П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7300/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Устиновим І.А. у місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) із вимогами:
- визнати протиправним рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, ухвалене протоколом № 12 від 16.07.2024 року про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;
- зобов'язати комісію надати відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією на підставі абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вимоги адміністративного позову обґрунтовані тим, що 12.07.2024 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з тим, що він зайнятий постійним доглядом за своєю хворою матір'ю, яка за висновком ЛКК потребує постійного догляду. Однак, рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, ухваленим протоколом № 12 від 16.07.2024 року було відмовлено у наданні відстрочки. Причина відмови - відсутність висновку ЛКК з рішенням про постійний догляд. На переконання Позивача, Відповідачем було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією за формальними підставами, оскільки ним було додано всі необхідні документи, які підтверджують факт необхідності догляду за матір'ю.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його та постановити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновок ЛКК (форма 080-2/о), в якому рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, не підтверджує потребу у постійному догляді, що не кореспондує із цілями п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В свою чергу, за приписами п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що необхідність здійснення постійного догляду має бути підтверджена або відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а тому одним з документів, що підтверджує право на відстрочку, для особи, яка потребує догляду, є - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Скаржник підкреслює, що Законом, та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють відносини у системі надання соціальних послуг, термін «постійний догляд» невизначено, але за змістом організаційних та правових засад надання соціальних послуг, можна дійти до висновку що «постійний догляд» - це форма обслуговування та підтримки (п. 2 п. 3 ч. 1 ст.13 Закону), яка надається особі, яка перебуває у складних життєвих обставинах, має обмежені можливості або стан здоров'я, який вимагає постійного обслуговування та підтримки (догляду) в щоденних життєвих потребах, в незалежності від місця її перебування (вдома, в установах та закладах, на вулиці, в транспорті). Таке обслуговування та підтримка надається постійно та за класифікацією соціальних послуг є комплексною соціальною послугою (п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону), яка включає в себе догляд, виховання, спільне проживання, соціальний супровід, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо. Головною умовою постійного догляду, є безперервний догляд, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком, тобто вимагає від надавача догляду постійного знаходження поряд з особою, яка його потребує, спільного проживання з цією особою.
На переконання скаржника, в даному випадку висновок № 23 від 08.03.2024 року Комунального некомерційного підприємства «КАЗАНКІВСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ» Казанківської селищної ради (далі - КНП «КАЗАНКІВСЬКА БЛ») є законним та достатнім доказом у потребі постійного догляду, а також дає змогу дійти до висновку про наявність у Позивача права на відстрочку від призову під час мобілізації, яке передбачено п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 12.07.2024 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви було додано копію висновку № 23 від 08.03.2024 року, копію свідоцтва про народження, рішення про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги на непрофесійній основі, акт про встановлення догляду.
Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, ухваленого протоколом № 12 від 16.07.2024 року було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причина відмови - відсутність висновку ЛКК з рішенням про постійний догляд.
При цьому, як зазначено Відповідачем у відзиві на позовну заяву, відповідно до висновку № 23 від 08.03.2024 року КНП «КАЗАНКІВСЬКА БЛ» ОСОБА_2 (мати заявника), проживаюча АДРЕСА_1 , має когнітивні порушення та за п. 4 Висновку рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Вказаний висновок видається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
Не погодившись з такою відмовою ІНФОРМАЦІЯ_3 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що долучений Позивачем до заяви висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі не є належною підставою в розумінні абз. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для надання Позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки такий висновок не відноситься до документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю Позивача, а його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, як встановлено колегією суддів, спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою Відповідача у наданні Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункт 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Підставою для такої відмови стала відсутність висновку ЛКК з рішенням про постійний догляд.
Як зазначалося вище, на підтвердження наявності підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації Позивач надав копію висновку за формою первинної облікової документації № 080-2/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407, Комунального некомерційного підприємства «КАЗАНКІВСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ» Казанківської селищної ради № 23 від 08.03.2024 року про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно якого ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Отже, спірним у цій справі є питання допустимості висновку КНП «КАЗАНКІВСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ» Казанківської селищної ради № 23 від 08.03.2024 року на підтвердження необхідності здійснення Позивачем постійного догляду за матір'ю та наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункт 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З огляду на доводи сторін та висновки суду попередньої інстанції, насамперед слід дослідити питання щодо того, який саме орган видає медичний висновок щодо необхідності здійснення постійного догляду.
Так, визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 року № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 року № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок це документ, який містить дані про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
В свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317).
Пунктами 19, 24 Положення № 1317 передбачено, що комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Щодо повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.
Так, Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Пунктом 3 Положення № 1317 передбачено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Підпунктом 1 пункту 11 Положення № 1317 встановлено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 року № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 року № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
- форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
- висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Пунктом 2 цієї Інструкції передбачено, що висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року № 859.
У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).
Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 року № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.
Повертаючись до підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункт 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», колегія суддів зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд приходить до переконання, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що пункт 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою або висновок медико-соціальної експертної комісії, або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
За обставинами цієї справи встановлено, що Позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією додано висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), відповідно до якого ОСОБА_2 рекомендовано соціальну послугу: отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
При цьому, пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що підставою для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є саме необхідність здійснення постійного догляду.
Однак, наявний в матеріалах справи висновок не містить жодного слова про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду. Більш того, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
З огляду на відсутність у висновку, складеного ЛКК КНП «КАЗАНКІВСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ» Казанківської селищної ради № 23 від 08.03.2024 року про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, інформації про необхідність постійного догляду, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що Позивач не надав Відповідачу доказів на підтвердження існування підстав для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що Відповідач відмовляючи Позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За таких обставин, позов не підлягає до задоволенню.
Доводи скаржника ґрунтуються на невірному, проте власному, тлумаченні норм законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, та спростовуються вище встановленими обставинами по справі.
Враховуючи вищевказане, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко