписи абз.1 п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Про цей факт було складено й відповідний акт з підписами 2-х військовослужбовців групи оповіщення.
22.11.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування відповідного рішення.
28.11.2024р. ухвалою Приморського районного суду м.Одеси у справі №522/20736/24 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
27.03.2025р. рішенням Приморського районного суду м.Одеси у справі №522/20736/24 визнано протиправною і скасовано постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 від 13.10.2024р. №АВ/20795 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченою ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн. Провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення - закрито.
08.01.2025р. представник ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просив прийняти до виконання постанову за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 13.10.2024р. №AB/20795 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 34000 грн.
До вказаної заяви додано оригінал постанови за справою про адміністративне правопорушення від 13.10.2024р. №АВ/20795.
У пред'явленій до примусового виконання постанові від 13.10.2024р. №АВ/20795 міститься, зокрема, інформація про:
- назву і дату видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
- дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
- дата набрання рішенням законної сили;
- строк пред'явлення рішення до виконання.
Так, у постанові № AB/20795 зазначено, що вона набирає законної сили після закінчення строку на оскарження, до 23.10.2024р. та що її строком пред'явлення є 23.01.2025р.
22.01.2025р. головним державним виконавцем Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Жорновим П.В. відкрито виконавче провадження №76867457 з примусового виконання постанови №АВ/20795, виданої 13.10.2024р.
У рамках вказаного виконавчого провадження №76867457 головним державним виконавцем було також прийнято:
- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 22.01.2025р.;
- постанову про арешт коштів боржника від 31.01.2025р.
31.01.2025р. позивач звернувся до Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із скаргою, в якій просив визнати протиправним рішення щодо відкриття виконавчого провадження №76867457 на підставі виконавчого документу, який не набрав законної сили. Також, позивач просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №76867457 про стягнення коштів в розмірі 34000 грн. у зв'язку з тим, що постанова №АВ/20795, видана 13.10.2024р., не набрала законної сили та повернути виконавчий документ стягувачу без виконання.
06.02.2025р. позивачем було подано скаргу до Міністерства юстиції України, в якій він просив притягнути начальника Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до дисциплінарної відповідальності за невиконання своїх посадових обов'язків; зобов'язати відповідача визнати протиправним рішення щодо відкриття виконавчого провадження №76867457 на підставі виконавчого документу, який не набрав законної сили, а також зобов'язати скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження.
Однак, як зазначено у позові, Приморський ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) направив позивачу відповідь від 10.03.2025р. на запит від 27.02.2025р., разом з якою додав постанову про відкриття провадження, при цьому абсолютно ігноруючи попередні запити.
Не погоджуючись із зазначеними діями ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також із фактом (як похідним) відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані дії та рішення були вчинені (прийняті) відповідачами з дотриманням приписів чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної дії виконавчого провадження та відповідних дій органу державної виконавчої служби являється Закон України від 02.06.2016р. №1404-VІІ «Про виконавче провадження»
За приписами ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими згідно з цим же Законом, а також рішеннями, які у відповідності до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, серед іншого, законодавчо визначений комплекс певних дій, спрямованих на захист та відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012), а невиконання рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).
Так, примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII).
Згідно зі ст.10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
У відповідності до ч.1 ст.13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів.
У силу вимог ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 1 ст.4 Закону №1404-VIII передбачено, що у виконавчому документі зазначаються такі відомості: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно до ч.4 цієї ж статті, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).
Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Як передбачено ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець також зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.
Частиною 1 ст.28 Закону №1404-VIII визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, окрім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, а також повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п.п.1 - 4 ч.9 ст.71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, вказаною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або ж надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Документи виконавчого провадження органам і особам, які мають електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), яка забезпечує обмін документами, надсилаються виключно в електронній формі.
За письмовим зверненням осіб документи виконавчого провадження їм додатково надсилаються за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі (ч.2 ст.28 Закону №1404-VIII).
За приписами ч.1 ст.38 Закону №1404-VIII, виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до ч.2 цієї ж статті, про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
Аналізуючи наведені вище положення законодавства в контексті цієї справи слід зазначити, що державний виконавець у визначений ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII строк приймає до примусового виконання виконавчий документ (тобто відкриває виконавче провадження), який містить відомості про набрання ним законної сили.
При цьому, обов'язку перевірки державним виконавцем відомостей про набрання виконавчим документом законної сили Закон №1404-VIII не містить.
Судом для вирішення спору враховано висновки Верховного Суду у постанові від 06.05.2020р. у справі №815/6844/17, відповідно до яких, органи ДВС і приватні виконавці у силу Закону №1404-VIII не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку, перевірки правильності заповнення найменувань сторін виконавчого провадження тощо. Так, отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов'язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня.
До того ж, Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що повернення виконавчого документу згідно з п.6 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII виключно з підстав відсутності певних реквізитів (ідентифікаційного номеру тощо) неодноразово визнавалось Верховним Судом проявом «надмірного формалізму».
Отже, у державного виконавця, в даному випадку, відсутній обов'язок встановлений законодавством, перевіряти, зокрема, і наявність судового провадження.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції.
Надаючи ж оцінку рішенню суду у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно зі ст.299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого ч.1 ст.307 цього Кодексу.
Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу встановлено ст.307 КУпАП, відповідно до ч.1 якої, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст.ст.300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Стаття 308 КУпАП регулює примусове виконання постанови про стягнення штрафу, відповідно до якої у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Так, предметом спору у даній справі є правовідносини відносно передчасного надсилання на примусове виконання постанови №АВ/20795 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та, як наслідок, прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження №76867457.
Судом першої інстанції вірно встановлено те, що 13.10.2024р. т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 було винесено постанову за №АВ/20795 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Як зазначено у цій постанові, її копію ОСОБА_1 отримав 24.10.2024р.
22.11.2024р. позивач звернувся до районного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування відповідного рішення.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 28.11.2024р. (справа №522/20736/24) прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Однак, незважаючи на зазначене вище, 08.01.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про примусове виконання постанови від 13.10.2024р. №AB/20795 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 34000 грн.
Далі, рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 27.03.2025р. у справі №522/20736/24 було визнано протиправною та скасовано постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 від 13.10.2024р. №АВ/20795 про накладення адміністративного стягнення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченою ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн. При цьому, у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення провадження у справі - закрито.
Вказане судове рішення набрало законної сили - 04.06.2025р.
Так, колегія суддів погоджується із тим, що державний виконавець, отримавши заяву стягувача про примусове виконання та виконавчий документ, що відповідає вимогам Закону №1404-VIII, має, встановлений ч.5 ст.26 Закону обов'язок, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження. Як уже зазначалося вище, отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов'язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня.
У цій справі на час звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про примусове виконання постанови від 13.10.2024р. №АВ/20795 інформації про її оскарження в судовому порядку, зокрема, ухвали суду від 28.11.2024р. про відкриття провадження в адміністративній справі №522/20736/24 державному виконавцю не надано.
У цьому контексті, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що своєю чергою, органи ДВС в силу Закону №1404-VIII не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку. Отримавши виконавчий документ, державний виконавець обтяжений обов'язком винести постанову про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня.
Отже, станом на 22.01.2025р. констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам ст.4 Закону №1404-VIII, у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.10.2024р. №АВ/20795 без прийняття до виконання та, в силу вимог закону, був зобов'язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
При цьому, слід наголосити, що відповідне повідомлення про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до органу (посадової особи), що її виніс, жодним чином не впливає на стан виконавчого провадження та права і обов'язки виконавця. За цих обставин, відсутні підстави для висновку про протиправність постанови від 22.01.2025р. про відкриття виконавчого провадження №76867457.
Разом із тим, у даному випадку, постанова ІНФОРМАЦІЯ_2 №АВ/20795 винесена 13.10.2024р., відповідно до якої, позивач мав право або ж сплатити суму штрафу в добровільному порядку або оскаржити таку постанову в 15 денний строк з дня її отримання. Позивач скористався своїм правом на судове оскарження постанови від 13.10.2024р. №АВ/20795 та своєчасно звернувся до суду, про що зазначено в ухвалі Приморського районного суду м.Одеси від 28.11.2024р. у справі №522/20736/24.
Таким чином, строки сплати суми штрафу в силу приписів КУпАП було зупинено.
У такому випадку, виключно після набрання судовим рішенням Приморського районного суду м.Одеси законної сили та несплати суми штрафу позивачем в добровільному порядку у ІНФОРМАЦІЯ_2 з'являється обов'язок направити до примусового виконання постанову від 13.10.2024р. №АВ/20795.
За наведених підстав, колегія суддів вбачає достатні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо передчасного надсилання на примусове виконання постанови №АВ/20795 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, та проставлення відмітки про набрання постановою законної сили, винесеної щодо нього, на адресу Приморського ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
За правилами п.п.2,10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При цьому, належним способом захисту порушеного права є лише такий спосіб, який відповідає вимогам матеріального закону і призводить до поновлення прав позивача саме до такого стану, що існував до порушення права, а якщо відновлення такого стану є неможливим - компенсує позивачу шкоду, завдану неправомірним рішенням.
З огляду на викладені вище обставини, суд погоджується з доводами апелянта про те, що спірна постанова Приморського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про відкриття виконавчого провадження підлягають скасуванню №76867457.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 06.05.2020р. у справі №815/6844/17, від 27.03.2019р. у справі №826/15117/17, та саме такий спосіб захисту порушеного права було обрано Верховним Судом за наслідками касаційного перегляду справи №591/4234/23 (постанова від 14.03.2024р.).
Таким чином, доводи апеляційної скарги у повній мірі знайшли своє підтвердження.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, в обсязі встановлених обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також у зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 6 ст.139 Кодексу передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні з даним позовом до суду 1-ї інстанції позивачем сплачено 1937,92 грн. судового збору, а при поданні апеляційної скарги - 2906,88 грн.
Таким чином, на підставі ч.ч.1,6 ст.139 КАС України, з відповідача на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі - 4844,80 грн. При цьому, оскільки даний спір фактично виник у зв'язку з порушенням процедури надіслання (передчасного) постанови №АВ/20795 до примусового виконання, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір в розмірі 4844,80 грн. саме з ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.ст.139,308,311,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року - скасувати та прийняти нове, який адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо дотримання процедури надіслання постанови від 13.10.2024 року за №АВ/20795 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), та проставлення у ній відмітки про набрання законної сили.
Визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Жорнового Павла Вікторовича від 22.01.2025 року про відкриття виконавчого провадження №76867457.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у загальному розмірі - 4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні, 80 копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 10.09.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко