П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12719/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року, прийняте у складі суду судді Бабенка Д.А. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -
У квітні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 73523044 від 15.04.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 73523044 від 15.04.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Відділу Примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати у розмірі 2422, 40 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача судового збору, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у розмірі 2422,40 грн.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивачем у даній справі виступає Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, територіальний орган Пенсійного фонду України, а тому, підпадає під визначення суб'єкта владних повноважень згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, а його організаційно-правова форма при поданні позову до іншого суб'єкта владних повноважень не змінюється. Апелянт вказує, що при розподілі судових витрат у даній справі підлягають застосуванню правила ч. 2 ст. 139 КАС України, тобто з відповідача підлягають стягненню виключно судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. На думку апелянта, враховуючи те, що суб'єктом владних повноважень не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача не підлягають.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У даному випадку спірним є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань понесених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області під час звернення до суду захищало свої порушені права як боржника у виконавчому провадженні не здійснювало у спірних правовідносинах жодних публічно-владно управлінських функцій та спір не пов'язаний із виконанням або невиконанням управлінням таких функцій, тому наявні підстави для стягнення судового збору з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Вирішуючи спірне питання в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок розподілу судових витрат встановлений ст. 139 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За текстом пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пунктів 3,5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову було визнання протиправним та скасувати постанови постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП № 73523044 від 15.04.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Колегія суддів зазначає, що цей спір не є «компетенційним» (у значенні пункту 3 частини першої статті 19 КАС), а подання адміністративного позову не є формою реалізації компетенції Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області.
При зверненні пенсійного органу до суду з позовом до суб'єкта владних повноважень ключовим моментом виступає характер такого звернення, тобто, чи позивач звертається до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів (як юридична особа публічного права) (пункт 1 частина 1 статті 19 КАС України), чи з метою встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (як суб'єкт владних повноважень) (пункт 3 частина 1 статті 19 КАС України), чи відповідно до покладених на нього положеннями чинного законодавства обов'язку звернення до суду (як суб'єкт владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій) (пункт 5 частини 1 статті 19 КАС України).
Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а саме ж «право» на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб'єкта владних повноважень, прирівнюється до його «повноважень», має бути чітко передбачено законом.
У цьому зв'язку пенсійний орган може бути стороною і звертатися до суду, проте адміністративний позов має свої особливості, зумовлені власне завданнями адміністративного судочинства. Звернення до адміністративного суду як умови для реалізації повноважень пенсійного органу і забезпечення виконання його функцій не можна уподібнювати чи ототожнювати з реалізацією владних управлінських функцій цього органу.
Відповідно до п.п. 1, 2 3 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
Звернення до суду з цим позовом до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не є «компетенцією» пенсійного органу. Це зовсім не означає, що пенсійний орган не може звертатися до суду, таке право він безсумнівно має.
Звернення Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Тобто у цьому спорі Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області діяло не як суб'єкт владних повноважень, а як позивач до суб'єкта владних повноважень - відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо оскарження постанови цього відділу, винесеної в рамках виконавчого провадження №73523044, будучи його стороною, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 КАС України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про застосування положень частини 1 статті 139 КАС України та стягнення з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судового збору.
При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року (справа №815/4246/17), які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 134, 139, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко