П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/403/22
Категорія 112010201Головуючий у суді І інстанції: Птичкіна В.В. час і місце ухвалення: м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі № 400/403/22.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та прийняти нову постанову, якою продовжити судовий контроль за виконанням рішення суду та встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області новий строк для подання звіту.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що приймаючи звіт пенсійного органу, суд першої інстанції не врахував, що на момент подання даної скарги рішення суду по адміністративній справі №400/403/22 виконано лише частково, здійснений лише перерахунок пенсії, а сума доплати пенсії в наслідок проведеного перерахунку в сумі 38019,02 грн. залишається не виплаченою. Відповідач своєю протиправною відмовою у належному виконанні рішення суду, яке набрало законної сили, наслідок якого стало не проведення позивачу належною перерахунку пенсії порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном, оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року винесена законно та обґрунтовано, а тому підстави для її скасування відсутні. Крім того, відповідач зазначає, що у Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету. Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей для здійснення виплат, крім зазначених, Головне управління не має.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Положеннями ст. 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, зазначив про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України зазначив, що бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі № 400/403/22, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання на всій території України.
Положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, КАС України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому статтями 382, 383 КАС України.
Зазначені правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 400/403/22 в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив прийняти рішення щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 400/403/22.
Позивач вказав на те, що відповідач всупереч рішенню Миколаївського окружного суду у справі від 10.05.2022 у справі № 400/403/22 не виплатив позивачу заборгованість за період з 01.01.2022 до 30.09.2022 у сумі 38 019,02 грн.
На виконання ухвали суду першої інстанції від 01.05.2025 про встановлення судового контрою за виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі № 400/403/22 представником ГУ ПФУ в Миколаївській області подано звіт про виконання рішення суду, в якому представник просив його прийняти.
Відповідач повідомив, що на виконання рішення від 10.05.2022 у справі № 400/403/22 Головним управлінням проведено перерахунок пенсії позивача, розмір пенсії з жовтня 22 року становить 19 680,34 грн.
Відповідно до наданих розрахунків, загальний розмір доплати за рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі № 400/403/22 склав 38 019,02 грн.
Відповідач повідомив, що ним було внесено відомості щодо заборгованості за рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі № 400/403/22 до «Реєстру судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України і надав відповідні докази.
Отже, колегія суддів зазначає, що не можна вважати рішення суду від 10.05.2022 таким, що виконано у повному обсязі.
Так, в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 (адміністративне провадження № К/9901/7195/20) вирішено питання щодо застосування процесуальних засобів судового контролю. У зазначеному рішенні Верховний Суд встановив, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється, зокрема, коштами, передбаченими за бюджетною програмою для виконання рішень суду. Суд зазначив, що невиплата нарахованих сум пенсії зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку, визначеному відповідними нормативно-правовими актами (постановами КМУ). Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виконало конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення суду, дотримуючись при цьому Порядку, передбаченого законом.
Так, із звіту пенсійного органу вбачається, що виплата боргу можлива лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок виділення коштів з державного бюджету на виплату заборгованості по конкретним судовим рішенням (визначеним Пенсійним фондом України, з урахуванням черговості набрання чинності рішень суду по всій Україні), тобто основною причиною невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості є відсутність фінансування.
Тобто, відповідач фактично не заперечує свого обов'язку щодо виплати суми заборгованості пенсії, яка виникла після перерахунку.
Грошові кошти у вигляді заборгованості з пенсії, які належать позивачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України, після отримання їх від головного розпорядника коштів Міністерства соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійним фондом України. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волі окремого територіального органу Пенсійного фонду України.
Верховний Суд у висновках постанови від 31.08.2023 по справі 560/16807/21 вказав, що оскільки відповідач (ГУ ПФУ) є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов'язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов'язань з приписами бюджетного законодавства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем були належним чином обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення та на момент подання відповідного звіту вжито достатні заходи для повного виконання судового рішення.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року по справі № 400/403/22, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький