П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3457/25
Категорія 105000000Головуючий у суді І інстанції: Малих О.В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дарницького відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що виконавче провадження стосовно неї завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII та виконавчий документ повернуто стягувачу. При цьому, відомості з Єдиного реєстру боржників виключені не були. Відповідач відмовив позивачу у задоволенні зави про виключення його з реєстру боржників та рекомендував звернутися до суду. Тому позивач вважає, що наявні підстави для зобов'язання відповідача виключити з Єдиного реєстру боржників дані щодо ОСОБА_1 як боржника у виконавчому проваджені № 56440486, оскільки на даний час жодного виконавчого провадження стосовно неї немає, а штраф був сплачений.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року позов задоволено частково. Зобов'язано Дарницький відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 за виконавчим провадженням № 56440486. Зобов'язано Дарницький відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити відомості щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням № 56440486 з Єдиного реєстру боржників. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дарницький відділ державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Крім того, п.2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» закінчення провадження не передбачає припинення обтяження та вилучення боржника з Єдиного реєстру боржників. Пункт 2 є. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає повернення виконавчого документа у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що майже безстрокове знаходження позивача у Єдиному реєстрі боржників, за цим стягненням є в вочевидь порушенням її прав, а також не відповідає меті створення Єдиного реєстру боржників, як засобу примусу боржника до виконання зобов'язань, та для запобігання відчуження боржниками майна.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру боржників, за позивачем станом на 09.04.2025 року рахується заборгованість за виконавчими провадженнями № 56440486, 56440479, 55311110.
Після повернення виконавчих документів по виконавчих провадженнях № 56440486 Дарницький ВДВС не вжив відповідних заходів про виключення позивача із реєстру боржників, інформація про позивача на даний час продовжує перебувати в Єдиному реєстрі боржників. Протилежного суду не повідомлено та не доведено, що станом на дату подання позовної заяви, відповідні відомості в Реєстрі не були виключені.
Позивач зауважує, що оскільки не є боржником за будь-якими виконавчими провадженнями, тому, всі дані щодо нею мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників. В той же час, наявність запису в реєстрі боржників порушує та обмежує її права.
Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.10.2018 року у ВП № 56440486, винесеною головним державним виконавцем Дарницького ВДВС на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404, виконавчий документ (постанова 760/6477/15-п від 30.06.2015 року) повернуто стягувачу.
На заяву позивача від 30.01.2025 року щодо вилучення відомостей з Єдиного реєстру боржників, відповідач листом від 31.01.2025 № 56440479 повідомив, що система виключає відомості про боржника одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження згідно з ст. 39 Закону № 1404, про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404. Оскільки виконавчі документи повернуто з інших підстав, неможливо вилучити відомості щодо позивача з Єдиного реєстру боржників.
З метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги зазначив, що суб'єкт владних повноважень, який є стягувачем у спірному виконавчому провадженні, та найбільш зацікавленою особою у його виконанні, протягом значного часу не вчиняв активних дій з метою пред'явлення виконавчого листа до виконання/чи результати звернення не призвели до виконання виконавчого документа. Проте, протягом цього часу відомості щодо позивача містяться в Єдиному реєстрі боржників. Відповідач під час розгляду даного спору не спростував наведеного, та не подав суду докази, що наразі відповідна інформація про позивача відсутня у Реєстрі. Суд вважає, що наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв'язку із поверненням виконавчого листа без виконання та не пред'явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчий лист до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду не погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 1404 реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП, Система), порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції.
Вільний та безоплатний доступ до інформації АСВП забезпечує Міністерство юстиції у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 1404 Єдиний реєстр боржників це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.
Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону № 1404 відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону № 1404 відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.10.2018 року у ВП № 56440486, винесеною старшим державним виконавцем Дарницького ВДВС на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404, виконавчий документ (постанова 760/6477/15-п від 30.06.2015) був повернутий стягувачу.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що закон №1404-VIII містить вичерпний перелік підстав, що дозволяють виключити відповідні відомості з реєстру і випадок позивача - повернення виконавчих документів через відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення, до цих підстав не відноситься.
Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування частини сьомої статті 9 Закону № 1404-VIII у подібних правовідносинах.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №160/4015/19 зазначено, що вимоги пункту 2 статті 37 Закону № 1404-VIII, на підставі якої виконавчі провадження тричі поверталися стягувачу, не входять до правових підстав виключення відомостей з вказаного Єдиного реєстру боржників стосовно позивача, та які закріплені в частині сьомій статті 9 Закону № 1404-VIII.
Подібний висновок був також викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 910/4404/17, у якій зазначено таке: «Законом № 1404-VIII установлений вичерпний перелік підстав, за наявності яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають. Такий механізм запроваджено законодавцем з метою захисту прав стягувачів, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. З правового аналізу положень пункту 2 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону № 1404-VIII випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутись до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, і також не позбавляє стягувача права звернутись до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання».
Отже, імперативні приписи частини сьомої статті 9 Закону № 1404-VIII установлюють, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників у випадку винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу виключно на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ.
Водночас пункт 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ, на підставі якого у спірних правовідносинах було повернуто виконавчий документ стягувачу, не входить до правових підстав виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.
З аналізу положень пункту 2 частини першої та частини п'ятої статті 37 Закону №1404-VІІІ випливає, що повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову. У випадку повернення виконавчого документа з указаних підстав стягувач не позбавлений права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, а у випадку пропуску цього строку - звернутися до суду з заявою про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Ураховуючи те, що доказів сплати позивачем штрафу у добровільному порядку не надано, і на момент пред'явлення виконавчого документу в неї було відсутнє майно, на яке може бути звернене стягнення, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що позивач не втратив статусу боржника.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не є підставою для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд у поставнові від 03 квітня 2025 року по справі №580/12260/23.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішенням було неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дарницького відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року по справі № 400/3457/25, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький