П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/16737/24
Головуючий І інстанції: Бездрабко О.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 08.10.2024р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
29.05.2024р. ТОВ «Аквафрост» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 01.05.2024р. №UA209000/2024/100235/1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправними, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки під час декларування товарів, ТОВ «Аквафрост» було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. Разом із тим, не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених МК України документів, відповідачем прийняті спірні рішення за «резервним» методом. У той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ТОВ «Аквафрост» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 01.05.2024р. №UA209000/2024/100235/1. Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Аквафрост» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 07.11.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2024р. і прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ «Аквафрост» - залишити без задоволення.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2024р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської митниці та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
19.11.2024р. матеріали даної справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
09.12.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ТОВ «Аквафрост» зареєстрований 18.10.2005р. як суб'єкт господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
01.11.2019р. між «St. Andrews Smoky Delicacies S.A.» (Постачальник) та ТОВ «Аквафрост» (Покупець) укладено контракт №01/11/19-26, відповідно до якого, Постачальник поставляє за цим Договором Товар, який вказується в Додатках до цього Контракту. Постачання здійснюється на адресу Покупця. Покупець приймає Товар і бере на себе зобов'язання за розрахунками з Постачальником (п.п.1.1, 1.2 контракту).
Згідно з п.1.3 Контракту, товаросупровідні документи, які Постачальник має надати Покупцю на кожну партію товару: товарно-транспортна накладна (коносамент, CMR, авіанакладна, залізнична накладна) - 1 оригінал; сертифікат походження (загальної форми або EUR-1, якщо є) - 1 оригінал, 3 копії; якісний сертифікат виробника - 1 оригінал, 3 копії; декларація виробника - 1 оригінал, 3 копії; ветеринарний сертифікат затвердженої в Україні форми - 1 оригінал, виписаний на кожен контейнер/автомобіль окремо; пакувальний лист - 1 оригінал, 3 копії; інвойс - 3 оригінали.
Пунктом 2.2 Контракту передбачено, що загальна кількість Товару, що поставляється, повинно бути погоджено Сторонами. Загальна кількість Товару, що поставляється не обмежена і складається з суми поставок. Товар поставляється Постачальником, якщо інше не вказано в інвойсі з наданням Покупцеві товаросупровідних документів.
За приписами п.п.3.1,3.2 та 3.5 Контракту, за замовленням Покупця на чергову поставку в письмовій формі із зазначенням бажаної дати відвантаження Товару Постачальник висилає по факсу/е-maіl проформу-інвойс з підтвердженням дати відвантаження. Поставка товарів за цим Договором повинна здійснюватися Покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010») обумовлюються в інвойсах до цього Контракту. Остаточна вага вантажу визначається згідно з товаросупровідними документами. При цьому можливе відхилення у вазі в межах +/-10 % у зв'язку з технологічними особливостями заморозки згідно «Рекомендація. Продукція, фасована в упаковці. Загальні вимоги до кількості. Р60-056-96 від 01.01.97».
Відповідно до п.п.4.1,4.2 цього ж Контракту, ціни на поставлені товари повинні бути узгоджені Сторонами.
Вони вказуються в інвойсі на кожну поставку товару. Загальна сума Контракту складається із сум поставок, зазначених в інвойсах на кожну окрему поставку.
Згідно з п.п.5.3, 5.4, 5.6 Контракту, сума, умови та валюта платежу також повинні вказуватися в інвойсі до Контракту на кожну конкретну поставку Товару. Платежі по даному Контракту можуть здійснюватися як у вигляді передоплати, так і з відстрочкою платежу. Всі митні платежі, збори, податки та інші витрати, пов'язані з підписанням та виконанням даного Контракту, в країні Покупця оплачуються Покупцем. Аналогічні митні платежі, збори, податки та витрати в країні Продавця і в третіх країнах оплачуються Продавцем.
На виконання умов даного контракту «St. Andrews Smoky Delicacies S.A.» було поставлено ТОВ «Аквафрост» товар - варено-морожене м'ясо мідій, глазуроване 100-200 шт/кг, 20000 кг, без харчових добавок та приправ.
30.04.2024р. декларантом було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД №24UA209230039025U7. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме 2,97 дол. США/кг.
При цьому, для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом були надані наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 08.03.2024р. №0000008183; специфікацію до інвойсу від 08.03.2024р. №0000008183; сертифікат якості від 25.04.2024р. б/н; автотранспортну накладну від 25.04.2024р. б/н; міжнародний ветеринарний сертифікат від 25.04.2024р. №LT0349427/792; сертифікат про походження товару від 04.04.2024р. №СLSFFMCH00018194; рахунок-фактуру наданих транспортних послуг від 30.04.2024р. №45; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.11.2019р. №01/11/19-26; договір про транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученні від 26.07.2021р. №1; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації від 30.04.2024р. №11381119; декларацію виробника від 08.03.2024р.
За результатами перевірки МД №24UA209230039025U7 і поданих до неї документів, митницею було сформоване повідомлення, в якому вказано про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України.
На виконання вказаних вище вимог, декларантом було додатково надано митну декларацію країни відправлення №24LTLU90000869F3A1, проформу-інвойс від 05.02.2024р. №340010103, банківські платіжні документи про оплату товару №MUR: 710152093.220224 від 22.02.2024р., MUR: 710157464.170424 від 17.04.2024р.
Однак, 01.05.2024р. Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100235/1, в якому вказано про невизнання митної вартості товару, так як подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Під час розгляду документів встановлено, що умови поставки згідно з інвойсом CFR (Cost and Freight (... named port of destination)) Вартість і фрахт (... назва порту призначення) Термін означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Ціна CFR (CFR price) означає, що контрактна (фактурна вартість) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення. Для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону надано рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.04.2024р. №45, у якому відсутні відомості про витрати на: страхування вантажу при переміщенні морським видом транспорту; розвантажувальні роботи у порту призначення (порт Клайпеда); портові збори; митні формальності у порту призначення. Крім того, розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 829 км, а вартість 56000 грн. - що становить 67,55 грн/км, відстань по території України 736 км, а вартість 64000 грн. - що становить 86,96 грн/км). «Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті» (затв. наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001р. №65), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI вказаних Методичних рекомендацій «Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено, що вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального». Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 30.04.2024р. №45 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу. Відповідно до вимог п.1.3 зовнішньоекономічного контракту від 01.11.2019р. №01/11/19-26 Продавець надає Покупцю наступні товаросупровідні документи, у тому числі коносамент. Даний документ декларантом не надано до митного оформлення що є порушенням вимог даної угоди. У п.2 договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом від 26.07.2021р. №1 визначено, що Замовник надає Перевізнику Заявку на перевезення. Заявка має містити істотні умови перевезення, та є невід'ємною частиною договору. Заявку не надано митному органу, що є порушенням вимог угоди. Отже, Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугувала МД UA100190/2024/053754 від 14.03.2024р., де вартість товару зі схожими характеристиками становить 3,30 дол. США/кг.
Не погоджуючись із рішеннями Львівської митниці, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті без урахування усіх обставин справи, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно з визначенням, наведеним у ч.1 ст.4 МК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), «митним контролем» є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як слідує зі змісту положень ст.49 МК України, митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.ч.4,5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як визначено ч.3 ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст.50 МК України).
Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Як передбачено ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Так, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до ч.7 ст.55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених ст.255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
У випадках, визначених Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом із митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у ч.10 ст.58 МК України, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у ч.11 ст.58 цього ж Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у ч.8 цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Форма декларації митної вартості, а також правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом з'явлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу і документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з ч.2 зазначеної статті, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до приписів ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
У відповідності до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні, а також вартісні характеристики товарів, які підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, як передбачено ч.6 вищевказаної статті, декларант або ж уповноважена ним особа за власним бажанням може подати наявні у них додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Водночас, витребуванню підлягають лише ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Але, при цьому, необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності саме обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за дані товари. Такі сумніви митниці вважаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять суттєві розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, наведені вище приписи діючого митного законодавства фактично зобов'язують митний орган зазначити чіткі та конкретні обставини, які викликали у нього відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Згідно з ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
При чому, відповідно до ст.55 МК України, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів, митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у ч.9 цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами ч.ч.1,2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається із використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Зокрема, аналізуючи наведені у спірному рішенні про коригування митної вартості товару від 01.05.2024р. №UA209000/2024/100235/1, обставини, котрі слугували підставою для його винесення, а також доводи, аргументи учасників справи, у їх сукупності, судова колегія вкотре наголошує, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Так, підставами для коригування митної вартості відповідачем було зазначено, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі) відсутні дані щодо складових митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Тобто, на переконання митниці, декларантом була заявлена непідтверджена документально митна вартість.
Опрацювавши надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості.
Проте, яке вірно зазначив суд першої інстанції, жодного належного та допустимого доказу, що надані ТОВ «Аквафрост» документи містять будь-які суттєві розбіжності не надано. У той же час, «розбіжністю», на думку відповідача, є саме відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару.
У цьому контексті, слід зазначити про те, що приписи МК України зобов'язують митний орган чітко зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати та мотивувати необхідність перевірки таких спірних відомостей, а також чітко зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Позивачем, у свою чергу, було надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Так, як вбачається із матеріалів цієї справи, підставою для спірного рішення прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме:
- всупереч умовам поставки CFR у наданому рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.04.2024р. за №45 відсутні відомості про витрати на: страхування вантажу при переміщенні морським видом транспорту; розвантажувальні роботи у порту призначення (порт Клайпеда); портові збори; митні формальності у порту призначення;
- розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 829 км, а вартість 56000 грн. - що становить 67,55 грн./км, відстань по території України 736 км, а вартість 64000 грн. - що становить 86,96 грн./км);
- в порушення вимог п.1.3 зовнішньоекономічного контракту від 01.11.2019р. №01/11/19-26 не надано коносамент;
- в порушення п.2 договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом від 26.07.2021р. №1 не надано заявку на перевезення;
- не надано усі додатково витребувані у декларанта документи.
Надаючи оцінку зазначеним підставам, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що перевезення заявленої до декларування партії товару здійснювалося автомобільним шляхом по маршруту Клайпеда (Литва) - Київ (Україна), про що свідчить зміст CMR від 25.04.2024р., а тому до даного виду перевезення не може бути застосований термін CFR (Cost and Freight (…named port of destination)) вартість і фрахт (…назва порту призначення), оскільки він застосовується виключно до морських перевезень та внутрішнього водного транспорту.
Як встановлено судом, у зв'язку з введенням дії воєнного стану на території України, порт м.Одеса не використовується, а тому Постачальник організовує поставку, використовуючи змішані види перевезень, у зв'язку з чим в інвойсі вказано умови поставки CFR Клайпеда, Литва.
Поставивши товар в порт Клайпеди, Постачальник не виконав свої зобов'язання з поставки товару перед ТОВ «Аквафрост», так як Литва є країною експорту, виходячи зі змісту супровідних документів і митної декларації №24UA209230039628U8 (графа 15) та експортної декларації від 25.04.2024р. №24LTLU90000869F3A1. Тому, якщо навіть і виходити зі змісту терміну CFR групи С (А.6 Розподіл витрат) Інкотермс 2010 - всі витрати в країні експорту покладені на Постачальника товару/ на продавця покладаються обов'язки щодо митного очищення товару для експорту/ витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну. Замовником експедиційних послуг - є постачальник, про що чітко вказано у митній декларації від 01.05.2024р. №24UA209230039628U8 (графа 2 вантажовідправник), CMR від 25.04.2024р. (графа 1 відправник/експедитор).
Отже, виходячи зі змісту наданих документів, порт Клайпеди вважається пунктом завантаження заявленої до декларування партії товару а саме: митної декларації країни відправлення (експортної декларації) від 25.04.2024р. №24LTLU90000869F3A1 - зазначено експортером «VPA logistics», Клайпеда; CMR від 25.04.2024р. - графа 4 місце завантаження вантажу Клайпеда.
При цьому, п.5.6 контракту від 01.11.2019р. №01/11/19-26 визначено, що всі митні платежі, збори, податки та інші витрати, пов'язані з підписанням та виконанням даного Контракту, в країні Покупця оплачуються Покупцем. Аналогічні митні платежі, збори, податки та витрати в країні Продавця і в третіх країнах оплачуються Продавцем.
А тому, доводи відповідача щодо наявності додаткових витрат з боку позивача, оцінюються колегією суддів критично, оскільки спростовуються умовами контракту та наданими до митного оформлення документами.
26.07.2021р. між ТОВ «АВІОНІКА ТРАНС» (Перевізник) і ТОВ «Аквафрост» (Замовник) укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях №1, за умовами якого Перевізник зобов'язується надати Замовникові послуги з організації перевезення вантажів Замовника та забезпечити оптимальне транспортно-експедиторське обслуговування автомобільним транспортом на умовах цього Договору та підписаних Сторонами заявою, а Замовник зобов'язується оплатити ці послуги. На умовах цього договору здійснюється організація перевезень вантажів Замовника автомобільним транспортом, що належить залученим Перевізником Перевізникам у внутрішньо-міському, міжміському і міжнародному сполученнях за цінами, які встановлюються на внутрішньому ринку. Вартість послуг Перевізника розраховується як різниця між тарифними ставками Заявника і вартістю послуг найнятого Перевізником Перевізника. В разі необхідності Перевізник уповноважений замовником зробити попередню оплату вартості перевезення власними коштами згідно з рахунком Перевізника (п.1.1 договору).
Згідно з п.п.6.1,6.2 договору визначено, що ціни на послуги узгоджуються Сторонами в Заявках. Розрахунки за виконані послуги провадяться в національній валюті України по безготівковому розрахунку шляхом перерахування на поточний рахунок Перевізника протягом 21 календарного дня з моменту одержання Замовником від Перевізника рахунку-фактури та документів, що підтверджують факт надання послуг з перевезення належним чином акту виконаних робіт, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних з відміткою про прийняття вантажу за підписом вантажоодержувача, що скріплено печаткою вантажоодержувача.
На виконання умов даного договору ТОВ «АВІОНІКА-ТРАНС» було здійснило перевезення належного позивачу вантажу та виставило ТОВ «Аквафрост» рахунок-фактуру від 30.04.2024р. №45 на загальну суму 120000 грн., з яких: послуга з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом по маршруту м.Клайпеда (Литва) - митний перехід Ягодин (Україна) - 56000 грн.; послуга з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом по маршруту митний перехід Ягодин (Україна) - м.Київ (Україна) - 64000 грн.
Також, перевізником надано довідку від 30.04.2024р. №28, згідно з якою, транспортні витрати по перевезенню вантажу з м.Клайпеда (Литва) - до пункту перетину кордону Ягодин (Україна) складають 56000 грн.; транспортні послуги по перевезенню вантажу з пункту перетину кордону Ягодин (Україна) - м.Київ (Україна) - 64000 грн.
Страхування вантажу не проводилося, навантажувальні роботи за рахунок відправника.
Тобто, із даних документів вбачається, що позивач поніс витрати лише з перевезення вантажу. Жодних витрат зі страхування, навантажувальних робіт ТОВ «Аквафрост» не понесло.
Як наслідок, твердження митного органу, що у рахунку-фактурі від 30.04.2024р. №45 відсутні витрати страхування вантажу при переміщенні морським видом транспорту, розвантажувальні роботи у порту призначення (порт Клайпеда), портові збори, митні формальності у порту призначення є безпідставними та помилковими.
З огляду на викладене, позивачем не понесено будь-яких додаткових витрат, окрім визначених при декларуванні, а тому такі витрати не підлягають додаванню у якості складової митної вартості.
Що ж стосується доводів відповідача про те, що наданий позивачем рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.04.2024р. за №45 містить відомості, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу витрат, то суд 1-ї інстанції цілком вірно зауважив, що сторони вільні у виборі способу та порядку співпраці та взаємодії щодо виконання своїх зобов'язань та мають право в будь-який час вносити зміни у вже існуючі домовленості, змінювати чи доповнювати їх.
Зазначена у рахунку від 30.04.2024р. №45 вартість транспортних послуг була сформована за погодженням сторін, як це передбачено договором від 26.07.2021р. про транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях №1, та повністю узгоджується з довідкою перевізника від 30.04.2024р. №28 про транспортні витрати.
Варто звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 31.05.2019р. у справі №804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
За таких обставин, судова колегія доходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що надані позивачем митному органу документи є логічними та містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваного товару згідно із ч.2 ст.53 МК України для визначення вартості товару.
Посилання відповідача на вимоги Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт послуг) на транспорті, суд апеляційної інстанції також не бере до уваги, оскільки п.2 цих рекомендацій визначено, що вони можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов'язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства. Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством.
Тобто, дані рекомендації не є обов'язковим до застосування нормативно-правовим актом, при цьому вказаний документ визначає рекомендації по формуванню саме собівартості послуг.
У той же час, ч.ч.3,4 ст.3 ЦК України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства як свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Принцип свободи договору також зафіксовано у ст.627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Судова колегія зазначає, що законодавством не встановлені обмеження щодо мінімальної або максимальної вартості міжнародних вантажних перевезень, а тому будь-яка незгода митниці із ціновим розрахунком транспортних витрат не може бути належною підставою для подальшого коригування митної вартості товару.
Окрім цього, вказані доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а ґрунтуються виключно на припущеннях, у зв'язку з чим не можуть бути обставинами, з якими ч.6 ст.54 МК України пов'язується можливість відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо ненадання позивачем коносаменту, колегія суддів наголошує, що поставка товару здійснювалася автомобільним транспортом на підставі CMR від 25.04.2024р., а коносамент - це документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, у зв'язку з чим в даному випадку коносамент і не може бути видано, так як перевезення не здійснювалося морем.
У свою чергу, доводи відповідача щодо ненадання позивачем заявки на перевезення також не заслуговують на увагу суду, оскільки ч.2 ст.53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутній такий документ як заявка. Заявка на перевезення вантажу не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.09.2019р. у справі №813/4202/16.
Позивачем на підтвердження витрат на перевезення було надано до митного оформлення автотранспортну накладну CMR від 25.04.2024р., довідку про транспортні витрати від 30.04.2024р. №28, рахунок-фактуру від 30.04.2024р. №45, які не містять розбіжностей і є достатніми доказами для підтвердження вартості понесених позивачем витрат на перевезення.
Відповідно, твердження відповідача про ненадання декларантом на вимогу митного органу додаткових документів (всіх зазначених у повідомленні) є, у такому випадку, безпідставними, так як по-перше, позивачем надано відповідачу всі документи, про які вже зазначалося судом вище та які підтверджують складові митної вартості товару; по-друге, такі документи згідно з ч.2 ст.53 МК України не є обов'язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у постановах від 19.12.2019р. у справі №810/5295/15 та від 06.02.2020р. у справі №540/2219/18.
Як наслідок, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Аквафрост» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо суті позовних вимог, колегія суддів наголошує на тому, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію, а також в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, та інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не містить усіх об'єктивних даних стосовно імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Так, Верховним Судом у багатьох постановах неодноразово зосереджено увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише тільки на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.
З приводу неподання усіх документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Підприємством, на цій підставі - необґрунтованим, оскільки відповідно до ст.53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, тому не надання додаткових не зазначаючи яких саме, не породжує підстав для коригування заявленої вартості товару.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови Верховного Суду від 27.04.2020р. у справі №140/804/19, від 11.06.2020р. у справі №815/5464/16, від 30.04.2020р. у справі №820/231/16)
Разом із тим, слід зазначити, що рішення про коригування не містить інформації про те, який саме товар використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо.
Як вже зазначалося вище, згідно з приписами ч.2 ст.55 МК України та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012р. за №598, рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Враховуючи вище викладені обставини, а також відсутність у митного органу будь-яких належних доказів на підтвердження своєї позиції, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем для митного оформлення були надані усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Тобто, судами обох інстанцій по справі беззаперечно встановлено, що позивачем, в даному випадку, було надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів усі документи, які передбачені ч.2 ст.53 МК України. При цьому, усі подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч.ч.4,5 ст.58 МК України.
Висновки ж відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами даної справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Аналогічна правова позиція з цих спірних питань викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №808/9123/15.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям, визначеним ст.2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати, що дане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Інші аргументи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.
До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується і ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 10.09.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко