П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 490/2216/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2025 року, прийняте у складі суду судді Чулуп О.С. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
У березні 2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просила суд скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 18.03.2025 року серія ПС №003875 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 51000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено. Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ПС № 003875 від 18 березня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.132-1 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 51000 грн. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.132-1 КУпАП закрито.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна служби України з безпеки на транспорті звернулась до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що частина третя статті 132-1 КУпАП передбачає, що ухилення або відмова від проходження габаритно вагового контролю є будь-якими діями або бездіяльністю, у тому числі які зафіксовані в автоматичному режимі, що призвели до ухилення від проходження габаритно-вагового контролю в зоні габаритно-вагового контролю. Апелянт зазначає, що рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10.04.2025 у справі № 519/507/25 не може застосовуватись як преюдиційне рішення в межах спірної справи. Крім того, апелянт зауважує, що судом першої інстанції не досліджувався відеозапис наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на транспортний засіб MAN TGA 26.430, р.н. НОМЕР_2 .
Постановою про накладення адміністративного стягнення № ПС 003875 від 18 березня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП. З вказаної постанови вбачається, що 01 березня 2025 року о 01 год. 40 хв. на автомобільній дорозі М-28 Одеса-Южне (км 40+739) водій ОСОБА_2 здійснював вантажні перевезення на транспортному засобі MAN р/н. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 з причіпом KOEGEL, державний номерний знак НОМЕР_3 відмовився проходити габаритно-ваговий контроль в зоні габаритно-вагового контролю.
Вважаючи оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що в межах спірних правовідносин відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, а також докази, які б беззаперечно доводили наявність вини позивача у вчиненні вказаного правопорушення, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість винесення відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, яка підлягають скасуванню, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух", з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.10 ПДР України визначено що габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Згідно пункту 2.4-1 ПДР України у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил; б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.
Так, ч.3 ст.132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення, зокрема правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами
Ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків і розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених ч.6 ст.121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини третьої статті 132-1 КУпАП ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 132-1 КУпАП, стала відмова водія транспортного засобу, який належить позивачу, від проходження габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю.
З матеріалів справи вбачається, що на позивача як на власника транспортного накладено штраф за відмову від проходження габаритно-вагового контролю водієм транспортного засобу, відповідно до ст. 14-3 КУпАП.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона. Адміністративне правопорушення може мати місце лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.
Так, об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення.
Водночас, суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення - це психічна сфера діяльності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у зв'язку з вчиненням ним суспільно небезпечного діяння. Елементи суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення можуть бути обов'язковими (вина) або факультативними (мотив, мета).
Вина - це свідоме, вольове відношення суб'єкта до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і до настання його наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
В обґрунтування заперечень проти притягнення її до адміністративної відповідальності позивач посилається на те, що 01.03.2025 року, о 01:40 год на а/д М-28 Одеса-Южне (км.40+739) т/з MAN р/н НОМЕР_4 , що належить позивачу з причепом KOGEL р/н НОМЕР_5 стояв на узбіччі дороги через технічну несправність транспортного засобу, про що було повідомлено представникам відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України, в зв'язку з чим він технічно не міг здійснити рух транспортного засобу через несправність гальмівної системи, що унеможливлює будь-яку можливість руху зазначеного транспортного засобу.
На підтвердження зазначених обставин до суду було надано:
- копія протоколу про адміністративне правопорушення № ПП002715 від 01.03.2025 року щодо водія ОСОБА_2 в яких він пояснив, що транспортний засіб стояв на обочині в несправному стані, через деякий час підїхав транспортний засіб Державної служби України з безпеки на транспорті працівники якого попрохали документи, а потім попрохали пройти габаритно-ваговий контроль. ОСОБА_2 також пояснив, що транспортний засіб був не в справному стані та після ремонту останнього ОСОБА_2 був готовий пройти габаритно-ваговий контроль.
- дефектний акт від 01.03.2025 року складений ТОВ «Шіппінг-Лайн» з якого вбачається, що в ході огляду транспортного засобу MAN р/н. НОМЕР_2 було виявлено несправність в крані гальмівної системи, причепу. Виконана робота з заміни наступних запчастин: 1) гальмівний клапан причеп;2 ) штуцер m 16-d 10 (2 штуки); 3) штуцер m16 х 1,5 трубка8 ( 3 штуки); 4) кран гальмівний причепа.
Суд також враховує, що після усунення технічних несправностей транспортного засобу, у той же день 01.03.2025 року, о 23.13 год, т/з MAN р/н НОМЕР_4 , що належить позивачу з причепом KOGEL р/н НОМЕР_5 о прибув на ваговий контроль, що підтверджується фотокопією вагового контролю 3669 від 01.03.2025 року. Факт відсутності порушень під час проходження вагового контролю не заперечується сторонами та не є предметом даного спору.
Щодо посилань апелянта, що судом першої інстанції не досліджувався відеозапис наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву, колегія суддів зазначає що вказаним відеозаписом наведені вище обставини не спростовуються, з огляду на його неналежну якість, а саме відсутність звуку та низьку якість зображення у зв'язку із проведення відеозйомки у нічний час.
Таким чином, в діях позивача відсутня вина, як елемент суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, оскільки відмова від проходження габаритно-вагового контролю була обумовлена технічною несправністю автомобіля, а отже колегія суддів погоджується зі висновками суду першої інстанції про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко