П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/5123/25
Перша інстанція: суддя Левчук О.А.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 420/5123/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Одеській області, які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.04.2021 по 08.09.2023 включно; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.04.2021 по 08.09.2023 включно; визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо виплати компенсації невикористаної за час вимушеного прогулу відпустки ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2016 по 08.09.2023 включно, обрахунок якої провести згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.05.2025 у справі № № 420/5123/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Одеській області, які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.07.2022 по 08.09.2023 включно;зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.07.2022 по 08.09.2023 включно; визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо виплати компенсації невикористаної за час вимушеного прогулу відпустки ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу за період з 19.07.2022 по 08.09.2023 включно, обрахунок якої провести згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, - залишив без розгляду.
Продовжив розгляд справи № 420/5123/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області в частинні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Одеській області, які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.04.2021 по 18.07.2022 включно; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.04.2021 по 18.07.2022 включно; визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо виплати компенсації невикористаної за час вимушеного прогулу відпустки ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2016 по 18.07.2022 включно, обрахунок якої провести згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Постановляючи вищевказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що до спірних правовідносин в частині з 19.07.2022 по 08.09.2023 застосуванню підлягає норма статті 233 КЗпП України в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці обмежується 3 місяцями з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Так, суд вказав, що з позовними вимогами про нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.07.2022 по 08.09.2023 включно позивач повинен був звернутися до суду у строк до 08.12.2023 включно.
Також, суд врахував, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 по справі № 420/31729/23, яке набрало законної сили, крім іншого, визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 трудового стажу за період з 18.12.2020 по 08.09.2023 роки; зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області зарахувати трудовий стаж ОСОБА_1 за період роботи з 18.12.2020 по 08.09.2023 включно до вислуги років.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024 по справі № 420/31729/23 апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 залишено без змін.
Так, суд зауважив, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 по справі № 420/31729/23 набрало законної сили - 19.08.2024.
Таким чином, з позовними вимогами щодо нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2016 по 17.12.2020 повинен був звернутися до суду у строк до 11.12.2023, а за період з 18.12.2020 по 08.09.2023 включно у строк до 19.11.2024 включно.
Однак, суд зазначив, що позовну заяву було подано до суду лише 14.02.2025 (дата відмітки на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
В той же час, суд зазначив, що вирішення ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2024, яка залишена без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 по справі № 420/31729/23, питання про заміну боржника у виконавчому провадженні по справі №420/31729/23 з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на його правонаступника Головне управління Національної поліції в Одеській області, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
При цьому, суд наголосив, що заміна боржника у виконавчому провадженні по справі № 420/31729/23 не свідчить про неможливість позивача звернутися з окремим позовом про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Одеській області, які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.04.2021 по 08.09.2023 включно; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.04.2021 по 08.09.2023 включно; визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо виплати компенсації невикористаної за час вимушеного прогулу відпустки ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2016 по 08.09.2023 включно, обрахунок якої провести згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважав, що позивачем не вказано жодних переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом його порушених прав у строки, встановлені ст.233 КЗпП України, а наведені ним обставини носять загальний характер та не є достатніми для висновку про наявність обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом в частині вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції ігноруючи відсутність можлвості визначення відповідача, вказує що заміна боржника (відповідача) не свідчить про неможливість позивача звернутися з окремим позовом про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Одеській області, які полягають у не нарахуванні та не виплаті апелянту середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.04.2021 по 08.09.2023 включно, нарахувати та виплатити Апелянту компенсацію за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2016 по 08.09.2023 включно, обрахунок якої провести згідно Постанови КМУ № 100;
- суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання апелянта про те, що останній проходив лікування у закладах охорони здоров'я, що підтверджується виписками з медичних карток які долучені до заяви про поновлення строку звернення з позовом до суду першої інстанції;
- інші доводи відтворюють зміст заяви позивача про поновлення строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно частин 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Спірним питанням, в межах розгляду цієї справи, є дотримання позивачем строку звернення до суду в частині вимог про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Одеській області, які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.07.2022 по 08.09.2023 включно; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.07.2022 по 08.09.2023 включно; визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо виплати компенсації невикористаної за час вимушеного прогулу відпустки ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу за період з 19.07.2022 по 08.09.2023 включно, обрахунок якої провести згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
Так, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків.
Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»)(див. пункт 65.1 постанови Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23).
У пунктах 75-75 вищевказаної постанови Судова палата виснувала, що період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19.07.2022 по 08.09.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Отже, колегія суддів висновує, що з позовними вимогами про нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.07.2022 по 08.09.2023 включно позивач повинен був звернутися до суду у строк до 08.12.2023 включно.
Поряд з тим, судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 по справі № 420/31729/23, яке набрало законної сили, крім іншого, визнано протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 трудового стажу за період з 18.12.2020 по 08.09.2023; зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області зарахувати трудовий стаж ОСОБА_1 за період роботи з 18.12.2020 по 08.09.2023 включно до вислуги років.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024 по справі № 420/31729/23 апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 залишено без змін.
Тобто, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 по справі № 420/31729/23 набрало законної сили - 19.08.2024.
Отже, з позовними вимогами щодо нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу за період з 19.07.2022 по 08.09.2023 включно у строк до 19.11.2024 включно.
Однак, позовну заяву було подано до суду лише 14.02.2025 (дата відмітки на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо пропуску тримісячного строку звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Одеській області, які полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.07.2022 по 08.09.2023 включно; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.07.2022 по 08.09.2023 включно; визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо виплати компенсації невикористаної за час вимушеного прогулу відпустки ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за час вимушеного прогулу за період з 19.07.2022 по 08.09.2023 включно, обрахунок якої провести згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.
При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції доцільно зауважив, що вирішення ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2024, яка залишена без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 по справі № 420/31729/23, питання про заміну боржника у виконавчому провадженні по справі №420/31729/23 з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на його правонаступника Головне управління Національної поліції в Одеській області, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.
Стосовно посилання апелянта про те, що останній проходив лікування у закладах охорони здоров'я, що підтверджується виписками з медичних карток, які долучені до заяви про поновлення строку звернення з позовом до суду першої інстанції колегія суддів зазначає таке.
Надані позивачем виписки з медичних карток підтверджують, що ОСОБА_1 знаходився на лікуванні у період з 12.08.2024 по 22.08.2024, з 06.11.2024 по 19.11.2024, 16.01.2024 в на прийомі, де йому виписали рецепт на ліки, та 22.11.2024 проходив МСЕК.
При цьому, належних доказів того, що протягом всього іншого часу існували непереборні обставини, які перешкоджали позивачу звернутися з позовом до суду, в позовній заяві позивач не зазначає та до суду не надає.
Разом з тим, в апеляційній скарзі позивач вказує, що факт довготривалого лікування в закладах охорони здоров'я також підтверджується висновками та діагнозами викладеними у багатопрофільної клініці CLINIC ZAKARIA від 25.01.2023, консультативному висновку спеціаліста від 17.02.2024, виписка комунальної клініки «Шоперз Драг Март» від 05.04,2024 (лікування у Канаді), виписці із медичної карти стаціонарного хворого від 22.08.2024, електрокардіограмі від 21.10.2024, виписці з амбулаторної карти стаціонарного хворого № 24/3379 від 19.11.2024, виписці із медичної карти стаціонарного хворого направленого на МСЕК від 27.11.2024, плані реабілітаційних заходів з медичної реабілітації від 22.11.2024, виписці із медичної карти № 1309 від 21.03.2025.
Відповідно до ч. 8 ст. 79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. 10 ст. 79 КАС України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання оо матеріалів справи.
Згідно ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відтак, колегія суддів висновує, що апелянт до суду апеляційної інстанції не подавав клопотання про приєднання вказаних доказів до матеріалів справи та апеляційна скарга не містить посилань на докази, які б підтверджували неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від апелянта.
З урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд не бере до уваги докази довготривалого лікування позивача в закладах охорони здоров'я, як підставу для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом з мотивів викладених вище.
Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано доказів об'єктивної неможливості звернення до суду з позовною заявою, в межах строку, встановленого процесуальним Законом.
Також колегія суддів враховує, що як правильно встановлено судом першої інстанції, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, в провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа № 420/31729/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, в якій позивач, з урахуванням уточнень від 03.01.2024, просив суд: визнати неправомірними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області, які полягають у не нарахуванні не виплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 06.11.2014 - 10.03.2015, з 03.03.2016 -03.01.2018, з 24.07.2018 - 25.09.2018, з 20.12.2018 - 17.04.2019, з 13.09.2019 - 17.02.2020, з 21.12.2020 - 23.04.2021, з 21.12.2022 - 19.05.2023 та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за вказані періоди; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення суду з 06.11.2014 - 10.03.2015, з 03.03.2016 - 03.01.2018, в 24.07.2018 - 25.09.2018, з 20.12.2018 - 17.04.2019, з 13.09.2019 - 17.02.2020, з 21.12.2020 - 23.04.2021, з 21.12.2022 - 19.05.2023 та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за вказані періоди; визнати неправомірними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області щодо не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 трудового стажу за період з 18.12.2020 по 08.09.2023; зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області зарахувати трудовий стаж ОСОБА_1 за період роботи з 18.12.2020 по 08.09.2023 рік включно до вислуги років.
Ухвалою суду від 05.03.2024 по справі № 420/31729/23 визнано причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду з позовними вимогами до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії неповажними; адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 21.12.2022 - 19.05.2023 залишено без розгляду.
Ухвала суду від 05.03.2024 по справі № 420/31729/23 набрала законної сили та оскаржена не була.
Враховуючи все вищевикладене, на думку апеляційного суду, є правильним висновки суду першої інстанції про залишення без розгляду позовних вимог за період 19.07.2022 по 08.09.2023.
Відтак, доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвалу суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 420/5123/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк