П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/7392/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року, прийняте у складі суду судді Мельника О.М. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішення та акту опису майна,-
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 11.06.2024 року № 666/14-29-13-21-07, яке було винесено заступником начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області Кузьміним Ігорем щодо ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 08.09.2022 року № 1578561-2405-1422, податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 05.05.2023 року № 0103419-2414-1422-UA48080090000029942 та форми «Ф» від 22.05.2024 року № 0453613-2414-1422-UА на загальну суму в розмірі 55 636 (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 57 коп.;
- визнати протиправним та скасувати акт опису майна від 17.06.2024 року № 604/14-29-13-22-07, яке було складено на підставі Рішення про опис майна у податкову заставу від 11.06.2024 року № 666/14-29-13-21-07, що було винесено на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 08.09.2022 року №1578561-2405-1422, податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 05.05.2023 року № 0103419-2414-1422-UA48080090000029942 та форми «Ф» від 22.05.2024 року №0453613-2414-1422-14 А на загальну суму в розмірі 55 636 (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 57 коп.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Касьяненко Дмитро Леонідович звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції помилково не врахував, що грошові зобов'язання, на які посилається контролюючий орган, не були узгодженими, при цьому на думку апелянта саме по собі не оскарження податкового повідомлення-рішення у встановлений строк не створює презумпцію правомірності такого рішення. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не здійснив повної перевірки дій податкового органу в частині правильності обрахунку податкового боргу, дотримання строків давності, відповідності дій службових осіб принципам добросовісності та пропорційності. На переконання апелянта, податкова застава є забезпечувальним заходом і має ґрунтуватися на дійсній, обґрунтованій заборгованості, яка підтверджується документально. Також апелянт вважає, що суд фактично відмовив позивачу у праві на судовий захист та вийшов за межі предмета доказування, коли зазначив, що правомірність податкового зобов'язання підлягає перевірці лише за окремим позовом.
Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.07.2024 року за період з 13.12.2006 року по 11.12.2017 року ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність в якості Фізичної особи-підприємця за основним видом економічної діяльності (КВЕД) 47.19- Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
На підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 01.12.2004 року, яке видано Виконавчим комітетом Тридубівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, Позивач володів нежитловим приміщенням, а саме магазином, за адресою АДРЕСА_1 , яке має загальну площу, що становить 77,8 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2619843748080, номер об'єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно № 1379564, 08.08.2022 року власником даного майна є ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.07.2024 року № 385423208.
Також позивач, до 08.08.2022 року, володів житловим будинком загальною площею 117,23 м2, житлова площа якого становить 68,91 м2, що розміщений за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 05.07.2024 року за № 385671543 земельною ділянкою площею 0,3863 га за кадастровим номером 4823981600:05:065:0004, яка розміщена за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.07.2024 року за № 385423425.
11.12.2017 року позивач припинив здійснювати свою підприємницьку діяльність, про що свідчить реєстраційна дія № 2514005000400428, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.07.2024 року.
06.12.2021 року змінив своє місце проживання з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_3 , що підтверджується Довідкою про зняття з реєстрації місця проживання Кривоозерської селищної ради від 06.12.2021 року № 1915.01-10/12.65.
На момент винесення спірного рішення про опис майна у податкову заставу від 11.06.24 №666/14-29-13-21-07 та складання акту опису майна від 17.06.24, позивач не володів жодним нерухомим майном, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 03.07.2024 року № 385423 178.
Позивач визначив межі розгляду даного спору в площині надання судом оцінки діям і рішенням Відповідача предметом позову в даній адміністративній справі, а саме щодо протиправності рішення про опис майна у податкову заставу від 11.06.24 №666/14-29-13-21-07 та акту опису майна від 17.06.24 №604/14-29-13-22-07.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно пунктів 58.1., 58.2., 58.3 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 42.2. статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, порядок направлення податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги відповідачем дотримано.
Так, податкові повідомлення-рішення, що складають суму податкового боргу Позивача, були направлені в порядку, визначеному ст. 42 ПК України, а саме рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресою: 55140, с. Тридуби, Миколаївська область, що була актуальна на момент їх направлення, та повернені за закінченням терміну зберігання та відсутністю адресата за вказаною адресою. Податкова вимога № 0002327-1307-1429 від 25.04.2023 була надіслана за вищевказаною адресою та повернена з причини відсутності адресата за вказаною адресою.
Колегія суддів зазначає, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 56.18 статті 56, пункту 58.3 статті 58 ПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року (справа №826/17798/18) від 23 вересня 2021 року (справа №640/8096/19) та від 15 лютого 2023 року (справа № 420/26492/21).
Крім того, Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року (справа №810/3116/18) зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього.
Крім того, у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання у встановлені податковим законодавством строки та наявністю податкової заборгованості в інтегрованій картці платника податків на суму 55 636,57 гривень, на підставі даних автоматизованої системи обліку, керуючись вимогами п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України та відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770, ГУ ДПС у Миколаївській області в автоматичному режимі сформовано і направлено платнику податків податкову вимогу № 0002327-1307-1429 від 25.04.2023 рекомендованим повідомленням про врученням за останньою відомою адресою місця проживання.
За таких обставин, оскільки податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилались контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою відповідача, при цьому відповідачем не було виконано свій обов'язок щодо інформування податкового органу про зміну своїх персональних даних, сума грошового зобов'язання позивача є узгодженою.
Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у пункті 88.1 статті 88 ПК України.
Згідно з пунктом 88.2 вказаної статті, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
При цьому, відповідно до пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає:
- 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
- 89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Пунктом 89.2 статті 89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року №586 (далі - Порядок №586), день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем податкових органів відповідно до законодавства.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 11 розділу І Порядку №586).
Повідомлення про виникнення у платника податків, що має податковий борг, права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається відповідно до вимог статті 59 глави 4 розділу II Кодексу (пункт 12 розділу І Порядку №586).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №586, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.
Отже, передумовою прийняття як податкової вимоги, так і рішення про опис майна у податкову заставу є наявність податкового боргу, тобто суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлені законом строки.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 160/15095/20.
Так, судом встановлено, що оскаржувані у межах даної справи рішення про опис майна у податкову заставу від 11.06.2024 року № 666/14-29-13-21-07 та складений на його підставі акт опису майна від 17.06.2024 року № 604/14-29-13-22-07 були прийняті на підставі податкових повідомлень-рішень від 08.09.2022 року №1578561-2405-1422, від 05.05.2023 року № 0103419-2414-1422-UA48080090000029942 від 22.05.2024 року №0453613-2414-1422-14 А на загальну суму в розмірі 55 636 (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 57 коп. Вказані податкові повідомлення-рішення, є чинними, позивачем не оскаржувались та не скасовані ані у адміністративному, ані у судовому порядку.
Колегія суддів зазначає, за умови чинності відповідних податкових повідомлень-рішень та узгодження відповідних грошових зобов'язань, винесення рішення про опис майна у податкову заставу та складення відповідного акту не може вважатись протиправним. Виникнення податкової застави є передумовою для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що за умови чинності податкових повідомлень-рішень, на підставі яких було визначеного суми фінансових (штрафних) санкцій відносно позивача, оскаржувані рішення податкового органу не можуть бути визнані протиправними. Аргументи апелянта, щодо протиправності дій податкового органу в частині правильності обрахунку податкового боргу, дотримання строків давності, відповідності дій службових осіб принципам добросовісності та пропорційності можуть бути розглянуті або у межах спору про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, або під час стягнення податкового боргу в судовому порядку.
Колегія суддів наголошує, що звернення до суду із позовом про скасування рішення про опис майна у податкову заставу та відповідного акту не є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки навіть у випадку задоволення позову, зазначене жодним чином не вплине на факт нарахування згідно податкових повідомлень-рішень грошових зобов'язань. Зазначені обставини в їх сукупності свідчать про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Касьяненка Дмитра Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування рішення та акту опису майна - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко